17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3242/24 пров. № А/857/20716/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, головуючий суддя - Лунь З.І., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування при обчисленні розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з часу її призначення, виходячи при її обчисленні з розміру грошового забезпечення, враховуючи оклад за посадою, оклад за військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження служби та премію, відповідно до поданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію ОСОБА_1 , без обмеження максимальним розміром.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що ГУ ПФУ у Львівській області, обчислюючи розмір пенсії позивачки при її призначенні, не включило до розрахунку пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавку за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), надбавку за особливості проходження служби (15% від посадового окладу + окладу за військовим званням + надбавки за вислугу років), та премію (75% від посадового окладу), цим самим проігнорувавши зазначені вище правові норми та позбавивши позивачку належного розміру пенсії. Як наслідок, такі протиправні дії ГУ ПФУ у Львівській області створили безальтернативну необхідність чергового звернення позивачки до суду з метою поновлення її порушеного права.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування при обчисленні розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з часу її призначення, виходячи при її обчисленні з розміру грошового забезпечення, враховуючи оклад за посадою, оклад за військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження служби та премію, відповідно до поданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та ОСОБА_2 , без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії не враховується при обчисленні розміру пенсії позивача.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу Начальника інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.08.2021 року №37р-ос, майора ОСОБА_1 (П НОМЕР_1 ), офіцера інформаційно-аналітичного відділення Інформаційного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, звільненої з військової служби в запас наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.08.2021 року № 20тР-ос за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вислуга років станом на 31.08.2021 року становить: календарна: 23 роки 02 місяці 05 днів; пільгова: 05 років 10 місяців 15 днів; всього: 29 років 00 місяців 20 днів.
Відповідно до наказу №37р-ос від 31.08.2021 року, остаточною датою закінчення проходження військової служби ОСОБА_1 вважається 03.09.2021 року.
Адміністрація Державної прикордонної служби України відмовила ОСОБА_1 у підготовці та направленню пакету документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років, посилаючись на відсутність необхідної календарної вислуги, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року у справі №420/17732/21 залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022, зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення з 04.09.2021 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Адміністрацію Державної прикордонної служби України на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №420/17732/21 скеровано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідний пакет документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №398/6 від 25.08.2022 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії вислуги 25 календарних роки і більше, передбаченої п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року №380/14043/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.08.2022 №398/6 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 04.09.2021 року.
У відповідь на запит представника ОСОБА_1 щодо виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 24.05.2023 року №1300-5902-8/74731 повідомило, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 року у справі № 380/14043/22 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 04.09.2021 року.
Втім, з наданих ГУ ПФУ у Львівській області документів встановлено, що до грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислений розмір її пенсії, всупереч частині 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», включено лише посадовий оклад - 10152,00 грн, оклад за військовим званням - 1340,00 грн, процентну надбавку за вислугу років - 5746,00 грн, у підсумку - 17238,00 грн. При цьому не враховано надбавку за службу в умовах режимних обмежень - 15% від ПО, надбавку за особливості проходження служби - 15% від ПО+ВЗ+ВР та премію - 75% від ПО.
20.11.2023 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з запитом, в якому просив повідомити, з яких підстав, усупереч імперативній вимозі частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 не враховано усіх складових її грошового забезпечення, зазначених у грошовому атестаті та довідці про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У відповідь ГУ ПФУ у Львівській області листом від 30.11.2023 року № 1300-5902-8/174475 зазначило, що «сума середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, в тому числі надбавка за особливо важкі завдання (15%), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) та премія (75%) не обраховані, оскільки ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 28.11.2016 по15.01.2020.».
Невключення додаткових видів грошового забезпечення та премії до обрахунку розміру пенсії позивачки при її призначенні, позивачка вважала свої права порушеними такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, обчислюючи розмір пенсії позивачки при її призначенні, не включив до розрахунку пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавку за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), надбавку за особливості проходження служби (15% від посадового окладу + окладу за військовим званням + надбавки за вислугу років), та премію (75% від посадового окладу), цим самим проігнорувавши правові норми та позбавивши позивачку належного розміру пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 9 Закону України 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (частина 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) .
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
У відповідності до частини 3 статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, визначено включення щомісячних основних видів грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. При обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17 прийшла до висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.
Як слідує з матеріалів справи, позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 04.09.2021 року, призначену на підставі подання про призначення пенсії з відповідними документами, в тому числі, на підставі довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абзацу 8 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (зі змінами) від 12.03.2021 №32/ВФЗ.
Розмір середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії здійснено відповідачем на підставі, довідки №10 від 18.07.2022 року про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 01 жовтня 2019 року по 31 серпня 2021 року.
При цьому, сума середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, в тому числі надбавка за особливо важкі завдання (15%), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) та премія (75%) не обраховані, оскільки ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 28.11.2016 року по 15.01.2020 року.
При цьому, як вірно зауважив суд попередньої інстанції, норми чинного законодавства не передбачають винятків для осіб, які перебували у відпустці по догляду за дитиною.
При цьому, відповідач не заперечує, що суми середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці не мали постійного характеру.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно обраховано позивачу Розмір середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а саме без урахування надбавки за особливо важкі завдання, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії, чим порушено гарантоване державою право особи на пенсійне забезпечення, яке має бути відновленим.
При цьому, законні підстави для обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність відсутні.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №380/3242/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич