17 жовтня 2024 року справа №160/2535/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (головуючий суддя І інстанції - Ушенко С.В.), складене у повному обсязі 17 січня 2024 року, у справі № 160/2535/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду та надання відповіді на рапорт від 16 жовтня 2022 року про направлення на Військово-лікарняну експертну комісію для встановлення придатності (або лікування) до військової служби солдата ОСОБА_1 ;
- зобов'язати розглянути по суті рапорт від 16 жовтня 2022 року та прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 , солдата Військової частини НОМЕР_1 , для проходження Військово-лікарняної експертної комісії, про що надати письмову відповідь (направлення) у відповідності до ст.ст. 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і змісту статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідач не розглянув його рапорт від 16.10.2023 у встановлений законодавством строк щодо направлення для проходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності до військової служби (або лікування), що є порушенням норм діючого законодавства.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 30 липня 2019 року позивач склав військову присягу 03.08.2019 у Військовій частині НОМЕР_4 .
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 позивач в період з 28.09.2019 по 05.03.2020, з 04.05.2020 по 27.05.2020, з 12.08.2020 по 04.09.2020, з 24.09.2020 по 24.12.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
У довідці Військової частини НОМЕР_1 від 29 квітня 2022 року № 164/3 про обставини травми зазначено, що 25.02.2022 солдат ОСОБА_1 під час мінометного обстрілу незаконними збройними формуваннями російської федерації РОП «ГЛУХІВ» 56233, яке розташоване поблизу льотної смуги Донецького аеропорту, отримав поранення, а саме: Вибухова травма. Множинні осколкові вогнепальні поранення м'яких тканин голови, правого плеча, правої сідничної ділянки, лівої гомілки. Під час виконання солдат ОСОБА_1 знаходився у тверезому стані та засобах індивідуального захисту. Про що складено акт розслідування від 25 лютого 2022 року, проведеного згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року.
19.03.2022 госпітальною військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_5 проведено медичний огляд. Діагноз та постанова госпітальної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після ПХО ран з приводу вибухової травми (25.02.2022) з множинними осколковими вогнепальними пораненнями м'яких тканин голови, правого плеча, правої сідничної ділянки та лівої гомілки. Тимчасове обмеження лівої нижньої кінцівки.
Зазначено, що на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 днів.
З 10.05.2022 по 27.05.2022 знаходився на стаціонарному лікуванні у КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих імені ОСОБА_2 » з діагнозом - Вибухова травма (25.02.2022). Множинні осколкові вогнепальні поранення м'яких тканин голови, правого плеча, правої сідничної ділянки (наявність металевого уламку), лівої гомілки. Струс головного мозку. Післятравматична нейропатія правого сідничного нерва з помірним в'ялим парезом правої стопи, сенситивними розладами, порушення функції ходьби.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 26 травня 2022 року № 160 солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК терапевтичного профілю КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих імені ОСОБА_2 ».
Зазначено, що на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять днів.
Згідно Направлення № 832 від 03.07.2022 Військової частини НОМЕР_6 солдата ОСОБА_1 направлено на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для подальшого проходження військової служби з попереднім діагнозом: Вибухова травма (25.02.2022). Множинні осколкові вогнепальні поранення м'яких тканин голови, правого плеча, правої сідничної ділянки (наявність металевого уламку), лівої гомілки. Струс головного мозку. Післятравматична нейропатія правого сідничного нерва з помірним в'ялим парезом правої стопи, сенситивними розладами, порушення функції ходьби.
Відповідно до рапорту ОСОБА_1 від 13 вересня 2022 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням не надавати наказів та направити його на ВЛК.
Не отримавши відповідь на свій рапорт, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України ОСОБА_3 постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на теперішній час.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) установлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-ХІІ, загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частинами 1, 5, 7 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 7 статті 1 Закону № 2232-XII встановлено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до пункту 10 статті 14 Закону № 2232-ХІІ за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
- придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;
- тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
- підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
- непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
- підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Приписами підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час воєнного стану, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до приписів частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Що стосується медичного огляду військовослужбовців, то пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402 передбачено, що направлення на медичний огляд проводиться:
а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів;
б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Відповідно до пункту 6.4 глави 6 розділу II Положення № 402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби (пункт 6.10 глави 6 розділу II Положення № 402).
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що направлення на медичний огляд (військово-лікарську експертизу) військовослужбовців проводиться за направленням як прямих начальників від командира окремої частини, так і військових лікувальних закладів за місцем лікування.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут), визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до пункту 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
За умовами пункту 13 Статуту військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Приписами пункту 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Дисциплінарний статус Збройних Сил України затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут).
Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Згідно з пунктом 115 Дисциплінарного Статуту вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Приписами статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Отже, приписами чинного законодавства України передбачено, що рапорти розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Тобто, перебіг строку розгляду рапорту відраховується від дати отримання відповідного рапорту.
Як встановлено судами з матеріалів справи, згідно з довідкою військово-лікарської комісії КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих імені Ю. Липи» від 26 травня 2022 року № 160 позивач потребував відпустки на 30 календарних днів.
13.09.2022 та 16.10.2022 позивачем складено рапорти, які, за твердженням позивача, направлені до Військової частини НОМЕР_1 .
Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення рапортів до відповідача, а саме: повідомлення про отримання рекомендованого листа відповідачем; квитанції та/або опису вкладення до відправлення, наданих поштовою установою; скріншотів комунікаційних зв'язків; скріншотів з електронної пошти, тощо.
Крім того, позивачем до позовної заяви та до апеляційної скарги не долучена копія рапорту від 16 жовтня 2022 року, на який, як на доказ, він посилається у позовній заяві.
Матеріали справи містять Направлення № 832 від 03.07.2022 Військової частини НОМЕР_6 , яким солдата ОСОБА_1 направлено на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для подальшого проходження військової служби з попереднім діагнозом: Вибухова травма (25.02.2022). Множинні осколкові вогнепальні поранення м'яких тканин голови, правого плеча, правої сідничної ділянки (наявність металевого уламку), лівої гомілки. Струс головного мозку. Післятравматична нейропатія правого сідничного нерва з помірним в'ялим парезом правої стопи, сенситивними розладами, порушення функції ходьби.
Однак доказів проходження або непроходження позивачем ВЛК на підставі цього направлення позивачем до суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який підтверджує його позовні вимоги, а саме, доказів того, що складені позивачем рапорти були направлені до Військової частини НОМЕР_1 , але відповідачем не розглянуті, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення прав позивача на їх розгляд або відмову у їх розгляді.
Відтак, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги неприйнятними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.72-76 КАС України. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 160/2535/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць