15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 354/758/24 пров. № А/857/20071/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2024 року, ухвалене суддею Єрмак Н.В. у м. Яремче у справі № 459/2882/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1828309 від 05.04.2024 року.
17 липня 2024 року Яремчанський міський суд Івано-Франківської області прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП (перевищення дозволеної швидкості руху).
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що прилад вимірювання швидкості Tru Cam не був закріплений стаціонарно, а знаходився в руках у поліцейського, що є порушенням статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, відповідач порушив право позивача знайомитися із матеріалами справи, надавати пояснення, користуватися юридичною допомогою. Також позивач додатково зазначає, що відповідач не склав протокол про адміністративне правопорушення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 05 квітня 2024 року відповідач прийняв постанову серії ЕНА № 1828309 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
У цій постанові зазначено, що позивач 05.04.2024року о 10:05 год., керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н. НОМЕР_1 в населеному пункті с. Війтівці на автомобільній дорозі М-30 Стрий-Ізварене 215 км., рухався зі швидкістю 84 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год, чим порушив встановлені обмеження швидкості руху на 34 км/год та п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС008385.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що, на підтвердження порушення позивачем швидкості руху, відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, надав інформацію, зафіксовану приладом вимірювання швидкості «TruCam» серії LTI 20/20 № ТС008385.
Згідно з даними цього приладу, позивач перевищив дозволену швидкість руху транспортного засобу у межах населеного пункту Війтівці, Хмельницького району Хмельницької області на 34 км/год від дозволеної у 50 км/год. Ця подія трапилась на автомобільній дорозі М-30 Стрий-Ізварене 215 км, 49°29'21.92" градусів географічної широти та 26°26'23.15" градусів географічної довготи.
Апеляційний суд, зважаючи на вказані координати, користуючись загальнодоступним сервісом Google Maps, встановив, що місце вчинення правопорушення знаходиться в межах населеного пункту Війтівці, Хмельницького району Хмельницької області. Крім того загальнодоступною є інформація про те, що 215 кілометр автодороги М-30 знаходиться в межах вказаного вище населеного пункту.
Виходячи із цих обставин, апеляційний суд вважає, що інформацію, зафіксовану приладом вимірювання швидкості «TruCam» серії LTI 20/20 № ТС008385, слід визнати такою, що підтверджує порушення позивачем швидкісного режиму проїзду вищевказаної ділянки дороги, що знаходиться в межах населеного пункту.
Апеляційний суд також погоджується із доводами відповідача про те, що дані приладу вимірювання швидкості «TruCam» серії LTI 20/20 № ТС008385 чітко вказують на місце вчинення правопорушення, що не потребує додаткової прив'язки до знаків про місце початку та закінчення населеного пункту, оскільки, такі дані містять інформацію про географічні координати місця фіксації правопорушення, що дає змогу достовірно встановити місце його вчинення.
Позивач стверджує, що прилади вимірювання швидкості мають бути закріплені статично, оскільки ручне розміщення засобів фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Це твердження відповідач заперечив, вказавши, що, згідно із статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», поряд із приладами автоматичної фіксації правопорушень, поліцейський використовує і інші прилади та технічні засоби для фіксації правопорушень.
Оцінивши наведені доводи апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз.
У абзаці 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», зазначено, що технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Із наведених норм слідує, що, крім приладів автоматичної фіксації правопорушень, поліцейський може використовувати інші технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. При цьому, такі він може закріплювати у спосіб визначений абзацом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень поліцейський може використовувати у спосіб визначений абзацом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», або інший не заборонений законодавством України.
Апеляційний суд встановив те, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam» є засобом вимірювальної техніки і конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання швидкості транспортних засобів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що спосіб тримання в руках технічного приладу для вимірювання швидкості не заборонений чинним законодавством, в тому числі і статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач діяв правомірно здійснюючи вимірювання швидкості лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів «TruCam» тримаючи його в руках.
Крім вказаного вище, позивач стверджує, що відповідач порушив право позивача знайомитися із матеріалами справи, надавати пояснення, користуватися юридичною допомогою. Однак, позивач не повідомляє чи намагався він скористатися вказаними правами і не конкретизує дії відповідача, що порушують вказані права.
При цьому, відповідач зазначив, що надати відео із нагрудної камери поліцейського немає можливості, оскільки відповідний відеозапис знищений після спливу 30 діб, відповідно до пп.1 п. 3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС від 18.12.2018 року № 1026.
Що стосується доводів позивача про те, що відповідач не склав протокол про адміністративне правопорушення, то апеляційний суд звертає увагу на норми статті 258 КУпАП, згідно із якими, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Оскільки справа про адміністративне правопорушення віднесено до компетенції Національної поліції, то відповідач не складав протокол про адміністративне правопорушення.
Із вказаного, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що відповідач достовірно встановив в діях позивача перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.
Отже, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1828309 від 05.04.2024 року є законною.
Цей висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на те, що відповідач довів факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1828309 від 05.04.2024 року необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 липня 2024 року в справі № 354/758/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 15.10.2024 року