Справа №:755/15496/24
Провадження №: 2/755/8330/24
про повернення позовної заяви
"18" жовтня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА», про визнання права іпотекодержателя, -
05.09.2024 до Дніпровського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА», про визнання права іпотекодержателя, яка передана у провадження судді Коваленко І.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В. від 13.09.2024 заявлено самовідвід від розгляду даної цивільної справи.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. від 23.09.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Надано можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Копію вказаної ухвали суду позивач отримав 10.10.2024, про що свідчить довідка про доставку документу до електронного кабінету.
15.10.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Вивчивши зміст поданих документів, доходжу наступного.
Так, підставами для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що позивачу слід було сплатити судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 2 422,40 грн, а також визначити ціну позову, виходячи з дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна на момент звернення до суду, яка повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи, ін.) та сплатити судовий збір за ставками встановленими ЗУ «Про судовий збір», а у випадку, якщо на момент пред'явлення позову встановити точну ціну позову неможливо, судовий збір попередньо визначений судом у сумі 82 526,49 грн, що визначена судом виходячи з розміру кредитних коштів отриманих ОСОБА_3 за кредитним договором №686/П/99/2007-340 від 15.11.2007, який забезпечений іпотечним майном, право власності на яке просить суд визнати за собою позивач (166 679,77 дол. США, що еквівалентно станом на 04.09.2024 - 6 877 207,31 грн х 1,5% х 0,8 = 82 526,49 грн).
Подаючи заяву про усунення недоліків, позивач здійснив оплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 2 422,40 грн, а в іншій частині зазначив, що між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 15.11.2007 було укладено кредитний договір № 686/П/99/2007-840. В забезпечення вказаного кредитного договору ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки посвідченим 15.11.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за №6489 (далі-Договір іпотеки), за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 686/ П/99/2007-840 від 15.11.2007, фізична особа ОСОБА_3 , передав в іпотеку ПАТ «Комерційний банк «Надра» земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0597 га, кадастровий номер 8000000000:66:586:0004 (далі - Предмет іпотеки). Згідно п.1.2 Договору іпотеки, визначена Сторонами вартість Предмету іпотеки складає 922 243 (дев'ятсот двадцять дві тисячі двісті сорок три) гривень 00 коп. з зазначенням еквіваленту в доларах на день укладення Договору іпотеки. У постанові від 4.10.2023 у справі №906/1026/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «при поданні такого позову судовий збір сплачується з огляду на вартість предмета іпотеки, визначену в договорі іпотеки, за ставкою, передбаченою законом для вимог майнового характеру» (див. п.90 Постанови). Таким чином, вартість предмета іпотеки, ціна позову та порядок обчислення судового збору було визначено Позивачем у позовній заяві з урахуванням вищевказаного висновку Великої палати Верховного Суду, а саме: 922 243,00 грн. (вартість предмета іпотеки, визначена в договорі іпотеки) *1,5*0,8 = 11 067,00 грн. З огляду на вищевикладене вбачається, що ціна позову відповідає вартості предмета іпотеки вказаній в договорі іпотеки, та становить 922 243,00 грн., що підтверджується копією дубліката Договору іпотеки долученою Позивачем до позову.
Вивчивши доводи викладені позивачем у заяві про усунення недоліків, суддя вважає, що останнім не в повній мірі виконані вимоги суду викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне.
Так, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 04.10.2023 у справі №906/1026/22, позивач не звернув увагу на зміст позовних вимог, що були предметом судового розгляду в межах вказаної справи. Так, в межах розгляду справи №906/1026/22 ПАТ АБ банк «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ «Роскар» і ТОВ «Оскар» про визнання права іпотекодержателя. Тобто з однією позовною вимогою - визнання права іпотекодержателя. В п.90 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на предметом позову дійсно вказала, що позивачу необхідно було вказати в ній ціну позову та сплатити судовий збір, виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки, за ставкою, передбаченою законом для вимог майнового характеру.
В той же час, позивач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з даним позовом у якому просило суд не тільки визнати за позивачем право іпотекодержателя за договором іпотеки від 15.11.2007 посвідченим приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П., зареєстрованим в реєстрі за №6489, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», а й заявило вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0597 га, кадастровий номер 8000000000:66:586:0004, РНОНМ 1003934580000, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 686/П/99/2007-840 від 15.11.2007 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (ЄДРПОУ 40696815).
В ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.03.2019 у справі №923/441/18, яка знайшла своє послідовне відображення в усіх інших рішеннях Верховного Суду, визначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням дійсної вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наведене свідчить, що позивач не визначив ціну позову, виходячи з дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна на момент звернення до суду, та не сплатив судовий збір за ставками встановленими ЗУ «Про судовий збір».
Крім того, суддя вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що у договорі іпотеки, що посвідченим 15.11.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за №6489, за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 686/ П/99/2007-840 від 15.11.2007, ОСОБА_3 , передав в іпотеку ПАТ «Комерційний банк «Надра» земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0597 га, кадастровий номер 8000000000:66:586:0004, вартість предмету іпотеки визначена сторонами на момент укладання такого договору, 15.11.2007, складає 922 243 грн, що еквіваленті при перерахунку на долари США по курсу на день укладання цього договору складає 182 622,38 доларів США. Відповідно до умов кредитного договору № 686/ П/99/2007-840 від 15.11.2007, ОСОБА_3 отримав кредит від ПАТ «Комерційний банк «Надра» в сумі 166 679,77 доларів США, з цільовим призначенням - розрахунків по договору купівлі-продажу №6486 від 15.11.2007, що укладений між позичальником та ОСОБА_4 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Визначаючи суму судового збору, який має сплатити позивач при зверненні до суду з цим позов, суд виходив з розміру кредитних коштів отриманих ОСОБА_3 за кредитним договором №686/П/99/2007-340 від 15.11.2007, який забезпечений іпотечним майном, право власності на яке просить суд визнати за собою позивач. При цьому, суд звертає увагу позивача, що сума з якої суд виходив здійснюючи розрахунок судового збору який має сплатити позивач, є меншою ніж вартість земельної ділянки визначеної в договорі іпотеки, що становила 182 622,38 доларів США. Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на його недобросовісність дій з визначення вартості предмета іпотеки у гривневому еквіваленті на момент укладання договору іпотеки, та як наслідок зменшення розміру судового збору, при цьому позивач посилаючись на його права іпотекодержателя, які виникнули на підставі договору про відступлення прав вимоги від 30.07.2020, не звертає увагу на ту обставину, що права вимоги, що передавались за іпотечним договором та вказані у реєстрі договорів, права вимоги за яким відступається, основний борг визначений у розмірі 165 627,74 доларів США, що еквівалентно 4 585 685,54 грн.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland» від 19.06.2001, заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Підсумовуючи зазначене, суддею встановлено, що при виконанні ухвали суду від 23.09.2024 позивачем не дотримано приписів ст.ст. 175, 177 ЦПК України, що свідчить про невиконання вимог вищезгаданої ухвали суду.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на вищевикладене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА», про визнання права іпотекодержателя, підлягає поверненню позивачу.
Частиною 7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА», про визнання права іпотекодержателя - вважати такою, що не подана, та повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: