15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 569/8370/24 пров. № А/857/16242/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2024 року, ухвалене суддею Харечко С.П. у м. Рівне у справі № 569/8370/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 1242 від 02.04.2024 року.
28 травня 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку).
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що позивач не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому цей центр комплектування та соціальної підтримки не мав повноважень на прийняття спірної постанови. Також позивач звертає увагу на те, що примірник протоколу позивачу не вручався, оскаржена постанова складена без участі позивача, на розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності на 02.04.2024 року позивач не викликався.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 02 квітня 2024 року відповідач прийняв постанову № 1242 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
У цій постанові зазначено, що позивач, як військовозобов'язаний, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись 26.03.2024 р. о 10 год. 00 хв. в приміщенні прийому громадян ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням начальника відділу, був направлений на військово-лікарську комісію, з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від отримання направлення № 482 від 26.03.2024 р. та проходження військово-лікарської комісії, тобто порушив вказані правила військового обліку в особливий період.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 2 статті 210 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв та діє на момент розгляду справи.
Що стосується права відповідача направляти позивача, який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 іншої області, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до частини 3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - постанова № 560), призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
У частині 6 постанови № 560 зазначено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пунктів 70 та 74 постанови № 560, порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов'язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.
Резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Водночас, згідно із пунктом 81 постанови № 560, у разі призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Отже, на переконання апеляційного суду, направлення на військово-лікарську комісію без постановки на військовий облік є порушенням Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Апеляційний суд, на підставі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № 6/624 від 02 травня 2024 року, встановив, що позивач взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 04.10.2019 року. На час виникнення спірних правовідносин місце військового обліку позивача не змінювалося.
Враховуючи наведені вище норми права та фактичні обставини, що існували на момент виникнення спірних правовідносин, апеляційний суд встановив, що позивач не перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, апеляційний суд констатує той факт, що позивач не порушив правила військового обліку, зважаючи на те, що направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду видав територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, на обліку у якого позивач не перебуває.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення № 1242 від 02.04.2024 року є протиправною, а тому її необхідно скасувати.
Цей висновок є підставою для задоволення позову.
Інші доводи сторін не впливають висновок апеляційного суду у цій справі.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Зважаючи на те, що відповідач не довів факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, постанову в справі про адміністративне правопорушення № 1242 від 02.04.2024 року необхідно скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції, внаслідок чого суд зробив неправильний висновок про відмову в задоволенні позову, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив за подання позову 605,60 грн., а за подання апеляційної скарги 908,40 грн.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1514,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2024 року в справі № 569/8370/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 1242 від 02.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 15.10.2024 року