КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №552/3338/24
Провадження № 2-п/552/85/24
14.10.2024 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання Кумир О.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідаа ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення,-
Відповідач ОСОБА_2 звернулась в Київський районний суд м. Полтави з завою про перегляд заочного рішення суду від 05.09.2024 року по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» про стягнення з неї заборгованості за послуги теплопостачання, яким позовні вимоги задоволені. У судові засідання не з'явилась, оскільки перебувала за межами м. Полтави. Вона є власником кв. АДРЕСА_1 . Розрахунок заборгованості є невірним та такий, що не відповідає дійсності. 11.12.2018 року за її заявою проведено обстеження та перевірка роботи вузла розподільного обліку теплової енергії, встановленого на систему опалення квартири АДРЕСА_2 , в ході якого встановлено, що виконано невірний монтаж вузла розподільного обліку- прилад був змонтований в протихід на зворотному трубопроводі системи опалення квартири замість подавального. Наслідком невірного монтажу, проведеного виконавцем робіт було те, що тепловий лічильник не враховував спожиту квартирою теплову енергію. При цьому показники лічильника були на рівні 0. Позивач, як виконавець послуги визнає ту обстаивну, що його працівниками невірно виконано зазначені роботи, а тому на відповідача не може бути покладено таку відповідальність. Крім того, просила застосувати строк позовної давності.
У судовому засіданні представник позивача заяву про перегляд заочного рішення не визнала посилаючись на її безпідставність та пояснила, що позивач є постачальником теплової енергії, а тому не здійснював встановлення вузлу комерційного обліку теплової енергії за адресою АДРЕСА_3 . Нарахування за послуги постачання даної квартири проводяться відповідно до вимог діючого законодавства. 18 липня 2018 року згідно заяви відповідача вузол розподільного обліку теплової енергії прийнятий на абоненський облік підприємста. 11.12.2018 року за завою відповідача проведено перевірка, в ході якої встановлено , що виконано невірний монтаж вузла розподільного обліку - прилад був змонтований в протихід на зворотному трубопроводі системи опалення квартири замість подавального. Після усунення недоліків монтажу, 13.02.2019 року даний прилад прийнятий на абонентський облік підприємства. За таких обставин нарахована заборгованість. Позовна давність не може бути застосована , оскільки на час дії карантину її перебіг зупинявся. Просила відмовити в задоволенні заяви.
Відповідач ОСОБА_2 заяву підтримала та пояснила, що в її квартирі був встановлений вузол розподільного обліку теплової енергії. Роботи проводились особою, у якої вона не пересвідчилась щодо її повноважень та наявності відповідного дозволу на виконання таких робіт. У послідуючому було встановлено, що даний прилад показує некоректні показники на рівні 0. Проте вона все рівно сплачували щомісяця кошти в рахунок оплати послуг за теплопостачання, а тому заперечує будь-яку заборгованість. Просила заяву задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.12.2018 року по 01.04.2024 року з в сумі 24 272 грн. 23 коп., судові витрати в сумі 3028 грн, а всього 27 300 грн. 23 коп.
Згідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Статтею 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.
Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Як установлено в ході судового розгляду, відповідач належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Відповідач у своїй заяві про перегляд заочного рішення посилалась щодо невірного монтажу вузла розподільного обліку приладу, який був змонтований в проти хід на зворотному трубопроводі системи опалення квартири замість подавального.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердила, що дані роботи проводилась не працівниками ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», таким чином виконавцем даних робіт не є працівники позивача.
Також відповідач не заперечувала, а підтвердила, що внаслідок невірного монтажу , показники лічильника були на 0 та вона звернулась 11 грудня 2018 року з заявою до позивача щодо проведення обстеження та перевірки роботи вузла розподільного обліку теплової енергії, встановленого в належній її кв. АДРЕСА_1 .
Після усунення недоліків монтажу, 13 лютого 2019 року вузол розподільного обліку теплової енергії у даній квартирі був прийнятий на абонентський облік підприємства ПОКВПТГ «Полтватеплоенерго».
Таким чином, нарахування плати за послуги з централізованого опалення за період опалювального сезону 2018-2019 років, а саме до моменту прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії по належній на праві власності квартирі відповідача, проводилось за показниками вузла комерційного обліку пропорційно опалювальній площі квартири, що визначено п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
Що стосується посилання відповідача щодо пропуску строку позовної давності, то суд виходить з наступного.
За нормами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінентом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби («СОVID-19). Строки, визначені статтями 257,258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії карантину.
Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби («СОVID-19), відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби («СОVID-19), спричиненої корона вірусом « SARS-COV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.
Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021.
Постановою № 630 від 27.05.2020 Кабінет Міністрів України вніс зміни, зокрема, до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими передбачено, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31 серпня 2022 року.
Таким чином, позовна давність станом на 12 березня 2020 року не спливла, її перебіг зупинений до кінця дії карантину. Після припинення дії карантину строк, що залишався до кінця спливу позовної давності щодо сплати заборгованості по комунальним платежам продовжить свій перебіг.
Отже, станом на 12 березня 2020 року загальний строк позовної давності, який складає три роки не сплив.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем здійснювались платежі, що перевищували поточні нарахування, а отже сплачувались кошти в рахунок погашення боргу.
Такі платежі здійснювались у лютому, травні , грудні 2019 року, у квітні, травні 2020 року, у лютому, березні , квітні , травні 2021 року, у січні , лютому 2022 року, січні, лютому, березні, квітні 2023 року та в інших місяцях 2023 , 2024 років.
Згідно ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Пунктом 4 ч.2 ст. 285 ЦПК України визначено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в заяві про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України та в ході судового розгляду не надала жодного доказу, в розумінні ст. 76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи, не був врахований судом під час ухвалення рішення.
Не згода з рішенням суду не є підставою для задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 287- 288 ЦПК України, суд,-
Заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.11.2023 року по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 жовтня 2024 року.
Головуючий Ж.В.Кузіна