14 жовтня 2024 рокум. ПолтаваСправа №440/11883/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., ознайомившись з матеріалами позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду 04.10.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просив:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Приміток Додатку 1 та Приміток Додатку 14 при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 22.04.2024 (день вибуття до нового місця служби) без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 22.04.2024, визначивши розмір посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 - станом на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - станом на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - станом на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 22.04.2024 - станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та раніше проведених виплат, а також відрахуванням належних податків та зборів.
07.10.2024 позов за результатами автоматизованого розподілу переданий судді Кукобі О.О.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя установив, що цей спір стосується нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період проходження ним військової служби за період з 29.01.2020 по 22.04.2024.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 07.09.2023 у справі №620/1201/23, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На необхідність врахування цих висновків звернув увагу Верховний Суд у постановах від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Отож до позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно строк звернення не застосовується.
Водночас до позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 22.04.2024 слід застосовувати тримісячний строк звернення, визначений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04.10.2024 у справі №200/1643/24 та від 07.10.2024 у справі №500/7802/23.
Долученими до позовної заяви письмовими доказами підтверджено, що позивач з 22.04.2024 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №119).
З позовною заявою до суду позивач звернувся до суду 01.10.2024 (згідно календарного штемпеля пошти), тобто пропустив строк звернення в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 22.04.2024.
Посилання позивача на те, що строк звернення слід обчислювати з дати його звільнення з військової служби 03.07.2024 суд визнає помилковими, оскільки рішення про звільнення позивача з військової служби прийняте ІНФОРМАЦІЯ_1 , де позивач проходив військову службу у період з 23.04.2024 по 03.07.2024, тоді як відповідачем за цим позовом є Військова частина НОМЕР_1 , а спір стосується правомірності нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення саме за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Додані до позовної заяви матеріали не містять доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за спірний період у належному розмірі та отримання відмови у здійсненні таких нарахувань на момент виключення зі списків особового складу у зв'язку з вибуттям до нього місця несення військової служби.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позовній заяві позивач жодним чином не мотивував поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом в частині вищеописаних вимог, а до позову не додав заяву про поновлення згаданого строку із зазначенням поважних причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так само у силу частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 22.04.2024 та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви її буде повернуто на підставі частини другої статті 123, пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.
Суддя Олександр КУКОБА