15 жовтня 2024 року ЛьвівСправа № 460/7027/24 пров. № А/857/20068/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання - Гладкої С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №460/7027/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року,
ОСОБА_1 у липні 2024 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Адміністративної комісії Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №74963214 від 23.05.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконавче провадження №74963214 завершено протиправно, з огляду на невиконання міграційним органом судового рішення у справі №460/17266/23, яким було зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової позиції, викладеної судом, та прийняттям відповідного рішення. Стверджувала, що повторний розгляд декларації відбувся без врахування висновків суду, внаслідок чого, позивачу було повторно відмовлено у її прийнятті з тих самих підстав, що і вперше, а відтак, повторний розгляд декларації без врахування висновків суду і відмова у її прийнятті не може вважатись належним виконанням судового рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі № 460/7027/24 - без змін.
Представник позивача - адвокат Тарасенко Д.Ю. подав апеляційному суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питань розподілу судових витрат, у якій просив стягнути з відповідача на його користь 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач правом подання заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не скористався.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів приходить до висновку про те, що таку необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу при апеляційному розгляді справи заявник долучив: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1237830,, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №11/07/23 від 11.07.2023, опис послуг, наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю., рахунок-фактура №16/08/24-1, платіжна інструкція про оплату послуг адвоката.
Згідно опису послуг, наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю.: послуга - ознайомлення з апеляційною скаргою третьої особи, складання відзиву на апеляційну скаргу, кількість витраченого часу - 3,5 год.
Згідно додатку №4 до договору №11/07/23 про надання правової допомоги від 11.07.2023, гонорар адвоката за надання зазначених послуг становить 2000 грн.
Апеляційний суд зазначає, що правова допомога адвоката полягала лише у поданні відзиву на апеляційну скаргу та участі в апеляційному розгляді справи.
Слід зазначити, послуги щодо аналізу документів щодо оскаржуваного рішення, вивчення апеляційної скарги та підготовка відзиву охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання відзиву і подання його до суду.
Також слід зазначити, що дана справа є незначної складності і не потребує значних витрат зусиль та часу для формування правової позиції, у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні аналогічних в даній категорії справ рішення.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.
З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 2000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відтак, з огляду на нескладність справи, недоведеність її значення для позивача та з огляду на обсяг наданих послуг, апеляційний суд, виходячи з критерію співрозмірності, дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, який належить стягнути на користь позивача з відповідача повинен становити 1000 грн, решта витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
За таких обставин, колегія суддів за наслідками розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою в порядку розподілу судових витрат при апеляційному розгляді справи стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 139, 229, 252, 310, 325 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Прийняти у справі №460/7027/24 додаткову постанову, якою в порядку розподілу судових витрат при апеляційному розгляді справи стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ: 43316386) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська
Повний текст додаткової постанови складено 17.10.2024