Справа № 128/3150/24
Іменем України
17 жовтня 2024 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участі секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що 28.06.2024 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18.05.2024. Проте замість уточнення даних посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього було складено протокол №408 від 28.06.2024 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 12.07.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №1220, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, в частині неперебування на військовому обліку з 23.07.2000 до 28.06.2024, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Вважає, що підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності не було, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а постанова про накладення адміністративного стягнення є безпідставною, необґрунтованою, складеною за неіснуюче правопорушення, та він з нею категорично не згоден. По-перше, оскаржувану постанову складено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . По-друге, відповідачем у тексті постанови зазначено, що коли у квітні 1998 року йому виповнилося 25 років (хоч йому виповнилося 25 років у липні 1998 року) не прибув до М( ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військова-облікового документа, чим порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністр України №1487 від 30.12.2022, якого на той час не існувало, як і не існувало до 19 травня 2024 року ч. 3 ст. 210 КУпАП. Диспозиція статті 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушені призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, до 19 травня 2024 року складалася з двох частин. Частина перша передбачала відповідальність. З 19 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким у статтю 210 КУпАП була додана частина 3, що передбачає відповідальність за порушення під час дії воєнного стану у вигляді збільшеного штрафу. Таким чином, притягнення його постановою РТЦК і СП до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є не лише неможливим, а ще і незаконним, оскільки закон, який погіршує становище, не має зворотної дії в часі. По-третє, у постанові зазначено, що він не перебуває на військовому обліку з 23.07.1998 до 28.06.2024, але чомусь дане правопорушення було припинено 29.07.2024, коли він самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоч прибув він до РТЦК та СП 28.06.2024, після того, як 18 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяк законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служб мобілізації та військового обліку» і у нього виник обов'язок оновити свої дані через Резерв +, ЦНАП або особисто прибувши то ІНФОРМАЦІЯ_2 . По-четверте, у постанові відсутній опис обставин, установлених під час розгляду справи, а наведені формулювання не містять конкретних даних часу та місця порушення правил. У постанові є посилання відповідача на статтю 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції станом на 19.06.1997, якою призовний вік на строкову військову службу був обмежений 27-річним віком. В тексті постанови зазначено, що йому станом на 23.07.1998 виповнилось 25 років, тому він не підлягав передачі на військовий облік військовозобов'язаних. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову, службу», в редакції станом на 24.05.2000, призовний вік на строкову військову службу був обмежений 25-річним віком. Таким чином, на момент прийняття змін до статті 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 24.05.2000 йому вже було більше, ніж 25 років (майже 27 років), а тому він вже не підлягав передачі на військовий облік військовозобов'язаних. Відповідно до запису у приписному документі, він, як вчитель сільської школи, мав відстрочку до 15.01.2000. Коли у 2000 році він прийшов до військкомату та приніс довідку з місця роботи, йому повідомили, що він досяг граничного віку і може більше не приходити. Відповідачем пропущено строки притягнення його до адміністративної відповідальності. Жодних повідомлень та повісток ні після 2014 року, ні після 24.02.2022 із вимогою прибути для звіряння військово-облікових даних чи проходження військово-лікарської комісії він не отримував. Місце проживання і реєстрації за цей період він не змінював, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також він не вибував в іншу місцевість до нового місця проживання, не змінював місця проживання в межах села з переїздом на територію іншого адміністративного району, протягом дії воєнного стану не виїжджав за межі України, офіційне місце роботи також не змінював - з 1994 року беззмінно працює в Комунальному закладі «Вінницький ліцей №18» на посаді вчителя трудового навчання і має педагогічний стаж вчителя 30 років, ці дані містяться в його особовій справі у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Він ніколи не ухилявся від військового обліку та служби, але посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_5 зобов'язані були у визначений законом спосіб повідомляти про виклик, однак жодних повісток із вимогою прийти в ІНФОРМАЦІЯ_5 він не отримував ні за місцем проживання, ні за місцем роботи. При винесенні постанови посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_5 посилається на факти, які не підтверджуються доказами. Також під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не було враховано пом'якшуючі обставини, а саме: те, що він з 11.03.2009 повторно являється інвалідом третьої групи безтерміново, оскільки у 2007 році йому було проведено протезування клапана серця, має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії. За місцем роботи характеризується виключно позитивно, має подяки від Вінницького міського голови та Благодійного фонду «Вінниця комфортне та безпечне місто» за особистий внесок у збереження суверенітету, зміцнення держави та наближення перемоги, участь у волонтерській діяльності, щоденну безкорисливу працю, самовідданість, патріотизм та людяність, проявлені під час надання допомоги захисникам України. Тому просить скасувати постанову №1220 від 12.07.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000 грн та закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 08.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
14.08.2024 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 08.08.2024 позивач ОСОБА_1 подав заяву про поновлення пропущеного строку, яка обґрунтована тим, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього був складений 05.07.2024 і постанова мала бути винесена цього ж дня, однак через те, що у відповідача були складнощі з її винесенням, його повідомили, що підготують її до кінця дня у п'ятницю 12.07.2024. Починаючи з понеділка 15.07.2024, він неодноразово приїздив у ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання постанови, а саме: був у них 15.07.2024, 16.07.2024 та 18.07.2024, і кожного разу йому повідомляли, що постанова ще не готова, а 23.07.2024 йому повідомили, щоб він приїхав 29.07.2024 і тоді вона точно буде готова. Лише 29.07.2024 він зміг отримати в ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржувану постанову. Після отримання постанови він розписався, зазначивши дату фактичного її отримання. При цьому уповноважена особа запевнила його, що строки на оскарження ним не пропущені, оскільки він не бачив тексту постанови аж до 29.07.2024 не з власної вини і не був присутній при її винесенні. Не можна оскаржити те, чого немає, і те, чого ти не отримував. Кожного разу по прибутті у РТЦК та СП він записувався у чергового у журналі, де зазначалося до кого він прийшов та з якою метою, однак після отримання копії ухвали суду на його усне звернення надати відомості з журналу про всі його неодноразові візити до РТЦК та СП, отримав відмову. Таким чином, ним вживалися заходи з метою отримання оскаржуваної постанови у відповідача, однак через те, що винесення постанови відбулося за його відсутності і саме через несвоєчасне не з його вини отримання постанови №1220 від 12.07.2024 та необізнаність з її текстом, ним було пропущено 10-денний строк звернення до суду, який він просить поновити як пропущений з поважних причин.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
17.10.2024 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву без долучення до нього документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу по справі.
В судове засідання 17.10.2024 учасники справи не з'явились, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.
Позивач ОСОБА_1 попередньо подав до суду письмову заяву, у якій просить розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, будь-які інші клопотання відсутні.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 попередньо подав до суду заяву, у якій просить судове засідання проводити за відсутності представника відповідача.
Частиною третьою статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 17.10.2024 за відсутності учасників справи без технічного фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що постановою №1220 від 12.07.2024 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , установлено, що згідно з відомостями, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення за №408 від 28.06.2024, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, а саме: в квітні 1998 року після виповнення 25-річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документу; громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку з 23.07.1998 до 28.06.2024 за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання, що є порушенням правил військового обліку; згідно з поясненнями ОСОБА_1 , вину свою в порушенні правил військового обліку визнав частково та пояснив, що не став на військовий облік військовозобов'язаних РТЦК та СП у зв'язку з необізнаністю; документи, що підтверджують надані пояснення, громадянин ОСОБА_1 не надав; розгляд справи було призначено на 05.07.2024, оскільки на підготовку до розгляду адміністративної справи не було достатнього часу, розгляд справи було перенесено на 12.07.2024, про що було повідомлено громадянина ОСОБА_1 ; отже громадянин ОСОБА_1 фактично не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних з 1998 року; відповідно до ст. 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції станом на 19.06.1997, призовний вік на строкову військову службу був обмежений 27-річним віком; громадянину ОСОБА_1 станом на 23.07.1998 виповнилось 25 років, тому він не підлягав передачі на військовий облік військовозобов'язаних; відповідно до ст. 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції станом на 24.05.2000, призовний вік на строкову військову службу був обмежений 25-річним віком; отже час вчинення правопорушення громадянина ОСОБА_1 має обраховуватись з 23.07.2000, з цього часу громадянином було порушено вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням змін, які вносились до Закону щодо військового обліку; у даному випадку громадянином було вчинене триваюче правопорушення; при розгляді справи було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.06.2024 і відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП; з огляду на вказані обставини, дане правопорушення громадянином ОСОБА_1 було припинено 29.07.2024, коли останній самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік та оформлення військово-облікового документа; за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП; на підставі вищевикладеного і керуючись статтями 210, 235, 276-280 та статтею 284 КУпАП постановлено громадянина ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, в частині неперебування на військовому обліку з 23.07.2000 до 28.06.2024, та притягнути громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000,00 грн (а.с. 8-9).
Згідно з копією протоколу №6408 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 28.06.2024, головний спеціаліст командування, працівник ЗСУ ОСОБА_3 , уповноважена складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 грудня 2023 року №844, керуючись статтями 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, склала цей протокол про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, а саме: в квітні 1998 року після виповнення 25-річного віку не прибув до М( ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документу; за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 10).
З копії посвідчення про приписку серії НОМЕР_1 убачається, що у посвідченні містяться відмітки про прийняття ОСОБА_1 09.08.1995 на військовий облік; до 15.01.2000 йому надана відстрочка від призову (а.с. 11).
Відповідно до копії довідки Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амоова АМН України, ОСОБА_1 в 2007 році проведено протезування клапана серця (а.с. 12).
З копії довідки №002968 та копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 убачається, що з 11.03.2009 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безтерміново (а.с. 13, 14).
Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_3 (категорія 2), ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення; пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (а.с. 15).
Відповідно до довідки від 02.08.2024 №145, виданої КЗ «Вінницький ліцей №18», ОСОБА_1 працює у Комунальному закладі «Вінницький ліцей №18» на посаді вчителя трудового навчання з 01.04.1999 до теперішнього часу (а.с. 17).
На підтвердження характеризуючих даних особи ОСОБА_1 останнім надано характеристику діяльності учителя трудового навчання КЗ «Вінницький ліцей №18» від 02.08.2024 (а.с. 18-19), а також видані йому подяки (а.с. 20, 21).
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 (справа № 800/499/17), строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки позивач отримав копію постанови лише 29.07.2024, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, у зв'язку з чим строки підлягають поновленню.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000,00 грн за те, що в квітні 1998 року після виповнення 25-річного віку не прибув до М( ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документу.
Частиною четвертою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 1998 рік) визначено, що громадяни України, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані: прибувати за викликом військового комісаріату для приписки до призовних дільниць, проходження медичного огляду, направлення на підготовку для одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку.
З аналізу викладених норм убачається, що обов'язок військовозобов'язаного прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки має виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов'язаного.
Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом квітня 1998 року - липня 2024 року.
Докази, що свідчать про ігнорування ОСОБА_1 викликів до ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом квітня 1998 року - липня 2024 року у матеріалах справи відсутні.
Більше того, враховуючи зміни у положеннях Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», внесені з набранням 19.05.2024 чинності Закону України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, щодо уточнення протягом 60 днів своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 виконав свій обов'язок та свідомо самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Варто зазначити, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024 міститься ряд помилок, в тому числі і в даті народження ОСОБА_1 , яка зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в той час, коли у паспорті серії НОМЕР_4 датою народження ОСОБА_1 є « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діє на час винесення оскаржуваної постанови), громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024 зазначається про порушення ОСОБА_1 у квітні 1998 року вимог абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.
Варто зазначити, що на час вчинення правопорушення (квітень 1998 року), про яке зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024, частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не існувало, а було передбачено, що громадяни України, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані: прибувати за викликом військового комісаріату для приписки до призовних дільниць, проходження медичного огляду, направлення на підготовку для одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку.
Крім того, Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 лише 30.12.2022, на час вчинення правопорушення (квітень 1998 року), про яке зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024, ще не діяв.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач в оскаржуваній постанові посилається на порушення ОСОБА_1 положень нормативно-правових актів, яких станом на 1998 рік не існувало, суд позбавлений можливості встановити, які ж саме правила військового обліку у квітні 1998 року порушив ОСОБА_1 .
Більше того, станом на квітень 1998 року статтею 210 КУпАП була передбачена відповідальність за порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України, оборонно-спортивних оздоровчих таборах при військових частинах або пунктах за вказівкою військового комісаріату, а також за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. При цьому, за такі порушення була передбачена відповідальність у вигляді штрафу: за частиною першою статті 210 КУпАП - від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за частиною другою статті 210 КУпАП - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
19.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210 КУпАП було доповнено частиною третьою, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
До 19.05.2024 норми частини третьої статті 210 КУпАП не існувало.
Крім того, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно зі ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Закріплення вказаного принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Застосовування ІНФОРМАЦІЯ_8 Закону, що діяв на час розгляду справи відносно ОСОБА_1 , а не Закону, що діяв під час вчинення правопорушення, у даному випадку, погіршило становище ОСОБА_1 , оскільки такими діями була посилена його відповідальність, що, відповідно до статті 8 КУпАП, є неприпустимим.
У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Тобто дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
17.10.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» було подано до суду відзив на позовну заяву без долучення до нього документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу по справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 175 КАС України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Частиною другою статті 175 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відзив на позовну заяву суд не бере до уваги, оскільки до нього не долучено документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу по справі.
Крім того, ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 19.08.2024 призначено судове засідання на 11 год 40 хв 27 серпня 2024 року та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, та доказів - до судового засідання.
Однак до судового засідання, призначеного на 11 год 40 хв 27 серпня 2024 року, відзив на позовну заяву відповідачем не поданий.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що у встановлений судом строк (до судового засідання, призначеного на 11 год 40 хв 27 серпня 2024 року) відповідачем не було надано відзиву, а викладені відповідачем причини пропуску такого строку жодними доказами не підтверджені та не є поважними, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024 відносно ОСОБА_1 прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, так як в судовому засіданні повно і всебічно з'ясовано обставини справи, доказів правомірності винесеного рішення стороною відповідача не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд -
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024 відносно ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА