09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 456/1744/24 пров. № А/857/20939/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Запотічного І.І.
суддів - Глушка І.В., Довгої О.І.
за участю секретаря судового засідання - Пославського Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2024 року у справі № 456/1744/24 (суддя Сас С.С.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення такою, що не підлягає виконанню та звільнення від адміністративної відповідальності,
27.03.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач 1), Стрийського РУП ГУНП у Львівській області (далі - відповідач 2), в якому просить поновити строк звернення до суду та визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Стрийського ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Сташківим А.І. серії БАД № 626391 від 23.12.2022 року такою, що не підлягає виконанню і звільнити його від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.4 ст.126 КУпАП.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, та надано п'ять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків щодо пропуску строку звернення до суду.
12 квітня 2024 року позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки такий пропущено з поважних причин, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова винесена у його відсутності, виписана з неправильно встановленими особистими персональними даними. Зазначає, що йому не було відомо про наявність даної постанови та подання її до виконання у виконавчу службу 24 березня 2023 року з пропуском строку звернення до виконання.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду.
Позивач не погоджуючись з даною ухвалою, з підстав порушення норм процесуального права та неповного засування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку, що він дізнався про оскаржувану постанову із мобільного застосунку «Дія» при винесенні державним виконавцем Стрийського ВДВС у Стрийському районі Львівської області 24.03.2023 року. Таке твердження не стверджується жодними доказами, оскільки він отримав копії матеріалів виконавчого провадження 24.03.2024 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Вважає, що строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення починається з моменту отримання цієї постанови, що суд залишив поза увагою.
В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, оскільки звернувся до суду з позовом 27.03.2024 року, тобто більше як через один рік з часу, коли йому стало відомо про оскаржувану постанову.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, законом чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності (як у спірному випадку) встановлено спеціальний десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення відповідного рішення (постанови).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на переконання апеляційного суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 18 березня 2021 року у справі № 200/11827/19-а.
Предметом зазначеного позову є правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Стрийського ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Сташківим А.І. серії БАД № 626391 від 23.12.2022 року.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Апеляційний суд обумовлює і ту обставину, що з ЄДРСР вбачається, що ОСОБА_1 в лютому 2024 року звертався до суду з позовом до Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування розпочатого виконавчого провадження ВП №71354723 від 24.03.2023 року; скасування постанови відповідача №71354723 від 24.03.2023 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача суми штрафу в розмірі 40800,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі № 380/3678/24 в задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Даним рішенням встановлено, що підстави даного позову були аналогічні позову пред'явленому в даній справі.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Апеляційний суд звертає увагу і на те, що звернувшись до окружного суду в лютому 2024 року, ОСОБА_1 було відомо про оскаржувану постанову відповідача 2, однак з позовом у даній справі він звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області 27 березня 2024 року (а.с. 1 - 9).
Апеляційний суд критично оцінює твердження позивача про те, що йому стало відомо про постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Стрийського ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Сташківим А.І. серії БАД № 626391 від 23.12.2022 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження Стрийського МВ ВДВС 21 березня 2024 року (як зазначено в клопотанні про поновлення строку), оскільки ще в лютому 2024 року звернувся з позовом до суду про скасування постанови ВДВС ВП №71354723 від 24.03.2023.
Таким чином, можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з даним позовом залежала виключно від волевиявлення позивача, тобто мала суб'єктивний характер, а отже клопотання про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Суд відзначає, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали звернутись з позовом до суду у межах строків, встановлених законом та не наведено поважних причин пропуску процесуального строку. З цього приводу судом першої інстанції наведено мотиви, які виходячи з апеляційного провадження не можна поставити під сумнів.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно ст. 316 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2024 року у справі № 456/1744/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 17.10.24