79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.09.07 Справа № 4/90-18/50
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Галушко Н.А.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Болехівській І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Івано-Франківського регіонального відділення (далі УДІК в особі Івано-Франківського РВ) від 07.06.2007р. № 01-16/149
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2007р.
за заявою стягувача УДІК в особі Івано-Франківського РВ, м. Івано-Франківськ
боржник Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Партнер», м. Івано-Франківськ
про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2006р.
у справі № 4/90-18/50
за позовом УДІК в особі Івано-Франківського РВ, м. Івано-Франківськ
до ТзОВ «Партнер», с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області
про стягнення 1888430,65 грн.
за участю представників:
від позивача - Грабар Я.М. -представник.
від відповідача - не з'явився.
Представнику позивача (стягувача) права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.
Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі апеляційного господарського суду від 22.08.2007р.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2007р., суддя Гриняк Б.П., в задоволенні заяви № 01-12/126 від 15.05.2007р. про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмолено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована нормами ст.ст.12, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також тим, зокрема, що:
- позивач не подав суду належних доказів, за допомогою яких можна встановити неможливість виконання рішення суду;
- відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2007р. у справі № Б-15/76 порушено справу про банкрутство ТОВ «Партнер»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли станом до 23.03.2007р.
УДІК в особі Івано-Франківського РВ, позивач (стягувач) у справі, з даною ухвалою не погодився, подала апеляційну скаргу та заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу з підстав порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми ст.ст.38, 115, 121 ГПК України.
ТзОВ «Партнер», відповідач (боржник) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2007р. у справі №4/90-18/50 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості ухвали.
Представник УДІК в особі Івано-Франківського РВ у судовому засіданні підтримав свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2006 р. у справі № 4/90-18/50 задоволено позов Української державної інноваційної компанії до відповідача ТОВ «Партнер»про стягнення 1888430,65 грн., в тому числі 1362742,20 грн. заборгованості по лізингових платежах, 324637,58 грн. ціни викупу обладнання, переданого в лізинг, 129105,83 грн. пені, 181789,81 грн. збитків від інфляції, 202174,94 грн. 3% річних.
Позивач (стягувач) звернувся до господарського суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2006 року у справі № 4/90-18/50 про стягнення з ТзОВ «Партнер»на користь Української державної інноваційної компанії в особі Івано-Франківського регіонального відділення коштів на суму 1888430,62 грн., грошові кошти 1362742,20 грн. заборгованості по лізингових платежах, 129105,83 грн. - пені, 181789,81 грн -збитків від інфляції, 202174, 94 грн.- 3% річних, 12499,87 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1551175,20 грн., та стягнення 324637,58 грн. - ціни викупу обладнання згідно з договором викупу обладнання об'єктів лізингу № 2-03/99 від 04.03.1999 року, шляхом звернення стягнення на майно боржника в порядку передачі боржником стягувачу в рахунок погашення боргу наступного індивідуально визначеного майна: - комплекту обладнання для виробництва преформ у складі 6 (шести) машин TTI-160F (виробництва WELTEC MACHINERY LTD, (Гонконг).
Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
У заяві позивач обґрунтовує необхідність зміни способу і порядку виконання рішення суду відсутністю у відповідача грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Проте, позивач не подав суду належних доказів, за допомогою яких можна встановити неможливість виконання рішення суду.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Також, у пункті 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що якщо у відповідача відсутні кошти на рахунках в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки перелік майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, визначає державний виконавець у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», наказ господарського суду не повинен містити переліку майна, а лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням суду.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2007р. у справі № Б-15/76 порушено справу про банкрутство ТзОВ «Партнер»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли станом до 23.03.2007р. У відповідності з вимогами ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»позивач подав до Господарського суду Івано-Франківської області письмову заяву з вимогами до боржника ТзОВ «Партнер»на загальну суму 2302354,47 грн. Тобто, на день подачі заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду позивачу відомо про порушення відносно відповідача справи про банкрутство і введення мораторію на задоволення його вимог, у тому числі і по рішенню Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2006 р. у справі № 4/90-18/50.
Відповідно до положень норми ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до положень норми п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява позивача (стягувача) про зміну способу та порядку виконання рішення не підлягає до задоволення.
Також, слід зазначити, що подана 19.09.2007р. до апеляційного господарського суду позивачем заява від 19.09.2007р. (вхідний номер канцелярії апеляційного господарського суду 8154 від 19.09.2007р.), у якій йдеться про уточнення вимог апеляційної скарги відповідно до ст.22 ГПК України, є по своїй суті заявою про зміну предмету позову.
Згідно із ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, дана заява не була предметом розгляду судом першої інстанції.
Згідно із ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, з вищенаведених норм вбачається, що суд апеляційної інстанції не може розглядати та приймати рішення щодо тих позовних вимог позивача, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність оскарженої ухвали суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
Залишити ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2007 року у справі № 4/90-18/50 без змін, а апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Івано-Франківського регіонального відділення - без задоволення.
Постанова оформлена і підписана 19.12.2007р.
Головуючий-суддя Процик Т.С.
суддя Галушко Н.А.
суддя Юрченко Я.О.