17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 594/1204/24 пров. № А/857/24008/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Пліша М. А., Кузьмича С.М.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2024 року, головуючий суддя - Чир П.В., ухвалене у м. Борщів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними дій,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ГУНП в Тернопільській області, в якому просила скасувати постанову від 06 серпня 2024 серії ГБВ № 425556 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн скасувати, а провадження в справі закрити.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона не вимагала виїзду працівників поліції, а просила зареєструвати скаргу на неправомірні дії ОСОБА_2 . Заява позивача розглянута не була, огляд місця події не проводився, рішення по зверненню прийнято не було. Натомість працівник поліції прийняли рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. Будь-які докази, які б підтверджували факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, матеріали справи не містять. Позивач заперечує вчинення нею адміністративного правопорушення та зазначає, що поліцейським невірно застосовано закон про адміністративну відповідальність.
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову серії ГБВ №425556 від 06 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. на ОСОБА_1 ; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.183 КУАП - закрито.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУНП в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що факт здійснення ОСОБА_1 правопорушення підтверджується аудіозаписом та відео з боді-камери дільничого офіцера поліції. Інформація надана позивачкою є її домислами та не може слугувати підставою для виклику екстреної служби, що в свою чергу підтверджує обґрунтованість накладення постанови. Відповідач звертає увагу на неодноразові однотипні звернення позивачки з повідомленнями про вчинення відносно неї неправомірних дій та проведене внаслідок цього обстеження представниками Борщівської міської ради, в ході якого встановлено, що руйнування будинку виникли внаслідок бездіяльності власниці. При цьому будь-які ознаки, що свідчать про механічні втручання з боку сторонніх осіб відсутні. Також відповідач посилається на те, що поліцейським опитано всіх учасників події, що підтверджується копією пояснень ОСОБА_2 від 06 серпня 2024 року. Отже дослідивши всі об'єктивні обставини справи поліцейськими правомірно було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з постановою серії ГБВ №425556, 06 серпня 2024 року, о 20:52 год. ОСОБА_1 перебуваючи по місцю проживання в АДРЕСА_1 , здійснила завідомо неправдивий виклик на лінію 102 та повідомила, що 10 хв. тому ОСОБА_2 пошкодила піч у її будинку, хоча такого факту насправді не було, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП, за що на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення та притягнення її до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено статті 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження правомірності оскарженої постанови відповідачем надано аудіо запис дзвінка ОСОБА_1 на лінію 102 та відеозапис з боді-камери дільничного офіцера поліції.
Як слідує з матеріалів справи, позивач зателефонувавши на лінію 102 озвучила причину її звернення з повідомленням у поліцію через те, що її сусідка вчиняє неправомірні дії відносно її майна - пошкодила піч і просила зареєструвати скаргу на ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 на відео заперечує вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
У відповідності до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Колегія суддів зазначає, що до повноважень Поліції входить, зокрема, реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України, отримавши телефоном повідомлення про правопорушення або подію (електронне повідомлення про правопорушення або подію через систему ІПНП), оперативний черговий ТВП зобов'язаний, зокрема, за погодженням з диспетчером направити на місце вчинення правопорушення або події наряд поліції, окремих працівників, а у разі вчинення кримінального правопорушення - СОГ.
Таким чином, отримавши повідомлення про події на лінію «102» відповідач на власний розсуд приймає рішення про необхідність направлення наряд поліції на місце події.
Аналізуючи вищенаведене, оскільки інформація, повідомлена позивачем на лінію «102», в ході виїзду наряду поліції підтвердилась, колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення щодо завідомо неправдивого виклику поліції, а відповідач в межах своїх повноважень виконував покладені на нього обов'язки щодо реагування на таке повідомлення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, а в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з'ясування умислу на подання неправдивої інформації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржена постанова не містить покликання на докази, на підставі яких ОСОБА_1 визнано винною за ст. 183 КУпАП, у ній не зазначено доказів на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, а долучений до матеріалів справи відеозапис не підтверджує факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, аналізуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суть адміністративного правопорушення, що передбачена ст. 183 КУпАП, яка викладена відповідачем в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, не ґрунтується на фактичних даних, що в сукупності є підставою для скасування оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2024 року у справі №594/1204/24 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді М. А. Пліш
С. М. Кузьмич
Повний текст постанови складено 17.10.2024 року.