Справа № 541/2288/19
Провадження № 1-в/541/6/2024
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600
18 жовтня 2024 рокум. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника органу пробації - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргород за поданням начальника Миргородського міського сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_5 стосовно засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 09 вересня 2022 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 гривень,
про заміну несплаченої суми штрафу іншим видом покарання,
Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2022 року ОСОБА_6 був засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 грн. Вирок суду набрав законної сили 11.10.2022 року та був направлений на виконання до Миргородського МС 25.10.2022. Засудженим ОСОБА_6 у 2023 році сплачено 10 000 (десять тисяч) гривень штрафу.
У відповідь на запит від 31.01.2023, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що гр. ОСОБА_7 призваний на військову службу під час мобілізації 20.01.2023.
Разом з тим, 23.07.2023 засудженим ОСОБА_6 сплачено частину штрафу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, що підтверджується наданими до суду копіями платіжних квитанцій.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.08.2023 ОСОБА_6 розстрочено несплачену суму штрафу у розмірі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн на десять місяців, шляхом зобов'язання сплачувати щомісяця не менше 4950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн, до повної сплати штрафу.
Станом на 26.10.2023 року Миргородський міськрайонний сектор філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області не отримав жодної квитанції про сплату частини штрафу з розстрочкою.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.
Частиною 4 статті 26 КВК України визначено, що у разі несплати засудженим чергового платежу у випадку призначення штрафу з розстрочкою виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу за поданням уповноваженого органу з питань пробації замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
З урахуванням викладеного та на підставі ч. 4 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України просять розглянути питання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт стосовно засудженого ОСОБА_6 відповідно до закону.
Прокурор ОСОБА_3 з'явилася у судове засідання. Зазначила, що подання задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України строк давності виконання обвинувального вироку стосовно засудженого ОСОБА_6 закінчився.
Представник органу пробації ОСОБА_4 подання підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, у зв'язку з проходженням служби у військовій частині.
Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Заслухавши думки прокурора та представника органу пробації, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
09 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді у виді штрафу у розмірі 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот) гривень.
23.07.2023 засудженим ОСОБА_6 сплачено частину штрафу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, що підтверджується доданими до подання копіями платіжних квитанцій.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.08.2023 ОСОБА_6 подання щодо розстрочки виплати несплаченої суми штрафу задоволено. Таким чином, виплату несплаченої суми штрафу у розмірі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) гривень розстрочено на десять місяців, шляхом зобов'язання сплачувати щомісяця не менше 4950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень, до повної сплати штрафу.
Станом на 26.10.2023 року Миргородський міськрайонний сектор філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області не отримав жодної квитанції про сплату частини штрафу з розстрочкою.
В поданні зазначено, що згідно з інформацією отриманою 17.03.2023 від військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 вибув для проходження служби в розпорядження командира військової частини.
У ч. 3 ст. 26 КВК України передбачено чотири види подання, з яким повноважна особа кримінально-виконавчої інспекції має можливість звернутися до суду, а саме: 1) про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу; 2) про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт; 3) про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт; 4) про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді позбавлення волі відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки, у разі засудження до покарання менш суворого ніж обмеження волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання.
Відповідно до Постанови Верховного суду України у справі №5-324кс15 від 24.12.2015, ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми. Зокрема, редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Таким чином, ст. 80 КК України передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання та якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 ст. 80 КК України, засуджений не вчинить новий злочин.
ОСОБА_6 після винесення Миргородським міськрайонним судом Полтавської області вироку від 09.09.2022, був призваний на військову службу під час мобілізації 20.01.2023 де й перебуває до сьогоднішнього дня. Суд не має підстав вважати, що засуджений ОСОБА_6 ухиляється від відбування покарання чи своєю поведінкою перешкоджає процедурі його виконання, адже він виконує конституційний обов'язок, задля захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Відповідно до положень ст. 152 КВК України, зокрема підставою звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 56 КК України передбачено, що громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягали пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Тобто, у даному випадку суд позбавлений можливості вирішити питання про заміну засудженому ОСОБА_6 несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що на момент розгляду справи закінчились строки давності виконання вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.09.2022, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання Миргородського міського сектору філії ДУ «Центр пробації» у Полтавській області про заміну несплаченої суми штрафу іншим видом покарання.
Керуючись ст. 26 КВК України, ст. 80 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні подання начальника Миргородського міського сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Повний текст ухвали виготовлено 18.10.2024.
Слідчий суддяОСОБА_1