15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 158/1946/24 пров. № А/857/19128/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 липня 2024 року, ухвалене суддею Костюкевичем О.К. у м. Ківерці, у справі № 158/1946/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове видворення з України,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд скасувати рішення про примусове видворення з України від 14.12.2023 року.
08 липня 2024 року Ківерцівськи1 районний суд Волинської області прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно прийняв рішення про видворення позивачки за межі території України, оскільки, позивачка не має законних підстав для перебування на території України.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Таку позицію обґрунтовує тим, що на момент прийняття оскарженого рішення позивачка не була ідентифікована, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б посвідчували особу позивачки. Крім того, як зазначає позивачка, вона подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивачка є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта (а.с. 84-90).
14.12.2023 співробітники Служби безпеки України виявили громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , яка проживала без документів, які б надавали її право законно перебувати на території України. 14.12.2023 працівники ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області затримали позивачку для з'ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком на 72 години та помістили ОСОБА_1 до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають в Україні.
14.12.2023 року відповідач склав протокол № МКМ 014211 про адміністративне правопорушення відносно позивачки за ч. 2 ст. 203 КУпАП.
14.12.2023 відповідач прийняв постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 5100 грн.
14.12.2023 відповідач прийняв рішення про примусове видворення позивачки до країни походження або третьої країни.
Крім цього, 14.12.2023 відповідач прийняв рішення про поміщення позивачки у Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Того ж дня, відповідач склав протокол № МКМ 000420 про адміністративне затримання позивачки.
На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2023 по справі № 755/19500/23 позивачка затримана з метою її ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Крім цього, суд першої інстанції також встановив, що позивачка вперше приїхала на територію України в 2014 році на підставі паспорту громадянки Російської Федерації. В 2017 році позивачка отримала підроблений паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка неодноразово перетинала кордон України з 07.12.2021. Черговий раз перетнула кордон України в напрямку в'їзд в ПП «Порубне» 24.07.2023.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.10.2023 позивачку визнано винною у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів».
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1-5 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.
У статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
У рішенні про примусове видворення позивачки від 14.12.2023 року відповідач зазначив, що у позивачки відсутні документи, які б давали право на перетин державного кордону України у напрямку в'їзду в Україну. У ході опитування позивачка пояснила, що в Україну прибула 24.07.2023 року через пропускний пункт «Порубне» використовуючи підроблений паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 на ім'я громадянки України ОСОБА_2 . За порушення правил перебування іноземних громадян на території України позивачка притягнута до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 203 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що ОСОБА_1 перебуває в Україні з порушенням вимог міграційного законодавства, становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, відповідач прийняв рішення про примусове видворення з України до країни походження чи третьої країни ОСОБА_1 .
У вироку від 03.10.2023 в справі № 758/11538/23 Подільський районний суд м. Києва зазначив, що позивачка підробила паспорт громадянки України ОСОБА_2 та використала його для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 на ім'я громадянки України ОСОБА_2 . Дії позивачки кваліфіковані за ч.1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ, і який надає права з метою використання його підроблювачем та за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Апеляційний суд, на підставі відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України (а.с. 71) встановив, що позивачка під іменем ОСОБА_2 неодноразово перетинала державний кордон України і вчергове перетнула державний кордон України в напрямку в'їзд в ПП «Порубне» 24.07.2023, на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 на ім'я громадянки України ОСОБА_2 , який, як свідчить вирок Подільського районного суду м. Києва від 03.10.2023 в справі № 758/11538/23, виданий на підставі підробленого документа.
Наведені обставини вказують на те, що позивачка незаконно перетнула державний кордон України, що є підставою для прийняття рішення про примусове видворення за межі території України. Крім того, як правильно вказав відповідач у оскарженому рішенні, поведінка позивачки становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, оскільки, позивачка вчинила на території України кримінальний проступок.
Апеляційний суд також встановив, що у матеріалах справи немає доказів про наявність обставин перелічених у статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які і немає доказів про те, що позивачка зверталася до відповідного державного органу про отримання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту.
Отже, відповідач, прийнявши спірне рішення, на думку апеляційного суду, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що питання реалізації рішення про примусове видворення знаходиться поза межами предмета дослідження у цій справі.
Вказаний висновок є підставою для відмовив задоволенні позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 липня 2024 року у справі № 158/1946/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 15.10.2024 року