17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/14109/23 пров. № А/857/12256/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Махаринець Д.Є.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
14 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.04.2023 №172050004417 про відмову у призначенні йому пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити і виплачувати йому з 02.01.2023 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років згідно з ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01.10.1993 прожила в цій зоні не менше трьох років.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 28.09.2020 Рівненською обласною державною адміністрацією, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Вказує, що 28.03.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01.10.1993 прожила в цій зоні не менше трьох років. Вказана заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності, 04.04.2023 за результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 172050004417, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки ним подано пенсійному органу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданого 28.09.2020 Рівненською обласною державною адміністрацією, яке є достатнім підтвердженням його фактичного проживання на території у зоні гарантованого добровільного відселення не менше ніж 3 роки станом на 01.01.1993. Окрім цього, факт його проживання на території зони гарантованого добровільного відселення не менше ніж 3 роки станом на 01.01.1993 також підтверджується довідкою старости села Озерці Вараського району Рівненської області від 08.02.2023 № 46.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.04.2023 № 172050004417. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02 січня 2023 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Факт видачі позивачу уповноваженим органом держави посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Також довідкою старости села Озерці Вараського району Рівненської області від 08.02.2023 № 46 підтверджено, що позивач дійсно зареєстрований та проживає в с.Озерці Вараського району Рівненської області з 01.01.1986 по 27.11.1987, із 19.12.1989 по 02.02.1992, з 25.12.2002 по даний час. Доказів того, що дана довідка є неправдивою або відкликаною матеріали справи не містять, тому у суду відсутні підстави для сумнівів щодо достовірності відповідної довідки. Суд першої інстанції зазначив, що відомості трудової книжки, диплому не можуть спростувати факт постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниження віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно із дипломом серії НОМЕР_2 з 01.09.1984 по 15.07.1987 позивач навчався у Володимирецькому ПТУ № 29 Рівненської області - яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю - 4 зона. Також, не взято до уваги, що відповідно з доданими документами, а саме трудовою книжкою НОМЕР_3 підтверджується робота позивача в Тресті «Київводбуд» з 07.07.1987 по 01.10.1987 року (чиста зона); робота в Кузнецовському будівельномонтажному управлінні з 01.02.1991 по 26.02.1992 (в м. Кузнецовську Рівненської області) - зона посиленого радіоекологічного контролю - 4 зона; на роботі в Управлінні будівництва РАЕС з 24.02.1992 по 25.08.1994 (в м. Кузнецовську Рівненської області) - зона посиленого радіоекологічного контролю - 4 зона. Вважає, що оскільки матеріали справи не містять належних доказів факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року, то позивач не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озерці Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області 11.10.2000 (а.с.4-5).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 28.09.2020 Рівненською обласною державною адміністрацією, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.7).
28.03.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказана заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності.
04.04.2023 за результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 172050004417, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. У цьому рішенні зазначено, що вік заявника становить 54 роки, страховий стаж 35 років 7 місяців 12 днів. Період роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 1 рік 2 місяці 30 днів (а.с.9).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком досяг віку 54 років.
Стосовно дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача необхідного для цього страхового стажу та підстав для зниження пенсійного віку, колегія суддів зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 1 Закону № 796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно з статтею 9 Закону № 796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 11 Закону № 796-ХІІ визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не може перевищувати 6 років.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 15 Закону № 796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а.
Таким чином, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що факт видачі позивачу Рівненською обласною державною адміністрацією 28.09.2020 посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» серії НОМЕР_1 підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, відповідачами не було надано.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт проживання, роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, як власнику посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Як зазначалось вище, наявність у позивача посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Також Довідкою старостою села Озерці Вараського району Рівненської області від 08.02.2023 № 46 підтверджено, що позивач дійсно зареєстрований та проживає в с. Озерці Вараського району Рівненської області з 01.01.1986 по 27.11.1987, із 19.12.1989 по 02.02.1992, з 25.12.2002 по даний час. Підстава: погосподарські книги №1 за 1986-1990 роки, особовий рахунок № 85, №2 за 1991-1995 роки, особовий рахунок №84, №2 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № 96, № 2 за 2006-2010 роки, особовий рахунок №89, №3 за 2011-2015 роки, особовий рахунок № 0112-1, № 2 за 2016-2020 роки, особовий рахунок 302-0107-1, №2 за 2021-2025 роки, особовий рахунок № НОМЕР_5 (а.с.6).
Доказів того, що дана довідка є неправдивою або відкликаною матеріали справи не містять.
Таким чином, у суду відсутні підстави для сумнівів щодо достовірності відповідної довідки.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 №106 с. Озерці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, факт постійного проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993 та по даний час дає йому право на зменшення пенсійного віку на 6 років (максимальний).
Щодо доводів скаржника про те, що позивач в період з 01.09.1984 по 15.07.1987 навчався в Володимирецькому СПТУ № 29 та в період з 07.07.1987 по 01.10.1987, з 01.02.1991 по 26.02.1992 працював в м. Київ та м .Вараш, а тому такі періоди підлягають виключенню з періоду проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, колегія суддів зауважує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості, тобто ставить залежність виникнення права на зниження пенсійного віку від обставин фактичного проживання особи на на радіологічно забрудненій території, рівня її забруднення та тривалості її проживання в цій місцевості.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним в постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23.
Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в цій справі, обставини є частково відмінними від обставин, наведених у вказаних вище постановах Верховного Суду. Так, з огляду на зміст спірного рішення, зазначені доводи про період навчання та роботи позивача не були підставами для прийняття рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 04.04.2023 № 172050004417 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, що підтверджується змістом такого рішення. Вказаний територіальний орган пенсійного фонду взагалі не досліджував таких обставин, оскільки щодо них відсутні посилання в спірному рішенні.
Крім того, колегія суддів враховує доводи позивача у позовній заяві, де він стверджує, що навчаючись у Володимирецькому СПТУ-29, що в смт. Володимирець та працюючи в м. Кузнецовську (Вараш) в Кузнецовському БМУ та УБ РАЕС, він не проживав в таких населених пунктах та до них доїжджав з місця постійного проживання - з села Озерці.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відстань від смт. Володимирець та м. Вараш від с. Озерці Вараського району Рівненської області становить 56 км та 36 км відповідно, що не виключає можливості його фактичного проживання у цей час у с. Озерці, натомість відповідач жодним чином не спростував вказаних доводів позивача, які підтверджуються Довідкою старости села Озерці Вараського району Рівненської області від 08.02.2023 № 46.
Інших доказів, які б безспірно б підтверджували факт проживання позивача в період навчання в селищі Володимирець та факт роботи позивача у місті Вараш в матеріалах справи немає. Пенсійний орган під час розгляду заяви від 28.03.2024 не пропонував позивачу надати такі додаткові документи та не витребовував їх самостійно від навчального закладу чи відповідної архівної установи, в контексті дослідження обставин щодо фактичного проживання ОСОБА_1 у згаданий період на території села Озерці згідно долученої до заяви про призначення пенсії довідки органу місцевого самоврядування.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення. Відповідачами як суб'єктами владних повноважень, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий останньому статус скасований.
Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за обставин цієї справи відомості трудової книжки, диплому не можуть спростувати факт постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи протягом 3 років до 01.01.1993, що підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування.
Отже, висновки відповідачів про не проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.
Щодо питання наявності у позивача страхового стажу для призначення відповідної пенсії у відповідності до поданої заяви, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За змістом ч. 3 ст. 55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-IV.
Так, частиною 1 статті 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Тобто, законодавцем чітко визначені умови для призначення особі пенсії за віком: досягнення особою пенсійного віку та наявність у такої особи певного страхового стажу.
Як слідує з матеріалів справи, 54-річного віку позивач досяг 01.01.2023.
Відповідно необхідна кількість стажу для призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 6 років при досягненні позивачем 54-річного віку становила 24 роки (30 - 6 = 24 роки).
Зі змісту спірного рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 04.04.2023 № 172050004417 слідує, що що страховий стаж позивача становить 35 років 7 місяців 12 днів.
Тобто вимога щодо наявності необхідного віку та стажу для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, у даному випадку виконується.
Враховуючи встановлені обставини справи , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 04.04.2023 № 172050004417 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.
В силу вимог ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення з пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, відповідно до вищезазначеної норми пенсія позивачу має бути призначена з 02.01.2023 (тобто, з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку позивачем).
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 460/14109/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін