Справа № 541/3214/24
Номер провадження 2-а/541/34/2024
іменем України
10 жовтня 2024 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Дністрян О.М.,
при секретарі Докуніній А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свій позов мотивував тим, що постановою № 362 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 від 05 липня 2024 року, копія якої йому була вручена з порушенням строків, встановлених ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, рекомендованим поштовим відправленням тільки 31 серпня 2024 року, на нього накладено адміністративне стягнення по статті 210 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 17000 гривень, а не в неоподатковуваному мінімумі доходів громадян, що суперечить змісту санкції цієї норми закону . Цю постанову вважає незаконною і такою, що порушує його права, оскільки після вручення йому повістки у вечірній час 24.05.2024 року для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вранці 25.05.2024 року по дорозі на роботу прибув за викликом, проте через величезну чергу військовозобов'язаних не зміг потрапити у визначений час до відповідного кабінету. У цей день і на цей період часу він працював монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКОН УКРАЇНА» та виконував невідкладні роботи по безперервному бетонуванню захисної споруди автотрансформатора електричних мереж за конкретною адресою, про що повідомив чергового по РТЦК та вибув до місця роботи. В день винесення оскаржуваної постанови, тобто, 05 липня 2024 року, його справа начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 , як про те вказано в постанові, з додержанням порядку, встановленого ст. 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактично не розглядалася. За змістом оскаржуваної постанови, його притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 210 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка є нормою з бланкетною диспозицією, тобто за порушення правил військового обліку. Описова частина оскаржуваної постанови взагалі не містить викладу диспозиції можливого вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 210 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зважаючи на бланкетність диспозиції частини 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в оскаржуваній постанові чітко не зазначено, який конкретно підпункт, якого пункту правил
військового обліку було порушено та в чому конкретно таке порушення проявилося. Натомість, в описовій частині оскаржуваної постанови його звинувачено у невиконанні в особливий період вимог абзацу 3 пункту 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Поряд з цим статтею 22 згаданого Закону унормовано граничний вік перебування на військовій службі і така стаття не встановлює жодних його обов'язків, не виконання яких могло б кваліфікуватися, як порушення правил військового обліку, що робить відповідне його звинувачення, сформульоване у оскаржуваній постанові, вочевидь не конкретним. Цим прямо порушено його право на захист. При цьому на нього було накладено адміністративне стягнення без врахування його пояснень, без оцінки його доводів, заперечень та наявних клопотань. Просив поновити строк на оскарження постанови від 05 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, як пропущений з поважної причини, через не вручення йому її копії відповідачем в порядку та строки встановлені ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та постанову у справі про адміністративне правопорушення № 362, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 05 липня 2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень, визнати протиправною і скасувати її, закривши провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на його користь 605 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат по оплаті судового збору.
Ухвалою суду від 13 вересня 2024 р. відкрито провадження у справі.
Позивач до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов'язаний запасу. 24.05.2024року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було вручено під особистий підпис, повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.00 годину 25.05.2024року для уточнення військово-облікових даних, проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби. Протягом дня 25.05.2024року позивач у визначений у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, підтвердження поважних причин неявки не надав. Тому, 05.06.2024року начальником мобілізаційного відділу про дане правопорушення рапортом була подана доповідь начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про неявку станом на 31.05.2024року гр. ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 . Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся листом до Миргородського районного відділу поліції щодо доставлення гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання адміністративного протоколу за статтями 210 КУпАП, 210-1 КУпАП відповідно до статті 259 КУпАП за неявку за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений у повістці час. 28.06.2024року поліцейським офіцером громади Миргородського РВП Дичинка О.А. було доставлено гр. ОСОБА_1 та складено протокол № 362 відповідно до вимог ч.3 статті 210 КУпАП, за порушення вимог абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов'язані з'являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці для визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час складання протоколу було досліджено обставини правопорушення та встановлено, що гр. ОСОБА_1 не з'явився по повістці № 9421 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.00 год. 25.05.2024 року для уточнення військово-облікових даних, проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби. В поясненні зазначив, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому що проходив лікування у КП «Миргородська ЛІЛ» і відповідну довідку надасть згодом. Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення позивач отримав особисто та йому було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України та його права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП (знайомитись з
матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляду справи користуватися правовою допомогою особисто чи за дорученням юридичної особи та повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 08 год.30 хв. 05 липня 2024року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач з'явившись до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав жодних підтверджуючих документів поважних причин неявки на виклик саме 25.05.2024року. На запитання, що було підставою, що призвело до неявки у визначений час позивач не надав жодних підтверджуючих документів поважних причин неявки: хвороба, відстрочка, інвалідність та інші поважні причини про неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений у повістці час . Тому, 05 липня 2024 року було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності військовозобов'язаного гр. ОСОБА_1 за порушення законодавства про військовий обов'язок відповідно що вимог ч.3 статті 210 КУпАП. Натомість позивач добровільно отримав квитанцію на оплату штрафу та надав до ІНФОРМАЦІЯ_2 квитанцію про сплату адміністративного штрафу від 05.08.2024року ,чим фактично визнав свою провину. При перевірці було вияснено, що квитанція тільки на 850 грн., а не на 17000грн., як передбачено частиною 3 статті 210 КУпАП. Тому, позивач не згодився з даним рішенням та звернувся з позовом до суду. До позовної заяви додав документи, які не були надані при розгляді справи про адміністративну відповідальність та могли бути доказом по справі. Також, додано копію наказу про бронювання підприємства ТОВ «Єврокон Україна» №18892 від 29.07.2024 року, виданий вже після складання протоколу та постанови. Станом на 05.06.2024року військовозобов'язаний ОСОБА_1 не мав відстрочки від мобілізації, не мав бронювання від підприємства, визнаний придатним до військової служби, а отже підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Пункт 19 статті 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Стаття 254 КУпАП встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ТЦК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 3 ст. 210 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Судом встановлено, що 28 червня 2024 року офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №362, відповідно до якого: 28 червня 2024 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 поліцейським офіцером громади Миргородського РВП Диченко О.А., на підставі ст. 259 КУпАП з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення доставлено ОСОБА_1 , який не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 25.05.2024 року, про час і місце прибуття оповіщений шляхом вручення повістки під особистий підпис, що підтверджується розпискою до повістки №9421 від 24.05.2024р. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги абзацу 3 частини 10 статті 1 «Про військовий обов'язок і військову службу», та абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. (а.с.24).
05 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 винесено постанову №362 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Відповідно до зазначеної постанови, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28.06.2024 року доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення, згідно ст. 259 КУпАП. Представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 24.05.2024 була вручена повістка №9421 на 25.05.2024 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, про причину неявки не повідомив, тобто в особливий період не виконав вимоги абз. 3 п.1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.28).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
Згідно з абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України №64/2022та№69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів..
Відповідно до абз. 1 ч.1 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 18 травня 2024 року) в разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
На підставі п. 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (в редакції до 18 травня 2024 року), у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, Служби зовнішньої розвідки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад: відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів; здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання шляхом вручення під їх особистий підпис у картках первинного обліку повісток (додаток 11, для призовників - додаток 18 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352; у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вимог законодавства; забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.
На підставі ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ст. 256 КУпАП).
Проте, протокол про адміністративне правопорушення №362 від 28 червня 2024 року та постанова по справі про адміністративне правопорушення №362 від 05.07.2024р. стосовно ОСОБА_1 містять суттєві протиріччя. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 28 червня 2024 року містить суттєві недоліки, у зв'язку з чим на його підставі неможливе винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, з дотриманням норм КУпАП.
За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка є нормою з бланкетною диспозицією, тобто за порушення правил військового обліку. Проте, зважаючи на бланкетність диспозиції частини 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в оскаржуваній постанові чітко не зазначено який конкретно підпункт, якого пункту правил військового обліку було порушено та в чому конкретно таке порушення проявилося. Так, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тоді як в оскаржуваній постанові зазначено, що він не виконав вимоги абз. 3 п.1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому, статтею 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взагалі передбачено граничний вік перебування на військовій службі, але статтею 210 КУпАП
передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Так, в зазначеному протоколі не зазначений час скоєння правопорушення, протокол не відображає дату та час вчинення правопорушення, а зазначено лише дату та час, коли було доставлено ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, відсутня можливість встановити початок перебігу строку вчиненого правопорушення. Таким чином, з протоколу не вбачається дата та час вчинення, а відтак, і суть адміністративного правопорушення.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 за 3 ст. 210-1 КУпАП, при цьому відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Також вбачається, що копію оскаржуваної постанови позивач отримав 31 серпня 2024 року поштовим зв'язком, тому суд вважає, що строк для подачі адміністративного позову ним пропущено з поважних причин.
Відповідачем зазначені обставини не спростовані.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів затверджено Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487.
Відповідно до п. 1 цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Також представником відповідача не надано суду належні та допустимі докази на спростування доводів позивача про те, що він з'являвся у визначений у повістці строк до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п.3 ч.3ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП є безпідставною.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 251, 245, 280, 283, 284 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення №362 від 05 липня 2024 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №362 від 05 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 17 жовтня 2024 року.
Суддя: О. М. Дністрян