16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4342/24 пров. № А/857/20605/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року в справі № 300/4342/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції - Кафарський В.В.,
час ухвалення рішення - 08 липня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зарахувати позивачу до стажу роботи період проходження військової служби, періоди роботи та періоди отримання допомоги по безробіттю.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.02.2024 №092250006213 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи період проходження військової служби з 11.12.1982 по 12.10.1984, періоди роботи з 01.01.1987 по 27.04.1987, з 27.04.1987 по 12.01.1990, з 12.01.1990 по 20.07.1994, з 20.10.1994 по 31.01.1999, з 01.04.1999 по 10.06.1999, з 15.06.1999 по 31.07.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.09.2000 по 31.12.2001, з 18.03.2003 по 31.03.2003, періоди отримання допомоги по безробіттю з 23.05.2002 по 12.08.2002, з 02.01.2003 по 17.03.2003, а також призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19.01.2024.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що запис у військовому квитку НОМЕР_1 від 03.12.1982 та в трудовій книжці НОМЕР_2 від 06.12.1985 не відповідає паспортним даним позивача на рос. мові ОСОБА_2 і на рос. мові ОСОБА_3 , а будь яких додаткових відомостей на підтвердження належності вказаних документів не надходило, Управління не мало правових підстав для врахування матеріалів оформлених з порушенням вимог чинного законодавства.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.02.2024, досягнувши 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів відповідачем 2 згідно рішення від 23.02.2024 №092250006213 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У рішенні відповідач 2 зазначив, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 23 років 00 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 11.12.1982 по 12.10.1984, періоди роботи з 08.12.1986 по 27.04.1987, з 27.04.1987 по 12.01.1990, з 12.01.1990 по 20.07.1994, з 20.10.1994 по 10.06.1999, з 15.06.1995 по 31.12.2001, з 18.03.2003 по 31.10.2003, з 01.11.2003 по 31.12.2003, періоди отримання допомоги по безробіттю з 23.05.2002 по 12.08.2002, з 02.01.2003 по 17.03.2003, оскільки у військовому квитку НОМЕР_1 від 03.12.1982 та в трудовій книжці НОМЕР_2 від 06.12.1985 по батькові (на рос. мові ОСОБА_2 ) не відповідає паспорту (на рос. мові ОСОБА_3 ). Періоди роботи з 01.02.1999 по 31.03.1999, з 01.08.1999 по 31.12.1999, з 01.02.2000 по 31.08.2000, з 01.03.2003 по 13.03.2003, з 01.04.2003 по 31.12.2003 зараховано до стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с. 19).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.02.2024 №092250006213 про відмову позивачу у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком, зокрема вік та необхідний страховий стаж передбачено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, вказаною статтею передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Окрім цього, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Так, у згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 06.12.1985, позивач:
- з 08.12.1986 по 27.04.1987 працював на посаді робочого по складу Верховинського районного підприємства матеріально-технічного забезпечення (записи 3-5);
- з 27.04.1987 по 12.01.1990 працював на посаді водія відділу автотранспорту Верховинського РАПП (записи 6-7);
- з 12.01.1990 по 20.07.1994 працював на посаді водія Верховинського підприємства матеріально-технічного забезпечення (записи 8-9);
-з 20.10.1994 по 10.06.1999 працював на підприємстві «Верховина-Рось» (записи 10-12);
-з 15.06.1999 по 31.12.2001 працював на посаді різноробочого (записи 13-14);
-з 18.03.2003 по 31.10.2003 працював на посаді водія Верховинського вузла поштового зв'язку (записи 21-22);
- з 01.11.2003 працює на посаді водія Центру оброблення та перевезення пошти (записи 23-27) (а.с. 11-16).
Окрім цього, з 23.05.2002 по 12.08.2002 та з 02.01.2003 по 17.03.2003 позивач отримував допомогу по безробіттю у Верховинському районному центрі зайнятості (записи 17-20) (а.с. 14).
Судом встановлено, що згадані записи виконані ручкою, скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкції №58.
При цьому, жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги пенсійного органу про те, що у трудовій книжці НОМЕР_2 від 06.12.1985 по батькові позивача (на рос. мові ОСОБА_2 ) не відповідає паспорту (на рос. мові Танасиевич), суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 «Про трудові книжки», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Також, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, а також внесення виправлення до запису в трудовій книжці працівником підприємства, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, тобто позбавляти позивача його право на належне пенсійне забезпечення у відповідності до вимог Конституції України та Законів.
Також у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.
Окрім цього, варто звернути увагу, що відповідно до абзацу 4 п. 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
В цьому контексті суд попередньої інстанції зазначив, що пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково тільки у тому випадку, коли до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи. Однак, як уже зазначено вище, позивачем до заяви про призначення пенсії було додано всі необхідні документи, в тому числі і основний документ - трудову книжку з усіма необхідними записами у ній. При цьому у випадку неподання необхідних документів до заяви про призначення пенсії, пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Однак, в даному випадку жодного подібного повідомлення позивачу зі сторони пенсійного органу не надходило.
При цьому, якщо Держава, в особі відповідного пенсійного органу, не має доказів зловживання з боку особи при поданні заяви про призначення пенсії в частині документів щодо трудового стажу, за наявності встановлених законом умов для призначення пенсії, то повинна зараховувати відповідний стаж при призначенні такій особі пенсії.
Однак, в даному випадку відповідачем не вжито жодних заходів з метою отримання певної інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача.
Отже суд попередньої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку пенсійним органом застосовано надмірний формалізм, оскільки фактично відповідачем не оспорюється факт неналежності трудової книжки позивачу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі дії пенсійного органу мають прояв протиправного перекладенням своїх повноважень на фізичну особу. Тобто, відповідач фактично перекладає на позивача тягар спростування власного сумніву в достовірності і достатності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, тільки у випадку, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості, зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання додаткових довідок і документів необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі №159/4178/16а.
Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача із всіма необхідними записами оформлена належним чином, суд констатує, що пенсійним органом протиправно не враховано спірні періоди роботи та періоди отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу.
З аналогічних підстав суд першої інстанції вважав протиправними дії відповідача і щодо не зарахування періоду проходження військової служби позивачем, оскільки таке незарахування мотивовано аналогічною формальною підставою (у військовому квитку НОМЕР_1 від 03.12.1982 по батькові (на рос. мові ОСОБА_2 ) не відповідає паспорту (на рос. мові ОСОБА_3 )).
Колегія суддів зазначає, що цим судовим розглядом не підтвердились сумніви неналежності трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 (дата заповнення 06.12.1985) та у військового квитка серії НОМЕР_1 від 03.12.1982 позивачу - ОСОБА_1 .
Отже спірне рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.02.2024 №092250006213 про відмову в призначенні пенсії підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року в справі № 300/4342/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року.