17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/430/24 пров. № А/857/18239/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Хома О.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
08 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: визнати протиправними дії щодо відмови їй у виплаті недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю її чоловіка-пенсіонера ОСОБА_2 ; зобов'язати здійснити їй виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю її чоловіка-пенсіонера ОСОБА_2 у загальному розмірі 303 019 грн 56 коп.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який за життя отримував пенсію, призначену за нормами Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), та перебував на обліку у відповідача. На виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 380/6227/20, від 19.07.2021 у справі № 380/8180/21, від 16.03.2022 у справі № 380/23788/21 та від 27.06.2023 у справі № 380/8539/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області нараховано ОСОБА_2 доплату пенсії в загальному розмірі 303 019 грн 56 коп, яка не була виплачена у зв'язку з його смертю. Вказує, що на її заяву про виплату недоодержаної пенсії померлого чоловіка, відповідач листом від 20.12.2023 відмовив у виплаті вказаної заборгованості та повідомив, посилаючись на статтю 1216 Цивільного кодексу Україні, про можливість отримання спірної заборгованості лише за умови покладення судом такого зобов'язання на відповідача. Покликається на норми статті 61 Закону № 2262-ХІІ та стверджує, що має право на одержання недоотриманих сум пенсії померлого чоловіка нарахованих на виконання рішень суду, але не виплачених своєчасно.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 у загальному розмірі 303 019 грн 56 к., з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Аналіз наведених норм у сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 у виплаті недоодержаних сум пенсії померлого чоловіка, оскільки позивач є особою, яка має право на отримання суми пенсії, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 як пенсіонеру з числа військовослужбовців, і залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю, та звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області з відповідною заявою до спливу шестимісячного строку, встановленого статтею 61 Закону № 2262-ХІІ.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що ГУ ПФУ у Львівській області не наділене повноваженнями самостійно без правового регулювання та фінансової можливості здійснювати виплату коштів. Вказує, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Звертає увагу на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного на її думку права, оскільки подання нового позову щодо виконання рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, суперечить вимогам КАС України.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є вдовою покійного ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 01.10.1983 НОМЕР_1 та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 24.11.2023 (а.с.7).
ОСОБА_2 перебував на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.
На дату смерті ОСОБА_2 існувало чотири рішення Львівського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, загальна заборгованість по недоотриманій пенсії на підставі яких відповідно до розрахунків на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1304004888 становить 303 019 грн 56 коп. та складається із таких сум:
- 47 931 грн 71 коп. за рішенням від 30.09.2020 у справі № 380/6227/20;
- 122 860 грн 79 коп. за рішенням від 19.07.2021 у справі № 380/8180/21;
- 95 291 грн 20 коп. за рішенням від 16.03.2022 у справі № 380/23788/21;
- 36 935 грн 85 коп. за рішенням від 27.06.2023 у справі № 380/8539/23.
15.12.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про виплату їй суми донарахованої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 303 019 грн 56 коп.
Листом від 20.12.2023 № 33837-36534/В-55/1300/23 ГУ ПФУ у Львівській області відмовило у задоволенні заяви та повідомило, що обчислену ОСОБА_2 на виконання судових рішень заборгованість позивач зможе отримати за умови покладення судом на пенсійний орган таких зобов'язань (а.с.8).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Щодо юрисдикції цього спору, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18, відповідно до якої спори, предметом яких є майнова вимога позивача визнати за ним в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Виплати сум недоотриманих пенсійних виплат після їх переходу до складу спадкового майна регулюються виключно нормами цивільного законодавства, незважаючи на те, що однією зі сторін у таких правовідносинах виступає особа публічного права.
Колегія суддів зазначає, що підставою для звернення до суду з цим позовом стала незгода позивача з відмовою органу Пенсійного фонду у виплаті їй нарахованих сум пенсії її чоловіка, які залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю, при цьому право на отримання недоотриманих сум пенсії позивач заявляє у порядку статті 61 Закону № 2262-ХІІ.
Водночас відсутні докази того, що на час виникнення спірних правовідносин нараховані відповідачем суми пенсії за рішеннями суду у справах № 380/6227/20, № 380/8180/21, № 380/23788/21, № 380/8539/23 набули статусу спадщини.
Враховуючи наведене, даний спір має публічно-правовий характер та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частина 1). У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина 3).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року за № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частин першої-третьої статті 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а сформульовано правовий висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
У постанові від 09 червня 2022 року у справі №200/12094/18-а Верховний Суд зазначив, вищевказаний висновок стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Проаналізуваши вищевказані правові норми та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів констатує, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ.
Разом з цим частина перша статті 61 Закону №2262-ХІІ містить перелік осіб, які можуть претендувати на отримання нарахованої, проте не отриманої за життя пенсії (доплати до пенсії) пенсіонером з числа військовослужбовців, а також умови, за яких такі особи можуть отримати право на виплату цих коштів.
Вищевказаними положеннями Закону № 2262-ХІІ запроваджено спеціальне правило, згідно з яким недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до абзацу третього пункту 4 вказаного Порядку заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Таким чином, у визначених чинним законодавством випадках членам сім'ї та іншим особам можуть бути виплачені суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишились недоодержаними у зв'язку з його смертю. При цьому, виплаті підлягають лише нараховані, але не виплачені пенсіонеру, який помер, суми пенсії.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є вдовою покійного ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 01.10.1983 НОМЕР_1 та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 24.11.2023.
ОСОБА_2 перебував на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.
На дату смерті ОСОБА_2 існувало чотири рішення Львівського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, загальна заборгованість по недоотриманій пенсії на підставі яких відповідно до розрахунків на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1304004888 становить 303 019 грн 56 коп. та складається із таких сум:
- 47 931 грн 71 коп. за рішенням від 30.09.2020 у справі № 380/6227/20;
- 122 860 грн 79 коп. за рішенням від 19.07.2021 у справі № 380/8180/21;
- 95 291 грн 20 коп. за рішенням від 16.03.2022 у справі № 380/23788/21;
- 36 935 грн 85 коп. за рішенням від 27.06.2023 у справі № 380/8539/23.
15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого чоловіка.
Отже, позивач звернулася із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер, в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 61 Закону № 2262-ХІІ.
Стосовно посилання скаржника на те, що позивачем обрано помилковий спосіб захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою звернення до суду з даним позовом стала протиправна, на думку позивача, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії чоловіка, у зв'язку з його смертю. Вирішуючи цей спір, суд не вдається до оцінки дій органу Пенсійного фонду, вчинених на виконання рішень судів у справах № 380/6227/20, № 380/8180/21, № 380/23788/21, № 380/8539/23.
Враховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що на виконання рішень судів у справах № 380/6227/20, № 380/8180/21, № 380/23788/21, № 380/8539/23 відповідач здійснив нарахування невиплаченої пенсії у сумі 303 019,56 грн, спору між сторонами щодо розміру нарахованої пенсії немає, тому позивач згідно з частиною 1 статті 61 Закону № 2262-ХІІ, як дружина ОСОБА_2 , має право на виплату їй неодержаних її чоловікому зв'язку з його смертю нарахованої пенсії у сумі 303 019,56 грн
Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 у загальному розмірі 303 019 грн 56 коп., з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 380/430/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін