Постанова від 17.10.2024 по справі 380/5200/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Кухар Н.А.

17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5200/24 пров. № А/857/18983/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 380/5200/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Леополісбуд" до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

08.03.2024р. позивач, Приватне підприємство «Леополісбуд» (далі по тексту ПП «Леополісбуд») звернувся з позовом до Львівської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901127/2 від 09.10.2023р..;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901129/2 від 09.10.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901131/2 від 09.10.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901149/2 від 11.10.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901156/2 від 12.10.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901158/2 від 12.10.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901174/2 від 16.10.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901176/2 від 17.10.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901218/2 від 16.10.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901269/2 від 06.11.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901284/2 від 08.11.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901312/2 від 20.11.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901396/2 від 21.12.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості UA 209000/2023/901409/2 від 28.12.2023р..

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Львівська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Леополісбуд» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

З метою здійснення своєї діяльності позивач імпортує партії керамогранітної плитки.

10.06.2015р. ПП «Леополісбуд» (покупець) та ТзОВ «Кераміка Парадиж»( продавець) уклали зовнішньоекономічний Договір (Контракт) N°CP/ES/2015/09.

За даним Договором «Кераміка Парадиж», продавець продає, а покупець ПП «Леополісбуд» купує продукти та товари продавця (далі-Товар) зокрема: керамічні плитки та декорації, експозитори. Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість кожної доставки Товарів, а також умови оплати будуть окремо погоджуватися між Сторонами, наприклад у формі проформи та/або інвойс, які становлять невід'ємну частину Контракту (п. 1 параграфу 1 Договору «Кераміка Парадиж»).

Ціна товару включає вартість упаковки, вартість піддонів, кошти маркувань, кошти завантаження, підготовку усіх документів, пов'язаних з експортом Товару з країни Продавця. (п. 2 параграфу 2 Договору «Кераміка Парадиж»).

Сторони у п.1 параграфу 3 Договору визначили, що поставка здійснюватиметься на підставі Інкотермс 2010 на базі FCA-Томашув- Мазовецький, Опошув, Велика Воля поблизу Парадижу, якщо сторони не домовляться про інше. (п.1 параграфу3 Договору «Кераміка Парадиж»).

Положення з приводу формування та визначення ціни товару наведені у параграфі 2 «Ціна та умови оплати ціни за Товар» Договору «Кераміка Парадиж». Так, ціни виробів встановлені в злотих. Оплату за Товар покупець буде здійснювати або на умовах повної передоплати, або у строк, що визначений в фактурі, починаючи від дати виставлення фактури (п.1, п.5 параграфу 2 Договору «Кераміка Парадиж»).

З метою виконання договірних зобов'язань позивач здійснював імпорт та подальше митне оформлення ввезеного товару.

У період від 09.10.2023р. - 28. 12. 2023р .відносно ПП «Леополісбуд» Львівська митниця прийняла чотирнадцять рішень про коригування митної вартості товару.

Із змісту Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901127/2 від 09.10.2023р. встановлено наступне.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 032, 31 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 88 310, 44 PLN або 742 743, 79 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 23 000, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023049759 від 06. 10.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 135 від 01.09.2023, а також CMR № 06102023/2 від 06.10.2023р.

Митний орган, дослідивши документи, додані до митної декларації, та надіслав позивачу вимогу, якою відповідно до ст.53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. На вказану вимогу декларант надіслав додаткові документи, які були наявні.

Після розгляду усього наданого пакету документів, митний орган не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняв Рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/901127/2 від 09.10.2023р.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023049759 від 06.10.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури (п. 5.2 Контракту). Однак, відповідно до пп.2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено пп 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023049759 від 06. 10. 2023р.

На підставі методу коригування 2б джерелом коригування митної вартості стала вартість товару за МД № UA100230/2023/18716 від 07.09.2023р.

В подальшому митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170082235U2 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 4 520, 50 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 4 520, 50 грн.).

Із Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901129/2 від 09.10. 2023р. видно наступне.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 237, 54 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 66 329, 19 PLN або 557 868, 29 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 22 965, 96 грн. На підтвердження фактурної вартості товару надано інвойс № ZK 2023049748 від 06.10.2023р. р. На підтвердження транспортних витрат надано рахунок на оплату № 242 від 06.10.2023р., а також CMR № 06102023/3 від 06.10.2023р.

Митний орган, дослідивши документи, які додані позивачем до митної декларації, надіслав вимогу, якою відповідно до ст.53 МК України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. На вимогу декларант надіслав додаткові документи, які були наявні у відповідності з вимогою відповідача.

Після розгляду усього наданого пакету документів, контролюючий орган не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняв Рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/901129/2 від 09. 10. 2023р.

У своєму рішенні митний орган висловив зауваження, а саме: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларантом до митного оформлення не надано; В інвойсі № ZK 2023049748 від 06.10.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп.2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023049748 від 06.10.2023р.

В подальшому митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170082600U2 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої нової митної вартості і додатково нараховано 11 782, 54 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 11 782, 54 грн.).

Із змісту Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901131/2 від 09.10.2023р. видно що позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 237, 54 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 70 395, 12 PLN або 592 065, 20 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 22 967, 01 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023049709 від 06.10.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 10 від 06. 10. 2023р., а також CMR № 06102023/1 від 06. 10. 2023р.

Митний орган дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслав позивачу вимогу, якою відповідно до ст.53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. На вимогу декларант надіслав додаткові документи, які були наявні у декларанта у відповідності з вимогою митного органу.

У своєму рішенні митний орган висловив зауваження, а саме: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі -Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларантом до митного оформлення не надано; В інвойсі № ZK 2023049709 від 06.10.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп. 2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023049709 від 06.10.2023р.

В подальшому контролюючий орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170082578U0 згідно якою сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 2231, 09 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 2231, 09 грн.).

Щодо Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901149/2 від 11.10.2023р. судом встановлено наступне.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 249, 31 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 55 875, 48 PLN або 473 085, 93 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 23 000, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023050103 від 09. 10.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № СФ-1000006 від 09.10.2023р., а також CMR № 10102023/1 від 10.10.2023р.

Митний орган дослідивши документи, які додані до митної декларації, надіслав позивачу вимогу, якою відповідно до ст.53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. На вимогу відповідача декларант надіслав додаткові документи, які були наявні у відповідності з вимогою митниці.

У своєму рішенні митний орган висловив зауваження, а саме: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023050103 від 09. 10.2023р. зазначив, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп.2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023050103 від 09.10.2023р.

На підставі методу коригування 2б джерелом коригування митної вартості стала вартість товару за МД № UA209170/2023/76689 від 23.09.2023р., МД № UA100230/2023/18716 від 07.09.2023р.

В подальшому митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170083267U8 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої нової митної вартості і додатково нараховано 13 799, 65 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 13 799, 65 грн.).

Із змісту Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901156/2 від 12.10.2023р. встановлено таке.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 178, 78 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 58 484, 65 PLN або 495171, 99 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 23 000, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023050102 від 09. 10. 2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № СФ-1000005 від 09.10.2023р., а також CMR № 10/10/2023 від 10. 10. 2023р.

Митний орган, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслав позивачу вимогу, якою відповідно до ст.53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. На вказану вимогу декларант надіслав додаткові документи, які були наявні.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що підставою для його прийняття слугувало таке: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав;

В інвойсі № ZK 2023050102 від 09.10.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп. 2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023050102 від 09.10.2023р.

На підставі методу коригування 2б джерелом коригування митної вартості стала вартість товару за МД №UA100230/2023/18716 від 07.09.2023р., МД № UA209230/2023/79851 від 27.07.2023р.

В подальшому митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170083605U1 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої нової митної вартості і додатково нараховано 18 547, 71 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 18 547, 71 грн.).

Із змісту Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901158/2 від 12.10.2023р. видно таке.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна для облицювання стін та підлоги» площею - 1 163, 98 м2;Митна вартість товару складається з:Фактурної вартості 64 772, 72 PLN або 554 156, 53 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 22 866, 66 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023050302 від 10.10. 2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № СФ-1000010 від 10.10.2023р., а також CMR № 10102023/8 від 10. 10. 2023р.

Митний орган, дослідивши документи, які надав позивач до митної декларації, надіслав вимогу, якою відповідно до ст.53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. На вказану вимогу декларант надіслав додаткові документи, які були наявні.

Після розгляду усього наданого пакету документів, Львівська митниця не погодилась із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняла Рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/901158/2 від 12. 10. 2023р.

Із змісту рішення видно наступні недоліки: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023050302 від 10.10.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп.2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п.2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023050302 від 10.10.2023р.

В подальшому відповідач прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170083642U2 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 5 471, 59 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 5 471, 59 грн.).

Стосовно Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901174/2 від 16.10.2023р. судом встановлено таке.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 096, 96 м2; Митна вартість товару складається з Фактурної вартості 61 157, 18 PLN або 515 977, 01 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 23 000, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023050914 від 13. 10.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 251 від 13.10.2023р., а також CMR № 13102023 від 13.10.2023р.

Контролюючий орган, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслав вимогу, якою відповідно до ст.53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. На вказану вимогу декларант надіслав додаткові документи, які були наявні.

Із змісту оскаржуваного рішення контролюючий орган встановив наступні порушення: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023050914 від 13.10.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп.2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023050914 від 13. 10. 2023р.

На підставі методу коригування 2б джерелом коригування митної вартості стала вартість товару за МД №UA209170/2023/76689 від 23.09.2023р., МД № UA100230/2023/18716 від 07.09.2023р.

Митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ №23UA209170084684U2 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 20700,55 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 20 700, 55 грн.).

Також із змісту Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901176/2 від 17.10.2023р. встановлено таке.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 096, 96 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 60 371, 66 PLN або 509 349, 66 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 22 896, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023050923 від 13. 10.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 13 від 13.10.2023, а також CMR № 13102023/1 від 13.10.2023р.

Підставою для прийняття спірного рішення є те, що: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023050923 від 13. 10.2023 р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп. 2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023050923 від 13.10.2023р.

Митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170084914U2 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 7 914, 20 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 7 914, 20 грн.).

Із змісту Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901218/2 від 16. 10. 2023р. встановлено наступне.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 214, 74 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 57 981, 34 PLN або 505 446, 53 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 23 000, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023052562 від 14. 10.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 6568 від 23.10.2023р., а також CMR № 24102023 від 24.10.2023р.

Із змісту оскаржуваного рішення видно наступне: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015 р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень, проте самі замовлення декларантом до митного оформлення не надано; В інвойсі № ZK 2023052562 від 14.10.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK . 2023052562 від 14.10.2023р.

В подальшому митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170088144U2 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 9 730, 29 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 9 730, 29 грн.).

Стосовно Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901269/2 від 06.11.2023р. судом встановлено таке.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 274, 16 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 64 807, 52 PLN або 564 382, 77 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 22 940, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023053902 від 31. 10.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № СФ-1100002 від 02.11.2023, а також CMR № 03112023/2 від 03.11.2023р.

В оскаржуваному рішенні митний орган висловив зауваження, а саме: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023053902 від 31.10.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп. 2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023053902 від 31.10.2023р.

Митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170091599U6 згідно якою сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої в нової митної вартості і додатково нараховано 6 037, 79 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 6 037, 79 грн.).

В Рішенням про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901284/2 від 08. 11.2023р. зазначено таке.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 248, 63 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 79 841, 19 PLN або 688 750, 03 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 23 000, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023054835 від 06. 11.2023 р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 6872 від 06.11.2023, а також CMR № 06112023 від 06. 11. 2023р.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що підставою для його прийняття є наступне: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень, проте самі замовлення декларантом до митного оформлення не надано; В інвойсі № ZK 2023054835 від 06.11.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп. 2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п 2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023054835 від 06.11.2023 р.

На підставі методу коригування 2б джерелом коригування митної вартості є вартість товару за МД № UA100230/2023/18716 від 07.09.2023р.

В подальшому митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170092130U1 згідно якою сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 1 172, 16 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 1 172, 16 грн.).

Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901312/2 від 20.11. 2023р. містить такі відомості.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 335, 51 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 22 703, 67 PLN або 203 672, 35 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 22 955, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023055983 від 06. 11.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 143 від 14.11.2023, а також CMR № 13112023/1 від 13. 11. 2023р.

Підставою для його прийняття є те, що : параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023055983 від 06.11.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп.2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п.2.6 Контракту; В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023055983 від 06.11.2023р.

В подальшому відповідач прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170095739U8 згідно якою сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої нової митної вартості і додатково нараховано 60 847, 01 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 60 847, 01 грн.).

Стосовно Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901396/2 від 21.12.2023р. суд встановив наступні обставини.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 335, 51 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 60 152, 17 PLN або 568 714, 71 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 41 000, 00 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023055983 від 06. 11.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 143 від 14.11.2023, а також CMR № 13112023/1 від 13.11.2023р.

У своєму рішенні митний орган зазначив: параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023055983 від 06.11.2023р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп.2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п2.6 Контракту. В експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023055983 від 06.11.2023 р.

На підставі методу коригування 2б джерелом коригування митної вартості є вартість товару за МД № UA209170/2023/76203 від 23.09.2023р.

В подальшому відповідач прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170106845U1 згідно якої сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої нової митної вартості і додатково нараховано 2 428, 43 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 2 428, 43 грн.).

Із змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/901409/2 від 28.12.2023р. судом встановлено таке.

Позивач надав до митного оформлення митну декларацію у якій зазначив наступні відомості: Опис товару: «Плитка керамічна ... для облицювання стін та підлоги» площею - 1 149, 56 м2; Митна вартість товару складається з: Фактурної вартості 77 497, 93 PLN або 745041, 85 грн. за офіційним курсом; Витрат на транспортування товару (код 10): 22 334, 38 грн. На підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № ZK 2023059321 від 30.11.2023р. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок на оплату № 230|23 від 18.12.2023р., а також CMR № 15122023/1 від 15.12.2023р.

Митний орган дослідивши документи, які надав позивач до митної декларації, надіслав вимогу, якою відповідно до ст.53 Митного кодексу України проси надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. На вказану вимогу декларант надіслав додаткові документи, які були наявні.

Із змісту рішення видно, що параграфом 4 Контракту №CP/ES/2015/09 від 10.06.2015р. (далі - Контракт) передбачено, що доставка кожної парти товару відбувається на основі правильно оформлених покупцем замовлень. Проте, самі замовлення декларант до митного оформлення не надав; В інвойсі № ZK 2023059321 від 30.11.202 р. зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 календарних днів від дати виставлення фактури, а відповідно до пп.2.6 Контракту необхідною умовою відстрочення строку оплати є гарантія сплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи які передбачено п.п.2.6 Контракту; в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі № ZK 2023059321 від 30.11.2023р.

На підставі методу коригування 2б джерелом коригування митної вартості стала вартість товару за МД № UA204020/2023/43215 від 30.10.2023р.

В подальшому митний орган прийняв картку відмови та здійснив випуск у вільний обіг товарів на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 ДЕ № 23UA209170108620U0 згідно якою сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості і додатково нараховано 556, 91 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 556, 91 грн.).

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.49 МК України видно, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов'язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Із змісту чотирнадцяти оскаржуваних рішень, зокрема у п. 33, зазначено наступне:

- п.4 Контракту від 10.06.2015р. №CP/ES/2015/09 передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані;

- в інвойсі від 30.11.2023р. № ZK 2023059317 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури.

У п.2.6 Контракту вказано, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи, які передбачені п. 2.6 Контракту;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 30.11.2023р. № ZK 2023059317.

Стосовно доводів апелянта про те, що п.4 Контракту від 10.06.2015р. за №CP/ES/2015/09 передбачає, що доставка кожної партії товару відбувається на основі правильно оформленого покупцем замовлення, однак замовлення до митного оформлення декларантом не надані, колегія суддів звертає увагу на таке.

Враховуючи те, що на підставі замовлення виставляється інвойс, та що ПП «Леополісбуд» під час митного оформлення надав копію інвойсу від 30.11.2023р. № ZK 2023059317, у митного органу була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість. При цьому, апелянт не обґрунтовав, яким чином ненадання позивачем копії замовлення впливає на митну вартість товару.

Стосовно доводів апелянта про те, що відповідно в інвойсі від 30.11.2023р. №ZK2023059317 зазначено, що оплата за товар здійснюється у термін 60 днів від дати виставлення фактури. У п.2.6 Контракту зазначено, що необхідною умовою застосування відстроченого строку оплати є гарантія оплати зобов'язань, які виникають з даного Контракту, шляхом отримання Покупцем відповідного страхового полісу. Декларант не надав документи, які передбачено п.2.6 Контракту, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої воно не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної; декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Вказані обставини по суті свідчать про те, що витребуючи від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, вимог Митного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018р. в справі №809/1884/16.

Стосовно доводів апелянта, що в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 30.11.2023р. № ZK 2023059317, колегія суддів зазначає таке.

Експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Польщі у відповідності до законодавства Польщі, без застосувань норм українського законодавства, а тому правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може бути підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Отже, зазначені митним органом у рішеннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянт не довів, що подані декларантом у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно якої у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, крім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відшкодована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

З урахуванням наведеного висновки митного органу у оспорюваних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, суб'єкт владних повноважень не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновків, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов'язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом, а вимагання додаткових документів, які відсутні у декларанта є неправомірним.

Апеляційний суд наголошує, що Львівська митниця як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Львівської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Стосовно доводів апелянта про значно завищений розмір витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає про таке.

ст.16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У п.4, п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством “Леополісбуд» та Адвокатським Об'єднанням “ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» укладеного Договір про надання правової допомоги № 516 від 26 січня 2023 року.

п.1.1. Договору, передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін.

В п.4.1. Договору, видно, що Сторони домовились, що вартість послуг Адвокатського об'єднання з надання правової допомоги за цим Договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін в Актах про надання правової допомоги, які формуються Адвокатським об'єднанням в міру надання правової допомоги (юридичних послуг) та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцезнаходженням. Сторони дійшли згоди, що Акти про надання правової допомоги повинні містити детальний опис виконаних робіт з розрахунком кількості робочих годин та вартості таких послуг, відомості про звітний період, номер справи, місця надання правової допомоги. Згідно з п. 4.2. Договору, Акти про надання правової допомоги повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявністю) та повернуті Клієнтом Адвокатському об'єднанню протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання у спосіб, визначений п.4.1. цього договору.

Згідно Акту про надання правової допомоги №24 від 17.04.2024р. позивачу надано наступні юридичні послуги:

- підготовка, написання і подача позовної заяви у справі (20 год.) - 30000,00 грн.;

- підготовка, написання і подача відповіді на відзив у справі (6 год.) 10000,00 грн.;

Разом витрачено часу: 26 год.; всього до сплати 40000 грн.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх. №31354 від 23.04.2024 року), де зазначив, що заявлена до відшкодування вартість наданих послуг є завищеною та такою, що не відповідає критеріям співмірності, визначеними ст. 134 КАС України, а відтак підлягає зменшенню.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 14 липня 2021 року у справі №200/7763/19-а, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що правильним є висновки суду першої інстанцій про те, що наданими позивачем доказами підтверджується факт понесення витрат на професійну правничу допомогу за подання позову в цій справі.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, апелянт зазначив, що перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності, оскільки це не вимагало значного обсягу технічних робіт, а справа не є складною тощо.

В ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.

ст.134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020р. у справі № 320/3271/19.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірною компенсацією вартість виконаної роботи в розмірі - 8000,00 грн, які суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з суб'єкта владних повноважень в користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 380/5200/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

Попередній документ

122402264

Наступний документ

122402266

Інформація про рішення:

№ рішення:	122402265
№ справи:	380/5200/24
Дата рішення:	17.10.2024
Дата публікації:	21.10.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Восьмий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (22.11.2024)
Дата надходження:	08.03.2024
Предмет позову:	про скасування рішення