17 жовтня 2024 рокуСправа № 500/2228/24 пров. № А/857/15914/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року (суддя Осташ А.В., м.Тернопіль, повний текст складено 24 травня 2024 року) -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ, оформлене листом за реєстраційним від 25.03.2024 №1900-0303-8/14827 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, Рішення відповідно);
зобов'язати відповідача призначити позивачу, дострокову пенсію за віком відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, з 13.10.2023.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що у рішенні суду не зазначено мотиви скасування Рішення, а дії щодо вирішення питання про призначення пенсії не належать до компетенції суду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на пенсію за віком на підставі абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV підтверджено судовим рішенням у справі № 500/7324/23, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання та врахування пенсійним органом.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі № 500/7324/23, яке набрало законної сили 22.02.2024 (далі - Рішення суду), визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.10.2023 №192350007583 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Зобов'язано ГУПФ повторно розглянути заяву від 13.10.2023 про призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV та прийняти рішення.
На виконання Рішення суду відповідачем повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про дострокове призначення пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV та повторно відмовило у її призначенні рішенням, оформленим листом від 25.03.2024 за реєстраційним №1900-0303-8/14827.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.
Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Отже, із аналізу пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та частини першої статті 17 Закону №1788-XII слідує, що право на призначення дострокової пенсії мають не лише матері інвалідів з дитинства, але і їх чоловіки, які виховали їх до шестирічного віку та восьмирічного віку. До осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1. постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення дострокової пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV додаються такі документи: документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо).
Відповідно до пункту 2.17 Порядку № 22-1 при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Згідно із пунктом 2.18. Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Як видно з матеріалів справи, відповідач не заперечує обставини, які надають право позивачу на призначення дострокової пенсії за віком, а саме, наявність відповідного страхового стажу та досягнення відповідного віку.
Як слідує з матеріалів справи, мати дитини-інваліда ОСОБА_2 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років з 2006 року, тому делегувала своє дострокове право на пенсію за віком батьку дитини з інвалідністю, що підтверджується її заявою від 12.10.2023, копія якої міститься в матеріалах справи.
Таким чином, своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, мати дитини з інвалідністю не використала, надавши письмову згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові батькові дитини з інвалідністю, який здійснював її виховання.
Абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб'єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір'ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства.
Аналогічний правовий висновок, зазначений в постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року №21-373а13.
Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що позивач має право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
Згідно пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи досягнення позивачем віку 55 років 05.07.2018 та його звернення із заявою про призначення пенсії 13.10.2023, право на отримання пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV у нього виникло з 13.10.2023 (тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії).
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич