16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 161/12886/24 пров. № А/857/21380/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2024 року у справі №161/12886/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови,-
суддя в першій інстанції - Пушкарук В. П.,
дата ухвалення рішення - 01 серпня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача- Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії MVA 2419293 від 07 червня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2024 року позов задоволено. Скасовано постанову серії MVA №2419293, винесену 07 червня 2024 року інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Лялюком Віктором Миколайовичем, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що на момент вчинення правопорушення 06 червня 2024 року дорожній знак: «5.41.1 Місце для стоянки» був відсутній, що підтверджується фотофіксацією цього правопорушення та додатковою фотофіксацією такого та додатковою фотофіксацією іншого правопорушення в місці, де ніби-то встановлений відповідний знак. Зауважує, що фототаблиця, яка надана стороною позивача, здійснена після вчинення адміністративного правопорушення, та є такою, що вводить в оману суд. Звертає увагу, що на вказаній ділянці дорожнього руху здійснено реорганізацію схеми організації дорожнього руху та відповідний знак встановлено 25 червня 2024 року, тобто після вчинення адміністративного правопорушення. Вказує, що вимоги до стоянки транспортних засобів врегульовані параграфом 15 ПДР, а не лише пунктом 15.10 ПДР, і повинні враховуватися у сукупності, а не вибірково, за бажанням особи, яка здійснює стоянку. Також зазначає про те, що відносно позивача винесена постанова за порушення пункту 15.10 «б» ПДР (стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками) та для здійснення фіксації порушення цього пункту ПДР застосування виміру відстані розміщення транспортного засобу відносно нерухомих об'єктів не застосовується. Звертає увагу, що автомобіль позивача, враховуючи заборону стоянки на тротуарі та відсутність дорожніх знаків з табличками, що дозволяють стоянку на тротуарі, не повинен був бути розміщений на тротуарі, оскільки становив загрозу руху пішоходів та позбавляв їх належних умов для пересування тротуаром. Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова прийнята правомірно та підстави для її скасування відсутні. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача (апелянта) - Маїло І. О. у судовому засіданні в режимі відеофіксації підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із не отриманням позивачем копії апеляційної скарги та позбавлення представника позивача у такі короткі строки можливості подати заяву про участь у режимі відеоконференції, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки наведені представником позивача підстави є необгрунтованими, адвокат Кушнірук Ю. П. представляла інтереси позивача і в суді першої інстанції, зверталася з позовом від імені свого довірителя - позивача, зареєстрована у системі «Електронний суд» та ознайомлена з апеляційною скаргою; розгляд такої категорії справ здійснюється у короткі строки, при цьому, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, тому враховуючи наведене, суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності позивача та його представника за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2024 року інспектором з паркування Департаменту Лялюком В.М. винесено постанову серії MVA №2419293 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вищевказаної постанови 06 червня 2024 року о 13:54 год у м. Луцьку по пр.Перемоги, 14, особа, яка керувала транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі у місці, яке не позначено відповідними дорожніми знаками з табличками, що є порушенням вимог п.15.10 «б» ПДР України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при винесені оскаржуваної постанови не дотримано вимог ст.248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, вирішення такої в точній відповідності з законом, оскільки жодних доказів того, що в даному місці стоянка була заборонена матеріали справи не містять, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст.268 КУпАП, а тому постанова серії MVA №2419293, винесена 07 червня 2024 року інспектором з паркування Департаменту Лелюком В.М. є незаконною та підлягає скасуванню.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ч.1 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно з приміткою до вищевказаної статті режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
За змістом ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою статті 122 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.1.10 ПДР України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо не необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Відповідно до п.15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За змістом п.15.10 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.
Отже, здійснити стоянку автомобіля на тротуарі можна за умови дотримання трьох вимог, а саме: відсутність дорожнього знаку заборони зупинки; стоянка здійснюється легковим автомобілем чи мотоциклом; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 06 червня 2024 року о 13:54 год у м. Луцьку по пр.Перемоги, 14, особа, яка керувала транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі у місці, яке не позначено відповідними дорожніми знаками з табличками, що є порушенням вимог п.15.10 «б» ПДР України.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За змістом ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3-5 ст.279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано фотознімки, відповідно до яких достовірно підтверджується факт здійснення паркування 06 червня 2024 року о 13:54 год. транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_1 , на проспекті Перемоги,14 у м. Луцьку біля будівлі Волиньводпроект на тротуарі, а також відсутність відповідних дорожніх знаків, встановлених з табличками, в зоні дії яких дозволено стоянку на тротуарі (а.с. 44-52).
Відповідно до п. 15.10 «б», «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Стоянка забороняється на тротуарах (за винятком легкових автомобілі та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуару, де для руху залишається щонайменше 2 метри).
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що стоянка транспортного засобу позивача дозволена на тротуарі тільки у разі одночасного дотримання чотирьох вимог, а саме: стоянка здійснюється у місцях, позначеними дорожніми знаками з табличками; стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
При цьому, паркування автомобіля на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечити тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром.
Термін «можуть бути поставлені на краю тротуарів» необхідно розуміти як наявність можливості заїзду на тротуар із проїзної частини на його крайню межу із нею, без перетину перешкод у виді зелених насадження, газону, тощо.
Колегія суддів зазначає, що пішохід теж є учасником дорожнього руху і наявність умов для його пересування є важливою умовою належної організації дорожнього руху.
Зі змісту п.«б» п.15.10 ПДР України вбачається, що зупинку і стоянку дозволяється здійснювати у спеціально відведених місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1 «Місце для стоянки», 5.43 «Зона стоянки» або на узбіччі.
Разом з тим, 06 червня 2024 року дорожній знак: «5.41.1 Місце для стоянки» на спірній ділянці дороги був відсутній, що підтверджується долученою до матеріалів справи фотофіксацією цього правопорушення та додатковою фотофіксацією іншого правопорушення у цьому місці (а.с. 44-54).
Колегія суддів не може не погодитися з доводами апелянта про те, що на вказаній ділянці дорожнього руху здійснено реорганізацію схеми організації дорожнього руху та відповідний знак лише встановлено 25 червня 2024 року, тобто після вчинення адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що вищевказані матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення 06 червня 2024 року, що спростовує твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП на час вчинення.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому постанова серії MVA 2419293 від 07 червня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дослідив їх належним чином та не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.195, 242, 243, 246, 250, 268, 272, 286, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2024 року у справі №161/12886/24 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року.