17 жовтня 2024 рокуСправа № 260/1940/24 пров. № А/857/10767/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року (суддя Калинович Я.М., м.Ужгород) -
24.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити виплату позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі вказує, що законодавцем не встановлено будь-яких обмежувальних строків звернення за місцем військової служби із заявою (рапортом) про виплату такої компенсації, а також не визначено, що подання військовослужбовцем рапорту є виключною формою звернення щодо грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби. Отже, після звільнення особа не обмежена строком для звернення за грошовою компенсацією вартості речового майна. Тоді обов'язок щодо виплати такої грошової компенсації у військової частини виникає не автоматично у день звільнення (переведення), а лише після звернення із відповідною заявою. Вважає алогічним те, що до суду особа може звернутися протягом місяця, а із заявою до військової частини про виплату грошової компенсації - протягом необмеженого часу. Вказує, що застосування місячного строку для звернення до суду для отримання грошової компенсації є безпідставним та таким, що порушує права позивача.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, і будь яких належних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску ні в заяві про поновлення строку звернення до суду, ні в позовній заяві, зазначено не було, тому суд дійшов висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивач строк на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин поважності пропуску строку звернення до суду. Встановлено позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Однією із підстав постановлення вказаної ухвали, судом зазначено те, що: «Ураховуючи визначену у вищезазначеній постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 правову природу компенсації за неотримане речове майно, Верховний Суд у постановах від 30 серпня 2021 року №520/7668/20, від 12 жовтня 2021 року 380/6200/20, від 23 червня 2022 року №540/1951/20 та від 14 грудня 2023 року №380/1785/21, дійшов правового висновку, що спеціальним строком звернення до суду з позовом про оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати компенсації за не отримане речове майно у зв'язку із звільненням із військової служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Представник позивача ОСОБА_2 у позові зазначає, що такого звільнено з військової служби 01.12.2022 року. Водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 25.03.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.».
На виконання вимог зазначеної вище ухвали представник позивача надіслав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду від 08.04.2024, в якій вказав, що в даному випадку буде наявний початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, лише після звернення із відповідною заявою, а відповідно порушення прав військовослужбовця матиме місце у разі відмови виплати такої грошової компенсації на звернення особи або ненадання відповіді на нього протягом тридцятиденного строку. Також представник позивача зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Так 15.11.2023 позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача, яка була повернута позивачу 11.12.2023. Згодом позивач звернувся до відповідача шляхом надсилання на офіційну електронну адресу Міністерства оборони України заяви про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно від 25.01.2024. Станом на день звернення до суду виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не здійснена. Представник переконаний, що при визначенні строків для звернення до суду у цій справі застосуванню підлягає загальний шестимісячний строк звернення до суду адміністративного судочинства відповідно до частини 2 статті 122 КАС.
Згідно статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною першою статті 118 КАС встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС та вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначалося вище, частиною другою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведеної норми КАС свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже відсутність реалізації цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року справа № 990/139/23.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, оскільки позивача з публічної служби звільнено 01.12.2022, а до суду з позовом про виплату компенсацію за не отримане речове майно на день звільнення з військової служби, позивач звернувся лише 24.03.2024, ним пропущено місячний строк звернення до суду.
Отже суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу було відомо чи мало бути відомо про порушення його права на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, ще у грудні 2022 року (після його звільнення) або 15.11.2023 (коли він вперше звернувся до відповідача із заявою про виплату йому компенсації за неотримане речове майно), і відповідно з цього моменту варто вважати початок місячного строку на звернення з позовом до суду.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В доводах до апеляційної скарги скаржник зазначає, що застосування місячного строку для звернення до суду для отримання грошової компенсації є безпідставним та таким, що порушує його права, однак апеляційний суд зазначає, що положеннями частини п'ятої статті 122 КАС чітко встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, проаналізувавши законодавчі приписи та висновки Конституційного Суду України і Верховного Суду, дійшла висновку, що зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту (заяви) за місцем військової служби.
Враховуючи визначену у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС.
Таким чином, позивач несвоєчасно звернувся до суду з приводу порушених своїх прав та не надав достатньо обґрунтованих підстав для пропуску встановлених строків КАС.
Слід заначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це насамперед обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач з цим позовом до суду звернувся тільки 24.03.2024, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов поданий з пропуском строків на звернення, визначених статтею 122 КАС.
Апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич