10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"11" грудня 2007 р. Справа № 4/238-05
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Костенко М.В. (довіреність №89 від 18.01.2007р.),
від відповідача: Баріл О.І. (довіреність №2239 від 13.09.2007р.),
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії
на рішення господарського суду Вінницької області
від "23" травня 2007 р. у справі № 4/238-05
за позовом Української державної інноваційної компанії
до Казенного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Форт" МВС України
(м.Вінниця)
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державного казначейства України (м.Київ)
про стягнення 8722640,00 грн.,
У жовтні 2002 року Українська державна інноваційна компанія в особіВінницького регіонального відділення пред'явила позов до казенного підприємства "НВО "Форт" про стягнення 8722640,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перерахував відповідачу 8600000 грн. на виконання договорів про спільну реалізацію інноваційного проекту від 08.06.1998р. №500049-98, додаткової угоди від 23.12.1998р. №500049/1-98, договору від 22.12.1999р. №500049-98-99, однак відповідач у передбачений договором строк коштів не повернув. На суму боргу нараховано 122640 грн. пені (т.1 а.с. 2-7).
Заявою від 18.10.2004р. позивач відмовився від стягнення пені (т.2 а.с.100). Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.10.2005р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне казначейство України (т.4 а.с. 8-9).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Вінницької області від 23.05.2007р. в позові відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 122640 грн. пені припинено (т.5 а.с. 124-125).
В апеляційній скарзі Українська державна інноваційна компанія просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Посилається на те, що згідно з умовами інноваційного договору від 22.12.1999р. №500049-98-99 відповідач мав повернути інноваційну позику в повному обсязі до ІІІ кварталу 2003 року, а кошти в розмірі 8600000 грн. - до ІІІ кварталу 2002 року, однак свої зобов'язання він не виконав.
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, не відповідає дійсності висновок суду про те, що рішенням господарського суду Вінницької області від 17.01.2002р. у справі №37/3-50 встановлено факт прострочення кредитора, а саме: недофінансування проекту на суму 4000000 грн. В рішенні суду від 17.01.2002р. не було встановлено цивільно-правового зобов'язання, тому його невиконання не тягне наслідку - прострочення кредитора.
Умовами інноваційного договору передбачено повернення коштів інноваційної позики без будь-яких застережень щодо звільнення від відповідальності з її повернення при настанні певних подій. Згідно п. 6.3 договору невиконання відповідачем інноваційного проекту або недосягнення ним запланованого результату, тобто неотримання прибутку, не звільняє його від відповідальності по поверненню коштів інноваційної позики (т.6 а.с. 2-6).
У відзиві на апеляційну скаргу казенне підприємство "Форт" зазначає про законність і обґрунтованість судового рішення (т.6 а.с. 14-15).
Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності представника Державного казначейства України, яке було належним чином повідомлене про дату, час і місце судового засідання, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
8 червня 1998 року між Вінницьким регіональним відділенням Державного інноваційного фонду Міністерства України у справах науки і технологій, правонаступником якого згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2000р. №654 є Українська державна інноваційна компанія (за договором "Інвестор"), та науково-виробничим об'єднанням "Форт", яке з березня 1999 року є казенним підприємством, (за договором "Підприємство") укладено договір №500049-98 про спільну реалізацію інноваційного проекту "Впровадження прецизійних технологій при поставці на виробництво нових виробів спеціального призначення". За умовами укладеної угоди позивач брав зобов'язання виділити і надати відповідачу кошти в сумі 5000000 грн., а відповідач - виконати всі роботи за проектом згідно з календарним планом, досягти економічних показників, що викладені в інноваційному проекті, та повернути інвестору кошти (т.1 а.с.12-20, 62-63, 74, 90, 91, 99-104).
Платіжними дорученнями від 29.07.1998р. за №168 і №169, від 19.10.1998р. №240, від 27.10.1998р. №247, від 14.12.1998р. №287 позивач перерахував підприємству "Форт" 5000000 грн. як інноваційне фінансування договору №500049-98 від 08.06.1998р. (т.1 а.с. 23-25, 105-107).
23 грудня 1998 року сторонами підписана додаткова угода №500049/1-98 до договору від 08.06.1998р. №500049-98, якою розмір коштів інвестора на реалізацію інноваційного проекту збільшено до 6600000 грн. та змінено план повернення коштів: по 1300000 грн. в 3 і 4 кварталах 2000 року, 1 і 2 кварталах 2001 року і 1400000 грн в 3 кварталі 2001 року (т.1 а.с. 21-21, 26, 27, 108-109).
Платіжним дорученням від 28.12.1998р. №321 позивач перерахував НВО "Форт" 1600000 грн. (т.1 а.с. 25, 110).
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1999р. №1470-42 "Про закупівлю обладнання, інструменту та комплектуючих виробів для впровадження у виробництво сучасної технології виготовлення вітчизняної стрілецької зброї" передбачено додаткове кредитування Державним інноваційним фондом казенного підприємства "Форт" за інноваційним проектом "Впровадження прецизійних технологій при поставці на виробництво нових виробів спеціального призначення" сумою 6 млн. грн. (т.6 а.с. 62).
Наказом Державного інноваційного фонду України від 13.12.1999р. №102 на підставі постанови науково-технічної ради Держіннофонду від 07.10.1999р. надано голові Вінницького регіонального відділення право прийняття разового зобов'язання щодо фінансування інноваційного проекту НВО "Форт" на суму 2000000 грн. за умови вирішення питання надання гарантії повернення коштів (т.1 а.с. 29-32).
22 грудня 1999 року між Вінницьким регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України (за договором "Позикодавець") і казенним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Форт" (за договором "Позичальник") укладено договір №500049-98-99 щодо надання позики на виконання інноваційного проекту "Впровадження прецизійних технологій при поставці на виробництво нових виробів спеціального призначення". Предметом цього договору сторони визначили надання відповідачу позики у строки і розмірах, що наведені в плані перерахування коштів на виконання проекту по впровадженню нової технології та розширенню обсягів і номенклатури виробництва інноваційної продукції. Загальна вартість проекту склала 12600000 грн. Строками виконання проекту визначено квітень 1998 року (початок) та червень 2003 року (кінець) .
Відповідно до плану перерахування коштів (додаток №2 до договору) позивач зобов'язаний був перерахувати кошти в таких розмірах і терміни: з липня 1998 року по грудень 1999 року - 6600000грн., в грудні 1999 року - 2000000 грн., по факту надходження коштів з держказначейства - 4000000 грн., всього 12600000 грн.
Відповідач згідно з додатком №5 «План повернення коштів" до договору від 22.12.1999р. зобов'язаний був повернути 12600000 грн. на протязі 3-го кварталу 2000 року - 2-го кварталу 2003 року, в тому числі в 3 і 4 кварталах 2000 року - по 1300000 грн., в 1,2,3,4 кварталах 2001 року, 1,2,3,4, кварталах 2002 року, 1 і 2 кварталах 2003 року - по 1000000 грн.
В п. 10.5 договору від 22.12.1999р. сторони передбачили, що з моменту підписання цього договору договір №500049-98 з усіма додатками втрачає силу (т.1 а.с.33-39, 111-117).
Платіжним дорученням від 23.12.1999р. №285 позивач перерахував відповідачу 2000000грн. (т.1 а.с.40,118).
Всього за період з липня 1998 року по грудень 1999 року для НВО «Форт» перераховано 8600000 грн., що передбачено додатком №2 до договору від 22.12.1999р. №5 00044-98-99.
Рішенням господарського суду від 17.01.2002р. у справі №37/3-50 задоволено позов казенного підприємства «НВО «Форт» і зобов'язано Українську державну інноваційну компанію в особі Вінницького регіонального відділення відповідно до п.11.5 договору №500049-98-99 від 22.12.1999р. переглянути календарний план повернення інноваційної позики і кошторис витрат проекту та вжити заходи по дофінансуванню інноваційного проекту відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 13.08.1999р. №1470-42 (т.1 а.с.72-73).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державна інноваційна компанія недофінансувала казенне підприємство «Форт» на 4 млн. гривень з третього кварталу 2002 року по другий квартал 2003 року, хоч рішення про припинення інвестиційної діяльності не приймалось; рішенням господарського суду Вінницької області від 17.01.2002р. у справі №37/3-50 встановлено факт прострочення кредитора; позика є цільною сумою в розмірі 12600000грн., тому непередання її в повному обсязі відповідачу не породжує його заборгованості перед позивачем.
З такими висновками неможливо погодитися зважаючи на наступне.
Відносини, що виникли між сторонами з приводу надання позики на виконання інноваційного проекту, регулюються, зокрема, Законом України «Про інвестиційну діяльність», відповідно до ст.3 якого інноваційна діяльність є однією із форм інвестиційної діяльності.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Згідно з пунктом 3.7 договору від 22.12.1999р. №500049-98-99 позичальник зобов'язався повернути позикодавцю позику у строки і розмірах, що вказані у плані повернення коштів - додатку №5.
Як вбачається з Плану повернення коштів, відповідач повинен повертати грошові кошти позивачеві, починаючи з третього кварталу 2000 року, а суму 8600000грн. необхідно було повернути до третього кварталу 2002 року.
Відповідно п.6.3 договору від 22.12.1999р. невиконання позичальником проекту, або недосягнення інноваційного результату не звільняє його від погашення позики позикодавцю.
Отже, умовами договору не передбачено, що припинення фінансування інноваційного проекту призводить до затримки повернення вже наданих відповідачу коштів.
Українська державна інноваційна компанія не приймала рішення про припинення фінансування інноваційного проекту.
Пунктами 11.4 і 11.5 договору №500049-98-99 встановлено, що позикодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань за Планом перерахування коштів (Додаток №2) у випадку неотримання або несвоєчасного отримання коштів на фінансування Проекту із централізованого джерела фінансування. У цьому випадку сторони договору мають право переглянути календарний план і кошторис витрат Проекту.
Матеріали справи свідчать про те, що Українська державна інноваційна компанія не отримувала з державного бюджету, зокрема, з Державного казначейства України додаткових 4 млн. гривень на фінансування Проекту.
За таких обставин в діях позивача відсутнє прострочення кредитора, про яке йдеться в ст.613 ЦК України (ст.215 ЦК УРСР), та на яке безпідставно послався суд першої інстанції.
На виконання рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.2002р. у справі №37/3-50 в частині зобов'язання вжиття заходів по дофінансуванню інноваційного проекту Українська державна інноваційна компанія неодноразово зверталася з листами до Кабінету Міністрів України та Віце-прем'єр-міністра (т.6 а.с.43-51).
Що ж до виконання зазначеного судового рішення в частині перегляду календарного плану повернення інноваційної позики і кошторису витрат проекту, то казенне підприємство «Форт» не ініціювало відкриття виконавчого провадження, а самі сторони не використали встановлене п.11.5 договору право на зміну вказаних документів.
Тому, наявність рішення господарського суду від 17.01.2002р. у справі №37/3-50 не звільняло відповідача від обов'язку повернути 8600000 гривень до жовтня 2002 року.
В іншому разі, за логікою місцевого господарського суду, недофінансування Проекту є підставою для неповернення отриманої позики незалежно від строку користування нею, що суперечить як загальним засадам господарської діяльності, так і нормам чинного законодавства, які передбачають тимчасове користування позиченими коштами.
У зв'язку з цим, оскаржене рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в позові про стягнення боргу.
Судове рішення в частині припинення провадження у справі щодо стягнення пені в сумі 122640грн. є законним, оскільки Українська державна інноваційна компанія відмовилась від позову в цій частині.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 23 травня 2007 року скасувати в частині відмови в позові про стягнення 8600000 грн. боргу. Прийняти нове судове рішення. Позов задоволити.
Стягнути з Казенного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Форт" МВС України (м. Вінниця, вул. 600-річчя, 27, код 01199251) на користь Української державної інноваційної компанії (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65-Б) 8600000 грн. боргу, 1700 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення суду залишити без змін.
3. Справу №4/283-05 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя:
судді::
Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2007р.