ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12301/24
провадження № 1-кп/753/1697/24
"16" жовтня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
у судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020002033 від 28.04.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,
громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
встановив:
Історія провадження
До Дарницького районного суду м. Києва 26 червня 2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020002033 від 28.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2024 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 27 червня 2024 року призначено підготовче судове засідання.
За підсумками підготовчого судового засідання ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні одноособово та до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який надалі ухвалою суду від 03 вересня 2024 року продовжений до 01 листопада 2024 року.
Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.
15 жовтня 2024 року прокурором ОСОБА_3 через канцелярію суду подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
У свою чергу захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , яка здійснює захист останнього у цьому кримінальному провадження, повідомила суд про неможливість явки у судове засідання на вказаний час через перебування у відрядженні, тому з огляду на наявність клопотання про продовження запобіжного заходу, судом було призначено захисника для проведення окремої процесуальної дії, пов'язаної з вирішенням зазначеного питання з числа адвокатів Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
На виконання ухвали суду про призначення захисника Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги був залучений адвокат ОСОБА_4 .
Під час судового засідання 16 жовтня 2024 року суд перейшов до розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Окремо до цього, у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_5 було заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу.
Позиції учасників
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, просив його задовольнити, зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у розбої. Прокурор зазначив, що строк, визначений ухвалою суду від 03.09.2024, закінчується 01.11.2024, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на шістдесят днів. Водночас прокурор заперечив проти заявленого клопотання обвинуваченим та зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав раніше заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу. Звертав увагу, що є батьком двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання у м. Києві, тобто має міцні соціальні зв'язки. Додатково наголосив, що страждає на інфекційну хворобу СНІД, гепатит С та цукровий діабет, тому потребує постійного нагляду з боку близьких родичів, які і зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку у разі застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання його підзахисним та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Сторона захисту наголосила, що будь-яких даних на підтвердження можливості ОСОБА_5 переховуватись від суду, впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск, при розгляді клопотання не надано, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів. Просив врахувати, що його підзахисний вже тримається під вартою більше ніж півроку, є батьком двох неповнолітніх доньок, має ряд хронічних захворювань. На підставі наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважав за можливе обрати обвинуваченому запобіжний захід цілодобовий домашній арешт за місцем проживання останнього.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання, а також заперечення, дійшов таких висновків.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).
Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Щодо клопотання сторони обвинувачення
Так, на обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України:
- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого;
- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Під час розгляду клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов'язаний із злочином проти власності. Санкція частини 4 статті 187 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у сукупності із зазначеними обставинами доводять, що цей ризик є достатньо високим. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тому суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, оскільки зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Таким чином, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.
Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду не зменшує ризик можливого незаконного впливу на інших учасників у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків та потерпілого з наданими показаннями та наближенням стадії їх допиту.
Суд також зважає на те, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачення значним чином грунтнується на показаннях потерпілого, які по суті стосуються діянь ОСОБА_5 , то відповідно саме він може бути зацікавлений у зміні чи відмові від показань.
Отже, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд як високий, оскільки ОСОБА_5 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, востаннє у 2019 році за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі, із звільненням від його відбування з іспитовим строком.
Окрім того, у суду відсутня інформація, що до затримання ОСОБА_5 був працевлаштований, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати його вчинення нових корисливих злочинів з метою забезпечення умов для свого існування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.
Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення,
Щодо клопотання сторони захисту
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання щодо наявності інших, більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою, суд врахував 1) завдання кримінального провадження, 2) мету застосування запобіжного заходу, 4) співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з одного боку та домашнього арешту з іншого.
У цьому кримінальному провадженні суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосування тримання під вартою) та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 , запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цій стадії можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Зважаючи на встановлення судом ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу вигляді домашнього арешту не зменшить до прийнятного рівня зазначеного ризику, оскільки не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою та потенційними спробами впливати учасників цього кримінального провадження чи уникати правосуддя.
До того ж, застосування домашнього арешту у жодній мірі не зможе нівелювати існування ризику впливу на свідків та потерпілого через специфіку його виконання, можливість зустрічей, комунікацій обвинуваченого із зазначеними особами для опосередкованого впливу на них з метою схиляння до зміни змісту чи обсягу раніше наданих показань, перекручення або спотворення фактичних обставин справи.
Також сторона захисту у судовому засіданні просила врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв'язки, сімейний стан (одружений), наявність двох неповнолітніх доньок та постійне місце проживання у м. Києві.
Суд враховує зазначені характеризуючі дані стосовно ОСОБА_5 (які були взяті до уваги під час обрання запобіжного заходу) водночас звертає увагу, що вказані соціальні зв'язки існували і на момент вчинення інкримінованих злочинів (квітень 2024 року епізод ікнримінованого ОСОБА_5 злочину) та не слугували тим важелем впливу на його протиправну поведінку.
Щодо посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_5 не може перебувати у слідчому ізоляторі, позаяк наявні у нього захворювання є небезпечними для його стану здоров'я, то суд зазначає таке.
Так, порядок лікувальної роботи в слідчих ізоляторах визначається Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та іншими законодавчими актами.
Надання ув'язненим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 Кримінально-виконавчого кодексу, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 № 239/5/104.
За положеннями наведених нормативних актів у слідчих ізоляторах здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених, шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини слідчого ізолятора з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини слідчого ізолятора готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва слідчого ізолятора.
Керівництво слідчого ізолятора забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах слідчого ізолятора (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Невідкладна медична допомога особам, узятим під варту, надається лікарем слідчого ізолятору, а у разі неможливості надання такої допомоги у повному обсязі - бригадою швидкої медичної допомоги. Керівництво слідчого ізолятора забезпечує своєчасний виклик бригади швидкої медичної допомоги.
Отже, перебування ОСОБА_5 у слідчому ізоляторі не позбавляє його можливості проходження лікування від наявних захворювань та здійснення діагностики стану його здоров'я.
Захисник та обвинувачений у судовому засіданні посилались на наявність у ОСОБА_5 таких захворювань як цукровий діабет та СНІД, однак суду так і не надано жодного доказу на підтвердження цих фактів.
Окрім цього, сторона захисту також і не вказує, що під час перебування ОСОБА_5 у Київському слідчому ізоляторі у нього погіршився стан здоров'я, та останньому неможливо забезпечити надання належної медичної допомоги та лікування в умовах його утримання під вартою.
Відтак, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
З урахуванням викладеного, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу слід залишити без задоволення.
Щодо визначення розміру застави
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Так, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.
Суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 має у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами або покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.
При визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого та суму завданої шкоди.
Також суд зважає на тривалість застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає понад 6 місяців, альтернативним запобіжним заходом є можливість внесення застави.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва під час судового засідання 03 вересня 2024 року судом було зменшено заставу до 302 800 грн.
Під час розгляду цього клопотання про продовження строку тримання під вартою сторона захисту стверджувала, що визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_5 .
З огляду на те, що наразі вже триває стадія судового розгляду, тому наведене свідчить про необхідність перегляду розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне зменшити раніше визначений розмір застави до 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 272 520 гривень, оскільки на цій стадії судового провадження саме такий розмір застави, на думку суду, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та слугуватиме достатнім стимулюючим фактором для цього, зможе запобігти ризикам кримінального провадження.
Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки у разі внесення застави, обов'язки, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; 2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у висунутому обвинувачені з потерпілим ОСОБА_7 .
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор", тобто до 14 грудня 2024 року включно.
Зменшити розмір застави до дев'яноста (90) неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 272 520 грн.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , строком на 60 днів наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у висунутому обвинувачені з потерпілим ОСОБА_7 .
Роз'яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов'язок забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та його явку за викликом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_8