Головуючий суддя у першій інстанції: Димарчук Т.М.
17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3468/24 пров. № А/857/19235/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б. Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 140/3468/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
01.04.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Волинської митниці, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів від 03.10.2023р. №UA205110/2023/000034.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2024р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою позов задоволити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2023р. на митному посту “Устилуг» Волинської митниці громадянкою ОСОБА_1 з метою переміщення через державний кордон України товару подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, згідно якої задекларовано товар - взуття підліткове вагою 49 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США.
Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивач долучила інвойс від 27.09.2023р. №176 та супровідний документ (транзитна декларація) Т1 від 27.09.2023р. №23PL301010NU66FUE0.
28.09.2023р. митний орган склав акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, із змісту якого видно, що під час проведення повного митного огляду т. з. р. н. НОМЕР_1 , встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар: взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка “Jong Golf», країна виробництва - Китай, загальною кількістю 504 пари, загальною вагою 440, 1 кг (брутто). Подано товаросупровідні документи: декларацію від 27.09.2023р. №23PL301010NU66FUE0 та інвойси від 27.09.2023р. №№168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 700,56 доларів США.
Сторонніх вкладень не виявлено.
03.10.2023р. Волинська митниця прийняла рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000034, із змісту якого видно, що митний орган задекларований позивачем товар визначив як “взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка “JONG COLF», код товару 640419900, та визначено вартість товару за одиницю - 17,96 доларів США, загальну вартість товару визначено - 3,92 доларів США (36711,84 грн).
У графі 18 оскаржуваного рішення від 03.10.2023р. №UA205110/2023/000034 зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, а саме: “Відповідно до п.1 ст.368 МК України не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023р., МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023)».
Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення для справляння ОСОБА_1 митних платежів митний орган склав уніфіковану митну квитанцію МД-1 № на суму 5584,99 грн, які сплачені позивачем згідно чеку від 02.10.2023р. №5473
20.10.2023р. позивач подав до Волинської митниці запит №14/20-10-23, в якому просив повідомити у зв'язку з чим винесено рішення від 03.10.2023р. №UA205110/2023/000034 та чому не враховано поданий інвойс №176 від 27.09.2023р. на підтвердження вартості, а також місця придбання товару.
24.10.2023р. листом №№7.3-28-07/13007 Волинська митниця повідомила ОСОБА_1 про те, що відповідно до ч.4 ст.368 глави 53 розділу XII МК України, наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2023р. №62 “Про затвердження форми рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів» та у зв'язку з наявністю в митного органу інформації щодо рівня цін на подібні (аналогічні) та ідентичні товари прийнято письмове рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України. Вказаний інвойс не враховано на підтвердження вартості, а також місця придбання товару, оскільки він є комерційним документом, що не відповідає положенням ч. 1 ст.368 МК України. При цьому, з інформації, зазначеної в інвойсі, видно застосування умов поставки DAP згідно Інкотермс, що використовуються в зовнішній торгівлі. Інкотермс - це офіційні правила, що розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі, регулюють відносини між продавцем та покупцем в рамках договорів купівлі-продажу.
Згідно ч.2 ст.5 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно Законом України “Про підприємництво».
Разом з тим, наданий інвойс у паперовій формі не містить підписів уповноважених сторін та інформації щодо реквізитів для оплати товару та /або проведеної оплати.
Не погоджуючись із рішенням митного органу від 03.10.2023р. №№UA205110/2023/000034, позивач звернувся до суду за захистом свого, як він вважає порушеного права.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В п.20, п.24 ч.1 ст. 4 МК передбачено, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
ч.1 ст.318 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
ч.1 ст.257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
В ст.49 МК України видно, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.2 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.
ст.364 МК України визначено, що цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов'язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.365 МК України, громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
В абз.2 п.8 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012р. №450 встановлено, що для письмового декларування громадянами особистих речей, інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності використовується митна декларація, зазначена в абзаці п'ятому пункту 2 цього Положення.
Із змісту ч.1-ч.4 ст.368 МК України видно, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2023р. №62 відповідно до ч.4 ст.368 глави 53 розділу ХІІ Митного кодексу України затверджено Форму рішення про визначення митної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів.
Із змісту оскаржуваного рішення від 03.10.2023р. №UA205110/2023/000034, видно, що обставинами його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, є наступні: відповідно до п.1 ст.368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023).
Тобто, спірне рішення митний орган прийняв внаслідок ненадання позивачем документів роздрібної торгівлі, які місять відомості щодо вартості товарів, надання яких передбачено ч.1 ст.368 МК України.
Суд звертає увагу апелянта, що документ, який надала ОСОБА_1 митному органу для підтвердження митної вартості товару (дитячого взуття) є інвойс №176 від 27.09.2023р.
Колегія суддів зазначає, що інвойс є комерційним документом. Однак, позивач не надала Волинській митниці жодних документів, які б могли підтвердити визначення фактурної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, таких як касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, або інші документи, які б містили відомості про вартість ввезених нею товарів (дитячого взуття).
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 як фізична особа, не надала жодних документів з переліку тих, які передбачені у ч.1 ст.368 МК України.
Одночасно, варто також зазначити, що інвойс (який є комерційним документом), не може підтверджувати фактурну вартість товару, ввезеного на митну територію України позивачем, оскільки свідчить про комерційну мету такого ввезення, що прямо суперечить приписам ч.1 ст.364 МК України.
Крім того, з інформації, зазначеної в інвойсі від 27.09.2023р. №176 видно застосування умов поставки DAP, згідно Інкотермс, що використовуються в зовнішньоекономічній торгівлі.
DAP (постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце. У умовах DAP ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки.
Після прибуття товару в країну призначення, митне очищення в країні-імпорті необхідно заповнити за його власними витратами та ризиками, включаючи всі митні збори та податки.
Інкотермс - це офіційні правила, що розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі, регулюють відносини між продавцем та покупцем в рамках договорів купівлі-продажу. Інкотермс - це міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торгівельних термінів (умов) в галузі міжнародної (зовнішньої) торгівлі.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України “Про підприємництво».
Оскільки позивач ОСОБА_1 не є підприємцем, що не спростовано при прийняті оскаржуваного рішення (вказана обставина визнається учасниками справи), вказане виключає можливість підтвердження фактурної вартості товару, що ввозився (дитячого взуття) наданим інвойсом.
Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Крім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.
Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Таким чином, інвойс - це комерційний рахунок (товаросупровідний документ), який продавець виписує (оформляє) покупцю за певну партію товару. В інвойсі зазначають, зокрема найменування та адреси продавця і покупця; дату й номер замовлення покупця; опис проданого товару; інформацію про пакування; ціну товару; умови постачання та платежу. Вартість товару в інвойсі зазначають за умовами ЗЕД-контракту. Оформлений інвойс підтверджує обов'язок покупця оплатити товар, відвантажений на його адресу.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на ще одну важливу обставину, а саме на те, що в інвойсі від 27.09.2023р. №176, який наявний у матеріалах справи відсутні підписи уповноважених сторін.
У 1983 році Робоча група із спрощення процедур міжнародної торгівлі (РГ.4) прийняла Рекомендацію №6. Ця Рекомендація передбачає формуляр-зразок саме комерційного рахунку, який приведений у відповідність з Формуляром зразком Організації Об'єднаних Націй, для використання в міжнародній (зовнішній) торгівлі.
Відсутність підпису уповноважених сторін на інвойсі, суперечить вищевказаній Рекомендації, яка надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб'єктами міжнародної торгівлі.
У спірному випадку ОСОБА_1 виступає як споживач, яка купує та замовляє товари для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, а тому відповідно до ч.1 ст.368 МК України зобов'язана для підтвердження фактурної вартості товарів, що переміщалися через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів надати митному органу касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, чи інші документи, які б містили відомості про вартість таких товарів.
Водночас, відповідно до ч.6 ст.344 Господарського кодексу України рахунок-фактура (інвойс) належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.
З огляду на вказане, інвойсом не може бути підтверджена фактурна вартість товару, який споживач купує для власних потреб.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу апелянта і на те, що товар, який ввозився ОСОБА_1 , а саме взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове заявлений за кодом 6404199000.
Одночасно, у оскаржуваному рішенні, митний орган для визначення митної вартості товару прийняв до увагу за основу митну декларацію №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023р. з ЄАІС та визначив вартість у розмірі 20, 53 доларів США/кг.
З витягу митної декларації №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023р. видно, що код товару 6404199000 (тобто ідентичний тому, що ввозився ОСОБА_1 )
Згідно додатком до Закону України "Про Митний тариф України" від 19.10.2022р. №2697-IX до групи 64 (взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини), відноситься товарна позиція за кодом 6404 - це взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів, під кодом 6404199000 вказано --- інше.
Отже, колегія суддів вважає, що суттєва різниця між вартістю товару (взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів), задекларованого позивачем під кодом 6404199000 (вартість за одиницю 1, 39 доларів) та вартістю схожих (подібних) товарів (вартість за одиницю 20, 53 доларів), що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах за тим самим кодом 6404199000, свідчить про наявність порушень з боку декларанта і є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на лист компанії POL-CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny, відповідно до якого дана компанія підтвердила митне оформлення ОСОБА_1 транзиту товарів з Республіки Польща, вартість товару згідно інвойсу від 27.09.2023р. №176 видачу товару зі складу за транзитною декларацією Т1, де відправником зазначено компанію WENZHOU INTERNATIONAL ECO. &TEC, оскільки доказів взаємозв'язку зазначеної компанії з компанією-продавцем не подано.
Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митну вартість товарів, що ввозив позивач, митний орган обґрунтовано визначив відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари), що становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023р.).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законом та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 140/3468/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель