16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7722/24 пров. № А/857/17362/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в справі №380/7722/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
суддя в 1-й інстанції - Потабенко В.А.,
час ухвалення рішення - 31 травня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 05 червня 2024 року,
У квітні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100060/2 від 07.02.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100219/2 від 09.05.2023.
- визнати протиправною відмову Львівської митниці від 26.03.2024 №7.4-2/15-02/13/8781 у скасуванні та залишенні без змін рішень про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №/2023/100060/2 від 07.02.2023.
- визнати протиправною відмову Львівської митниці від 26.03.2024 №7.4-2/15-02/13/8877 у скасуванні та залишенні без змін рішень про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №/2023/100219/2 від 09.05.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що що при проведенні відповідно до положень ст. 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Львівська митниця зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Щодо рішення про коригування митної вартості від 07.02.2023 №UA209000/2023/100060/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 07.02.2023 №23UA209230011748U0), то за результатами опрацювання поданих до митного контролю документів встановлено наступне: в п. 2.1 контракту від 01.01.2023 № UA01/01/2023 зазначається, що термін поставки підтвердженого Замовлення складає 30 календарних днів, від дня в якому покупець оплатить продавцю 100% вказаної в фактурі-проформі ціни. Також, п. 2.1 контракту передбачено, що кожна поставка виробів буде реалізована на умовах окремої заявки. В п. 2.2 контракту вказано, що підтвердженням замовлення (частини замовлення) є складення продавцем фактури-проформи для покупця із вказанням кінцевої ціни виробів». Такі документи, як фактура-проформа та заявка, передбачені контрактом не були надані до митного оформлення. Таким чином не виконано умови контракту. - платіжне доручення (MUR)30 від 24.01.2023, у фактурі 1023700833 від 30.01.2023 вказано термін платежу 30.01.2023. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Щодо рішення про коригування митної вартості від 09.05.2023 №/2023/100219/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 08.05.2023 23UA209230047554U0), то за результатами опрацювання поданих до митного контролю документів встановлено наступне. В п. 2.1 контракту від 01.01.2023 № UA01/01/2023 зазначається, що термін поставки підтвердженого замовлення складає 30 календарних днів, від дня в якому покупець оплатить продавцю 100% вказаної в фактурі-проформі ціни. Також, в п.2.1 контракту передбачено, що «кожна поставка виробів буде реалізована на умовах окремої заявки. В п. 2.2 контракту вказано, що підтвердженням замовлення (частини замовлення) є складення продавцем фактури-проформи для покупця із вказанням кінцевої ціни виробів. Такі документи, як фактура-проформа та заявка, передбачені контрактом не були надані до митного оформлення. Таким чином не виконано умови контракту. - договір на перевезення, що вписано у гр. 44 МД з позначкою «d», як такий що не подається до митного оформлення та зберігається у декларанта. У рахунку на перевезення З23-001920 перевізник ТзОВ «Трансгалекс». В CMR б/н - відсутні реквізити такого перевізника (а саме підпис і печатка) . У гр. гр. 16 та 23 є лише штамп перевізника Smart Auto Trans. На вимогу митного органу, декларантом надано: документ під назвою "прайслист", що насправді є не комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для суб'єкта; платіжне доручення (MUR)31 від 25.04.2023, у гр. 70 банківського платіжного документу наданого декларантом при митному оформленні, йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт без зазначення номеру рахунку-проформи (де якраз і вказана ціна товару та які є невід'ємною частиною угоди), що унеможливлює перевірку повноти перерахування коштів за оцінюваний товар, та відповідно правильність визначення митної вартості товару, який оцінюється. Сама ж фактура 1023703831 від 28.04.2023, термін платежу вказано у верхній частині документу також 28.04.2023. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Також стверджує апелянт про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В контексті строку звернення до суду зазначає, що не зважаючи на те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості були винесені посадовими особами митниці у 2023 році, зайво сплачені кошти, що були зарезервовані в якості фінансової гарантії були перераховані до Держбюджету вже весною 2024 року. З посилання на постанову Верховного Суду, твердить , що днем, коли було порушено майнові права, є день списання фінансової гарантії до Державного бюджету України (зміна майнового стану позивача), що і стало початком перебігу строку звернення до суду.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2023 компанією Meble VOX spolka z organiczona odpowiedzialnoscia sp. k., Польща, та ФОП ОСОБА_1 укладено зовнішньоекономічний контракт постачання №UA01/01/2023, відповідно до якого продавець зобов'язується продавати покупцю вироби за оплату їх вартості на умовах, передбачених в цьому контракті.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №UA01/01/2023 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №1023700833 від 30.01.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 8593,85 євро.
Позивач подав до Львівської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA209230012154U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме: меблі та їх частини в асортименті.
Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000414 на підтвердження заявленої митної вартості ФОП ОСОБА_1 разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи, як: зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA01/01/2023 від 01.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) №1023700833 від 30.01.2023; специфікація №1023700833 від 30.01.2023; банківський платіжний документ (платіжне доручення в іноземній валюті) №(MUR)30 від 24.01.2023; договір на перевезення №30/01 від 30.01.2023; рахунок на оплату про надання транспортно-експедиційних послуг №735 від 30.01.2023; автотранспортна накладна (CMR) №1023700833 від 30.01.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL391010E0274449 від 30.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №1 від 01.01.2023.
Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації ІМ40ДЕ №23UA209230012154U8, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.
У відповідь на вимогу декларант позивача надав наступні документи: рахунок №735 від 30.01.2023; прайс-лист №1 від 01.01.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL391010E0274449 від 30.01.2023; платіжний документ, що підтверджує оплату за товару №(MUR)30 від 24.01.2023. Також зазначив, що більше документів подати не має можливості, та просив визнати митну вартість заявлену за митною декларацією.
Так, 07.02.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100060/2. Як зазначено у гр. 33 рішення, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст. ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 Nє4495-V1, за результатами опрацювання документів ,наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни ,що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. В п. 2.1 контракту від 01.01.2023 №UA01/01/2023 зазначається, що термін поставки підтвердженого Замовлення складає 30 календарних днів, від дня в якому покупець оплатить продавцю 100% вказаної в фактурі-проформі ціни. Також, п. 2.1 контракту передбачено, що кожна поставка виробів буде реалізована на умовах окремої заявки. В п. 2.2 контракту вказано, що підтвердженням замовлення (частини замовлення) є складення продавцем фактури-проформи для покупця із вказанням кінцевої ціни виробів. Такі документи, як фактура-проформа та заявка, передбачені контрактом, не були надані до митного оформлення. Таким чином, не виконано умови контракту. Платіжне доручення (MUR)30 від 24.01.2023, у фактурі 1023700833 від 30.01.2023 вказано термін платежу 30.01.2023. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9)виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст. 254 Митного кодексу України. На вимогу декларантом надіслано документи, які вже надано до митного оформлення, та вписано у гр. 44 МД. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та метод 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та метод 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала тов. 5 - UA205140/2022/89063 від 09.12.2022, рівень митної вартості такого товару становить 4,801 дол. США за кг., тов. 6 - UA205140/2022/89063 від 09.12.2022, рівень митної вартості такого товару становить 4,801 дол. США за кг., тов. 11 - UA100100/2022/43309 від 22.12.2022, рівень митної вартості такого товару становить 8,41 дол. США за кг.
У зв'язку з незгодою із прийнятим рішенням про коригування митної вартості №00/2023/100060/2 від 07.02.2023, позивачем в порядку ст. 55 Митного кодексу України була подана заява №1 від 18.03.2023, у якій задля скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. До заяви №1 від 18.03.2024 було подано: копію рахунку-проформи №1023800275 від 23.01.2023, копію замовлень №№801738 від 13.12.2022, 802406 від 14.12.2022, 781137 від 30.10.2022, 787761 від 14.11.2022, 789697 від 17.11.2022, 791863 від 22.11.2022, 794779 від 28.11.2022, 797599 від 04.12.2022, 803441 від 16.12.2022, 803446 від 16.12.2022, 803816 від 18.12.2022, 808577 від 03.01.2023, 808625 від 03.01.2023, 816677 від 20.01.2023, 816830 від 21.01.2023, 817287 від 23.01.2023 та лист б/н від 13.03.2024. У вказаній заяві №1 від 18.03.2024 позивачем спростовувались усі зауваження, які були наведені у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів та долучались додаткові документи.
Проте незважаючи на всі надані пояснення, заява №1 в порядку ст. 55 Митного кодексу України листом від 26.03.2024 № 7.4-2/15-02/13/8781 відповідачем не була задоволена.
Крім того, судом встановлено, що на виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №UA01/01/2023, згідно рахунку-фактури (інвойсу) №1023703831 від 28.04.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 12013,16 євро.
09.05.2023 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA209230048375U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме: меблі та їх частини в асортименті.
Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2023/100219/2 на підтвердження заявленої митної вартості від ФОП ОСОБА_1 разом з вищевказаною митною декларацією подало митному органу, зокрема такі документи, як: зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA01/01/2023 від 01.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) №1023703831 від 28.04.2023; специфікація №1023703831 від 28.04.2023; банківський платіжний документ №(MUR)31 від 25.04.2023; договір про перевезення №180821-1 від 18.08.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №323-001920 від 04.05.2023; довідка про транспортні витрати б/н від 04.05.2023; автотранспортна накладна (CMR) №1023703831 від 04.05.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №2 від 01.01.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL391010E1234631 від 04.05.2023.
Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації ІМ40ДЕ №23UA209230048375U8, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.
У відповідь на вимогу декларант позивача надав наступні документи: рахунок №323-001920 від 04.05.2023; прайс-лист від виробника №2 від 01/01/2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL391010E1234631 від 04.05.2023; платіжний документ, що підтверджує оплату товару №(MUR) 31 від 25.04.2023. Також зазначив, що більше документів подати не має можливості, та просив визнати митну вартість заявлену за митною декларацією.
09.05.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100219/2. Як зазначено у гр. 33 рішення, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст. ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 N°4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин. Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. В п. 2.1 контракту від 01.01.2023 №UA01/01/2023 зазначається, що термін поставки підтвердженого Замовлення складає 30 календарних днів, від дня в якому покупець оплатить продавцю 100% вказаної в фактурі-проформі ціни. Також, п.2.1 контракту передбачено, що кожна поставка виробів буде реалізована на умовах окремої заявки. В п. 2.2 контракту вказано, що підтвердженням замовлення (частини замовлення) є складення продавцем фактури-проформи для покупця із вказанням кінцевої ціни виробів. Такі документи, як фактура-проформа та заявка, передбачені контрактом не були надані до митного оформлення. Таким чином не виконано умови контракту. Договір на перевезення, що виписано у гр. 44 МД з позначкою «d» , як такий що не подається до митного оформлення та зберігається у декларанта. У рахунку на перевезення 323-001920 перевізник ТзОВ «Трансгалекс» в CMR б/н відсутні реквізити такого перевізника (а саме підпис та печатка). У гр. гр. 16 та 23 є лише штамп перевізника Smart Auto Trans. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у підтвердження митної вартості товарів. Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу); 2)якщо рахунок сплачено ,- банківські платіжні документи , що стосуються оцінюваного товару ; 3)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи , що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезення товару; 4)транспортні(перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрат на транспортування не включені у вартість товару, а також документи , що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором ( угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди; контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст. 254 Митного кодексу України. На вимогу митного органу, декларантом надано: документ під назвою «прайс-лист», що насправді є не комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для суб'єкта; платіжне доручення (MUR)31 від 25.04.2023, у гр. 70 банківського платіжного документу наданого декларантом при митному оформленні, йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт без зазначення номеру рахунку - проформи (де якраз і вказана ціна товару та які є невід'ємною частиною угоди), унеможливлює перевірки повноти перерахування коштів за оцінюваний товар, та відповідно правильність визначення митної вартості товару, який оцінюється. Сама ж фактура 1023703831 від 28.04.2023, термін платежу вказано у верхній частині документу також 28.04.2023. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2. ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та метод 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та метод 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала тов. 5 - UA209230/2023/25598 від 12.03.2023 рівень митної вартості такого товару становить 4,81 дол. США за кг; тов. 6 - UA209160/2023/1611 від 13.02.2023 рівень митної вартості такого товару становить 4,81 дол. США за кг; тов. 7 - UA100390/2023/705395 від 04.05.2023 рівень митної вартості такого товару становить 4,81 дол. США за кг.; тов. 11 - UA100100/2023/424032 від 17.02:2023 рівень митної вартості такого товару становить 8,41 дол. США за кг.
У зв'язку з незгодою із прийнятим рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2023/100219/2 від 09.05.2023 позивачем в порядку ст. 55 Митного кодексу України була подана заява №2 від 18.03.2023 у якій задля скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. До заяви №2 від 18.03.2024 було подано: копію рахунку-проформи №1023801182 від 24.04.2023; копію замовлень №№817287 від 23.01.2023, 820226 від 29.01.2023, 821617 від 31.01.2023, 821624 від 31.01.2023, 822548 від 02.02.2023, 823857 від 06.02.2023, 827945 від 14.02.2023, 827957 від 14.02.2023, 829686 від 18.02.2023, 831003 від 21.02.2023, 831550 від 22.02.2023, 833177 від 27.02.2023, 833303 від 27.02.2023, 833475 від 27.02.2023, 833500 від 27.02.2023, 836678 від 06.03.2023, 837733 від 08.03.2023, 838652 від 09.03.2023, 839967 від 13.03.2023, 841536 від 15.03.2023, 841539 від 15.03.2023, 842946 від 19.03.2023, 847230 від 28.03.2023, 831006 від 21.02.2023, 829876 від 19.02.2023, 856189 від 19.04.2023, 856861 від 21.04.2023, 856088 від 19.04.2023, 857135 від 21.04.2023, 816154 від 19.01.2023, 816136 від 19.01.2023; копію листа б/н від 13.03.2024; копію листа б/н від 13.03.2024; копію договору транспортного експедирування №180821-1 від 18.08.2021; копію Договору з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні №020524-1 від 01.05.2023; копію договору на транспортне обслуговування і міжнародне перевезення вантажів б/н від 13.07.2021. У вказаній заяві №2 від 18.03.2024 позивачем спростовувались усі зауваження, які були наведені у гр. 33 рішення про коригування митної вартості товарів та долучались додаткові документи. Проте незважаючи на всі надані пояснення, заява №1 в порядку ст. 55 Митного кодексу України листом від 26.03.2024 № 7.4-2/15-02/13/8877 відповідачем не була задоволена.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За загальним правилом, сформульованим у статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996 у справі ''Стаббігс та інші проти Великобританії'', рішення від 27.02.1980 у справі ''Девеер проти Бельгії'').
За висновками Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, якими врегульовано питання строку звернення до адміністративного суду, викладеними у постанові від 12.09.2019 у справі №826/3318/17, встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.
До таких висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №686/16578/16-а (провадження №К/9901/32685/18), досліджуючи питання, пов'язане із застосуванням строку звернення до суду.
Отже, за загальним правилом перевірка дотримання строку звернення до суду передує розгляду справи по суті спору, який може бути проведено судом лише у випадку дотримання строку звернення до суду або ж за наявності підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги у даному спорі стосуються правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товару.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність визначена главою 4 Митного кодексу України (далі - МК України).
Частиною 1 статті 24 МК України передбачено, що будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.24 МК України предметом оскарження є рішення, дії або бездіяльність митних органів, які оскаржуються.
Як слідує зі змісту ч.3 ст.24 МК України, правила глави 4 застосовуються у всіх випадках оскарження підприємствами або громадянами рішень, дій або бездіяльності митних органів, крім випадків, якщо законом встановлено інший порядок оскарження таких рішень, дій або бездіяльності.
Згідно ч.1 ст.29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Так, за приписами ч.5 ст.24 МК України оскарження постанов у справах про порушення митних правил здійснюється в порядку, встановленому главою 72 цього Кодексу. Оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
За приписами статей 56 та 102 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Своєю чергою Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що даними статтями врегульовано питання застосування спеціальних строків давності у разі визначення податкових зобов'язань. Тобто, строк у 1095 днів може застосовуватись у випадку, коли суб'єктом звернення є платник податку та стосується таке звернення оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
За визначенням, що міститься у пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Поряд із цим рішення про коригування митної вартості товарів не є тотожним податковому повідомленню-рішенню, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів лише встановлює результати здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 54 та 55 МК України, а податкове повідомлення-рішення приймається на інших підставах, створює інші правові наслідки та містить податкове зобов'язання для платника податків.
Відтак, ані норми податкового, ані норми митного законодавства не встановлюють спеціальних строків звернення до суду з приводу оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, а тому суд апеляційної інстанції, з урахуванням практики Верховного Суду, вважає, що в даному випадку застосуванню підлягають положення ч.2 ст.122 КАС України, якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №826/13159/17, від 18.02.2021 у справі №826/14826/16 та від 18.06.2020 у справі №805/1536/17-а.
Відтак, строк подання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 24 лютого 2023 року в справі № 826/15230/16.
Зважаючи на те, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100060/2 від 07.02.2023 року, отримане позивачем 07.02.2023 року, що сторонами не заперечується, відтак, останнім днем шестимісячного строку протягом якого особа мала звернутися до суду є 07.08.2023 року, а щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100219/2 від 09.05.2023 року, отримане позивачем 09.05.2023 року, останнім днем шестимісячного строку протягом якого особа мала звернутися до суду є 09.11.2023 року, а з цим позовом ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду лише 09 квітня 2024 року, тому суд апеляційної інстанції, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов'язковому порядку має бути поставлено на обговорення з особою, яка подала позов.
У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.
Подібний підхід застосований касаційним судом у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 140/2046/19.
Колегія суду апеляційної інстанції констатує про те, що позивач обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду.
Так в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з причин пропуску строку, позивач подав заперечення на таке клопотання. За результатами розгляду таких заяв, суд першої інстанції постановив відповідну ухвалу від 31 травня 2024 року.
Апеляційну скарга відповідача також містить доводи щодо порушення строку звернення до суду. Позивач, подавши відзив на таку апеляційну скаргу, заперечив факт пропуску строку.
Доводи позивача в судах обох інстанцій зводяться до відсутності обставини пропуску строку звернення до суду. Вказує позивач, що з метою з'ясування факту перерахування фінансової гарантії до Державного бюджету у сумі зазначеній у графі В митних декларацій № 23UA209230012456U8 від 08.02.2023 та № 23UA209230048460U5 від 10.05.2023 адвокатом була скеровано 21 лютого 2024 року адвокатський запит № 1. Львівська митниця листом від 26.02.2024 року № 7.4-2/7.4-28-08-01/8.19/5852 повідомила, що зважаючи на положення МК (підпункт 2 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцевих та перехідних положень») станом на 26.02.2024 фінансові гарантії за вищевказаними деклараціями не були перераховані до Держбюджету України.
Зважаючи на отриману інформацію від митниці на адвокатський запит та у зв'язку з незгодою із прийнятими Рішеннями про коригування митної вартості № UA209000/2023/100060/2 від 07.02.2023 року та № UA209000/2023/100219/2 від 09.05.2023 року позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України були подані Заява №1 від 18.03.2023 року та Заява №2 від 18.03.2023 року у яких задля скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування.
Тобто не зважаючи на те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості були винесені посадовими особами митниці у 2023 році, зайво сплачені кошти, що були зарезервовані в якості фінансової гарантії, були перераховані до Держбюджету вже весною 2024 року.
З наведеного колегія суддів доходить висновку про те, що позивач вважає початком перебігу строку звернення до суду - день списання фінансової гарантії до Державного бюджету України (фактична зміна майнового стану позивача).
Так дійсно, МК України передбачає, що декларант або уповноважена ним особи має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МК України.
За приписами ч.11 ст. 55 МК України, у разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті (90 днів з дня випуску товарів).
В цьому контексті колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16 березня 2020 року в справі №1.380.2019.001962 зазначив, що окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.
Одним із обов'язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).
Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими.
Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №804/1760/16), від 26 березня 2019 року (справа №820/3356/16).
Митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов'язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів.
Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, митний орган приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
За встановлених обставин справи, 07.02.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100060/2, а 09.05.2023 - рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/100219/2.
Колегія суддів зазначає, що юридична конструкція, яка міститься в ч.2 ст.122 КАС України і яка визначає початок перебігу строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи - "повинна була дізнатись", свідчить про те, що в спірному випадку, вже на момент прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (ознайомлення з таким) декларант усвідомлює (принаймні за всіх обставин повинен усвідомлювати) порушення свого майнового права, у випадку підтвердження такого порушення в судовому чи адміністративному порядку.
На переконання апеляційного суду, позивач хибно відхиляє обізнаність з спірними рішеннями митного органу, в контексті порушення права, як такого, що підлягає судовому захисту, і яке має безпосередній вплив на майновий стан, а пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з фактом перерахування до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів, коштів, внесених/переказаних як грошова застава, тобто фактичного вибуття коштів.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не навів поважних причин, які перешкоджали реалізувати право на звернення до суду в межах визначеного строку, а тому позовні вимоги необхідно залишити без розгляду.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в справі №380/7722/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року.