16 жовтня 2024 р.Справа № 520/2942/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
представника позивача Шрамко І.С.
представника відповідача Зонова С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.04.24 року по справі № 520/2942/24
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 квітня 2023 року №Ф-3531-2040-У на загальну суму 18190 грн. 74 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Харківській області протиправно нараховано борг зі сплати єдиного внеску за період з 01 березня 2022 року, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26 квітня 2023 року №Ф-3531-2040-У є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 року у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ГУ ДПС у Харківській області у своїй відповіді на адвокатський запит, яку було додано до позовної заяви, зазначає, що 11.03.2022 у зв?язку з несплатою нарахованої суми єдиного внеску за рік по декларації №9431799168 від 15.02.2022 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 3340,74 грн. Станом на 31.03.2023 у пана ОСОБА_2 обліковувалась заборгованість у розмірі 18190,74 грн. Відповідач зазначив у своїй відповіді на запит інший період нарахування податкового боргу, так ще й зазначає, що борг виник саме у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а не у пана Кругового, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Отже, такою відповіддю контролюючий орган не просто приховав дійсне походження боргу, а ще й ввів позивача в оману щодо дійсних обставин справи. На момент надання відповіді на адвокатський запит відповідачем уже було складено податкову вимогу і зазначення у відповіді недостовірної інформації щодо походження боргу наводить на думки, що або податковий орган, складаючи податкову вимогу, сам не розумів звідки взялась ця заборгованість, або податковому органу було достеменно відомо про походження суми боргу, але він свідомо приховав цю інформацію від платника податків. Не повідомивши про дійсні обставини виникнення боргу, контролюючий орган фактично не дав позивачу можливості звернутись до суду з позовом саме з тих підстав, які відповідач приховав.
Оскільки, доводи відповідача зводяться до того, що паном Круговим не сплачено єдиний внесок за 2017 та 2018 роки як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, позивач вважає, що відповідач не має права посилатись у своїх запереченнях на такі обставини, так як ці обставини були нахабно приховані від позивача і не доведені до його відома.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що згідно з реєстраційними даними в інформаційно-комунікаційних системах органів Державної податкової служби України, ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ДПС (Шевченківській ДПІ ), як фізична особа-підприємець з 01.04.2008 року та з 22.07.2011 як особа, що займається незалежною професійною діяльністю ( вид незалежної професійної діяльності - адвокат). Як фізична особа- підприємець знаходиться на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок III група - з 01.01.2012 по 01.10.2020, II група - з 01.01.2020 по теперішній час). Проаналізувавши визначені самостійно ОСОБА_1 суми єдиного внеску було встановлено, що останнім допущено порушення вимог статті 7 Закону № 2464 в частині нарахування, тобто нарахування по єдиному внеску згідно поданої звітності здійснювались нижче мінімального рівня, встановленого законодавством (розрахунок нарахувань додається на окремому аркуші). ГУ ДПС в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 26.04.2023 № Ф-3531-2040 на суму 18190,74 грн, що відповідає вимогам статті 25 Закону № 2464-УІ, абзацу 2 пункту 3 розділу VI Інструкції № 449. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога вважається врученою та узгодженою. 05.01.2024 заборгованість по єдиному внеску погашена за рахунок надходжень в рамках виконавчого провадження. 13.01.2024 узгоджена вимога від 04.12.2023 № Ф-3531-2040-У відкликана в автоматичному режимі. Згідно даних ІКС «Податковий блок» станом на 12.02.2024 в інтегрованій картці платника ФО-П ОСОБА_3 заборгованість зі сплати єдиного внеску відсутня.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 21.06.24, 09.07.24, 03.09.24 витребувано у відповідача додаткові докази з письмовими поясненнями.
На виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ДПС у Харківській області надані додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, 11.03.2022 у зв'язку з несплатою нарахованої суми єдиного внеску за рік по декларації № 9431799168 вiд 15.02.2022 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3340,74 гривень.
Станом на 31.03.2023 у ФО ОСОБА_5 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 18 190,74 гривень.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Наказу Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Інструкція № 449) сформовано вимогу від 26.04.2023 № Ф-3531-2040 на суму 18190,74 грн та направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.
Вимога вважається надісланою (врученою) згідно відмітки поштового зв'язку, не оскаржена та не сплачена у встановлений термін, у зв'язку з чим ГУ ДПС сформована узгоджена вимога від 04.12.2023 № Ф-3531-2040-У на суму 18190,74 грн та направлена у порядку, встановленому законом до органу державної виконавчої служби.
05.01.2024 стягнуто Державною виконавчою службою в межах виконавчого провадження 18190,74 грн, платiжне доручення № 58379 вiд 03.01.2024
Відповідно до даних ІКС «Податковий блок» станом на 19.09.2024 по ФО ОСОБА_6 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не обліковується.
Позивач надав до суду апеляційної інстанції в якості додаткових пояснень таблицю нарахованого та сплаченого ЄСВ ФОП ОСОБА_1
08.10.2024 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме розрахунок нарахування та сплати єдиного соціального внеску по ОСОБА_1 , який підтверджує наявність заборгованості на дату формування вимоги від 26.04.2023 року № Ф-3531-2040-У.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 27 березня 2008 року; КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний).
Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі - відповідач) в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу недоїмки по єдиному соціальному внеску від 26.04.2023 № Ф-3531-2040 на суму 18190,74.
Старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було накладено арешт на рахунки позивача в банках у межах суми звернення стягнення, яка становить 20310,81 грн.
У постанові про арешт коштів боржника зазначено, що вона стосується примусового виконання Вимоги №Ф-3531-2040-У, виданої 26 квітня 2023 року Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Позивач зазначає, що не отримував вимогу №Ф-3531-2040-У, видану 26 квітня 2023 року ГУ ДПС у Харківській області, на підставі якого була винесена постанова про арешт коштів боржника від 22 грудня 2023 року.
Не погоджуючись із винесеною відповідачем вимогою про сплату боргу (недоїмки), вважаючи її протиправною та такою, що підлягаю скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), зі змінами та доповненнями.
Водночас, відносини з адміністрування єдиного внеску також деталізовані як положеннями Податкового кодексу України у частині процедури реалізації владної компетенції контролюючого органу, визначення податкової адреси боржника та порядку сповіщення платника про рішення контролюючого органу, так і положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у частині набуття громадянином правового статусу фізичної особи - підприємця.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI).
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відсотка відповідно до визначеної у статті 7 Закону № 2464-VI бази нарахування єдиного внеску.
Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI). Тобто граничний термін сплати єдиного внеску для таких платників - 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Щодо нарахування та сплати податків у разі реєстрації самозайнятою особою: нарахування та сплата податків зазначеною особою при відсутності доходів здійснюється на загальних підставах.
Згідно з п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.
До 01.01.2018 фізичні особи, які провадили незалежну професійну діяльність, сплачували єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного за звітним роком (абзац 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI у редакції до 01.01.2018).
З 01.01.2018 по 31.12.2020 фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).
Водночас абз. 2 п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду (з 01.01.2018 по 31.12.2020) ( у звітному році або окремому місяці звітного року до 01.01.2018), такий платник зобов'язаний (до 01.01.2017 та з 01.01.2021 по теперішній час - має право самостійно) визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюють на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац перший п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464-VI).
Базою нарахування єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464-VI).
Враховуючи викладене з 01.01.2017 по 31.12.2020, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи - підприємця. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З матеріалів справи встановлено, що 11.03.2022 у зв'язку з несплатою нарахованої суми єдиного внеску за рік по декларації № 9431799168 від 15.02.2022 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) у сумі 3340,74 гривень.
Станом на 31.03.2023 у ФО- ОСОБА_7 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску вже у сумі 18 190,74 гривень.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Наказу Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Інструкція № 449) сформовано вимогу від 26.04.2023 № Ф-3531-2040 на суму 18190,74 грн та направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.
Отже, на переконання колегії суддів відповідачем порушено принцип правової визначеності.
Так, у пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що ГУ ДПС у Харківській області у своїй відповіді на адвокатський запит, яку було додано до позовної заяви, зазначає, що 11.03.2022 у зв'язку з несплатою нарахованої суми єдиного внеску за рік по декларації №9431799168 від 15.02.2022 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 3340,74 грн. Станом на 31.03.2023 у пана Кругового обліковувалась заборгованість у розмірі 18190,74 грн.
Слід звернути увагу, що відповідач зазначив у своїй відповіді на запит інший період нарахування податкового боргу, та зазначає, що борг виник саме у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а не у пана Кругового, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Представник позивача в обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на момент надання відповіді на адвокатський запит відповідачем уже було складено податкову вимогу і зазначаючи у відповіді недостовірну інформацію щодо походження боргу, припустився помилки.
Отже, не повідомивши про дійсні обставини виникнення боргу, контролюючий орган фактично не дав позивачу можливості звернутись до суду з позовом саме з тих підстав, які відповідач не зазначив, порушив принцип змагальності, в частині того, що позивача було позбавлено можливості зазначити дійсні обставини справи та підтвердити їх доказами.
Так, п. 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція), відповідно до якого податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Враховуючи ті обставини, що податковий орган вважає, що борг за 2017 рік виник станом на 02 травня 2018 року, а борг за 2018 рік нараховувався щоквартально і останнє нарахування було 21 січня 2019 року, то вимогу про сплату боргу мало бути сформовано та надіслано протягом 20 робочих днів, які відраховуються від 21 лютого 2019 року.
Разом з тим, спірну вимогу сформовано 26 квітня 2023 року, тобто зі спливом двадцятиденного строку.
Колегія суддів вважає, що недотримання податковим органом строків формування податкової вимоги є самостійною підставою для визнання протиправною спірної вимоги.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що суб'єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області, при прийнятті оскаржуваної податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 квітня 2023 року №Ф-3531-2040-У діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.
13.01.2024 узгоджена вимога від 04.12.2023 № Ф-3531-2040-У відкликана Головним управлінням ДПС у Харківській області в автоматичному режимі.
Головне управління ДПС у Харківській області зазначає, що згідно даних ІКС «Податковий блок» станом на 12.02.2024 в інтегрованій картці платника ФО-П ОСОБА_3 заборгованість зі сплати єдиного внеску відсутня.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що для належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 квітня 2023 року №Ф-3531-2040-У.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зробив помилкові висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 року по справі № 520/2942/24, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі № 520/2942/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.
Визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 квітня 2023 року №Ф-3531-2040-У.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 17.10.2024 року