16 жовтня 2024 року справа №200/5377/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 р. у справі № 200/5377/23 (головуючий І інстанції Бєломєстнов О.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2023 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2023.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 р. у справі № 200/5377/23, прийнято нове судове рішення, яким задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме суд:
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути питання перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом № 1058-IV, з урахуванням індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2684 грн.
Від позивача на адресу суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить:
- встановити судовий контроль за виконанням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати звіт про виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 у визначені судом строки;
За наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування зазначено, що до теперішнього часу рішення суду яке набрало чинності виконано не повністю суб'єктом владних повноважень не на користь якого винесено рішення суду з невідомих причин.
Відповідно до статті 311, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
Суд зазначає, що стаття 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов'язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог, оскільки положення ч. 1 ст. 382 КАС України не встановлюють зазначеного обмеження. За змістом вказаної норми права обов'язок подати звіт про виконання судового рішення може встановити суд, який його ухвалив. Таке питання може бути вирішене судом одночасно з прийняттям рішення, так і після завершення розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17 також не погодився із висновком про те, що ст. 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов'язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог. Верховний Суд зазначив, що законодавець у вказаній нормі процесуального кодексу фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
Так постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року суд, зокрема, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути питання перерахунку та виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком, призначеної згідно із Законом № 1058-IV, з урахуванням індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», починаючи з 01.03.2022, з урахуванням індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023.
Задовольняючи позовні вимоги, суд з посиланням на норми права та встановлені обставини вказав:
«Зазначене у сукупності свідчить, що кожного року проводиться перерахунок пенсії згідно з Порядком № 124 з урахуванням коефіцієнту встановленими зокрема, Постановою № 168. При цьому, до пенсії призначеної відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 р. (постанова № 168) включно, які не підвищуються згідно з Порядком № 124 з 1 березня 2023 р. (постанова № 168), установлено відповідну доплату.
При цьому, положення Закону №1058 та Порядку 124 прямо визначають, що індексації підлягають пенсії кожного року з 01 березня.
Положення Порядку № 124 та Постанов № 251,127, 118 та 168 не визначають, що відповідні коефіцієнти застосуються виключно до середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (станом на 1 жовтня 2017 р.).
При цьому, пенсія позивача підлягає індексації з огляду на положення п.2 та 3 Порядку № 124.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не обґрунтував підстав для відмови у застосуванні відповідних коефіцієнтів визначених Постановою № 168 у відповідності до Порядку № 124.
Також відмова не містять підстав щодо не розповсюдження на позивача права на перерахунок пенсії визначений ст. 42 Закону та п. 2,3,4 Порядку № 124.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу призначено пенсію з 07.05.2022 із застосуванням показника середньої заробітної (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за три попередні роки за 2019-2021- 10 846,37 грн. Тобто, саме цей показник застосовувався при призначення пенсії.
Підстав для не застосування коефіцієнтів визначених Постановою № 168 до середньої заробітної за 2019-2021, відповідач не наводить.
З відповіді відповідача вбачається, що при перерахунку пенсії у 2023 році застосовано середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки яка становила 3764,40 грн., та збільшена на коефіцієнти 1,17; 1,1; 1,11; 1,14 та 1,197 - 7405,03 грн.
Тобто відповідачем збільшенням показника середньої заробітної плати здійснено наростаючим підсумком з 2019 року.
Проте, матеріали справи не містять доказів, що позивачу у 2019 році проведено перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
З оглядну на дату призначення пенсії та прийняття Постанови КМУ від 20 лютого 2019 р. № 124, та визначену Порядком дату перерахунку як 01 березня відповідного року, підстав вважати, що такий перерахунок проводився немає.
Суд зазначив, що положенням п. 5 Порядку № 124 та врахування показника середньої заробітної станом на 1 жовтня 2017 р, застосовується саме до пенсії перерахованих відповідно до нього, у 2019 році, що у даному випадку суд не вбачає.
Так положення ст. 42 Закону № 1058 та Порядку № 124 не містять застережень, що пенсії призначені пізніше підлягають індексації виходячи з показника середньої заробітної станом на 1 жовтня 2017 р.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновкує протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення суду першої інстанції з урахуванням встановлених обставин є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.»
Обираючи зазначений спосіб відновлення порушеного права, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем належного рішення не приймалось, мотивів для не застосування коефіцієнтів визначених Постановою № 118 та 168 до середньої заробітної проіндексованої постановами № 251, 127 відповідач не наводить, з урахуванням документів наданих позивачем та наявних в матеріалах справи, не зазначалось.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення позивача з клопотанням про встановлення судового контролю за судовим рішенням та розгляду заяви, рішення суду відповідачем не було виконано.
Зазначене також підтверджується поясненнями відповідача доданими до клопотання позивача про встановлення судового контролю, в обґрунтування у яких ним зазначено тотожні пояснення наведеним в апеляційні скарзі.
З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд дійшов до висновку щодо не підтвердження виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на момент розгляду заяви судом доказів його виконання не надано, а тому суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням рішення суду першої інстанції - шляхом зобов'язання подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у двомісячний строк з дня отримання копії цієї ухвали, що обумовлює задоволення заяви позивача в цій частині.
Щодо заяви позивача в частині накладення за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги є передчасними.
Таким чином, оскільки рішення суду станом на дату звернення позивача з клопотанням про встановлення судового контролю та його розгляду, не було виконано, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви з встановлення судового контрою.
Керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі № 200/5377/23 - задовольнити частково.
Застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/5377/23 шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі № 200/5377/23 у двомісячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
У задоволені іншої частини заяви - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати підписання та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 16 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді: А.А. Блохін
І.В. Геращенко