Справа № 420/22224/24
17 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада національної поліції України "Лють"" Управління поліції особливого призначення №2 "Штурмовий полк "Цунамі"" (вул.Ільфа і Петрова,20, м.Одеса, 65104) про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада національної поліції України "Лють"" Управління поліції особливого призначення №2 "Штурмовий полк "Цунамі"", за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління поліції особливого призначення №2 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада «Лють» - командира полку Сергія Морозова № 20-С від 28.06.2024 щодо застосування до поліцейського взводу №4 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капрала поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на службі у відповідача та на підставі наказу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від 13.06.2024 № 186 «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування за фактом невиконання наказу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських» окремими працівниками батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють». 28.06.2024 було зачитано та вручено наказ № 20-С від 28.06.2024. Вбачаючи ознаки дисциплінарного проступку на підставі висновку службового розслідування від 27.06.2024 № 4618/01/59/13-2024 вн, керуючись нормами статей 4,11,12,13,19,20,22,29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, та переліком посад керівників Національної поліції України та їх повноважень щодо застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, затвердженим наказом Національної поліції України від 04.10.2018 № 929 (у редакції наказу Національної поліції України від 29.12.2022 № 938) тимчасово виконуючий обов'язки начальника управління - командира полку капітан поліції підписав наказ № 20-С від 28.06.2024 (зокрема за п.10): 13. За вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2,4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, підпунктів 2,4,5,20,22 пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції поліцейського взводу №4 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських», застосувати до поліцейського взводу №4 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капрала поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.. Позивач не погоджується із застосованим до нього дисциплінарного стягнення, вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечував проти його задоволення зазначивши, що наказом УПОП № 2 «Про призначення службового розслідування» від 13.06.2024 № 186 було призначено службове розслідування за фактом невиконання наказу окремими поліцейськими. Аналізуючи зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали в їх сукупності встановлено, що 10 червня 2024 року в денний час доби, перебуваючи в пункті постійної дислокації батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють в м. Одесі, командиром взводу № 3 роти № 2 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють» капітаном поліції ОСОБА_2 (0075684) до поліцейських батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , доведено зміст наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських». Після оголошення та доведения вказаного наказу поліцейські полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 повідомили, що наказ їм зрозумілий, але виконувати його не готові.
Таким чином, до виконання зазначеного наказу у визначену дату вказані поліцейські не приступили.
У діях ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Двірника 1. Є., ОСОБА_17 вбачаються порушення вимог п.п.1,2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1,2,4 ч.3 ст.1, ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, пп. 2,4, 5, 20,22 п.3 розділу П посадових інструкцій, що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОПІК «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських».
Наказом УПОП № 2 Департаменту від 28.06.2024 № 20-с (місто Одеса) «Про застосування дисциплінарного стягнення» до поліцейського взводу № 4 роти № 2 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють» капрала поліції ОСОБА_1 , за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції поліцейського взводу № 4 роти № 2 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172 дск «Про відрядження поліцейських», застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
Відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ є правомірним та скасуванню не підлягає.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник вказує, що до висновку службового розслідування не надано пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи та відсутні відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність дисциплінарних стягнень, які мають розглядатись як обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Від Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» надійшли заперечення у яких зазначається, що службове розслідування проведено з дотриманням вимог законодавства та підкреслює, що життєві обставини позивача не можуть слугувати підставою для невиконання наказу.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
З 27.02.2023 позивач прийнятий на службу до Національної поліції України, а саме Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») наказом № 190/с від 24.02.2023.
Капрал поліції ОСОБА_1 проходить службу поліцейським взводу № 4 роти № 2 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП«ОШБ «Лють».
Штормовим полком «Цунамі» прийнято наказ від 13.06.2024 №186 «Про призначення службового розслідування», відповідно до якого зазначено, що до Штормового полку «Цунамі» надійшла доповідна записка заступника начальника відділу моніторингу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції Олександра Пашка за фактом невиконання окремими працівниками УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», у т.ч. капралом поліції ОСОБА_1 та наказано призначити службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію.
Матеріали службового розслідування містять службову характеристику ОСОБА_1 та рапорт 27.06.2024 про відмову дання пояснень ОСОБА_1 .
Членами дисциплінарної комісії складено висновок службового розслідування за фактом невиконання наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських» окремими працівниками батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від 27.06.2024 (далі - Висновок), який затверджений начальником управління 27.06.2024.
Дисциплінарною комісією встановлено, що відповідно до доповідної записки заступника начальника відділу моніторингу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції Олександра Пашка встановлено невиконання наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських» окремими працівниками батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», у т.ч. поліцейським ОСОБА_1 .
У Висновку зазначено, що наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських» визначено, що зазначені у ньому поліцейські 11.06.2024 повинні бути відряджені.
Доведення змісту наказу від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських» доведено 10.06.2024 та відмова від його виконання поліцейськими, у т.ч. ОСОБА_1 , зафіксовано за допомогою аудіо- та відеозапису.
ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень з приводу невиконання наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських» згідно ст. 63 Конституції України. Про цей факт рапортом доповів інспектор відділу моніторингу УПОП №2 Департаменту від 27.06.2024.
У Висновку зазначено, що у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22 пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських».
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.
Обставин щодо скоєння дисциплінарного проступку в стані крайньої необхідності чи необхідної оборони не встановлено.
Причинами та умовами, що сприяли скоєнню дисциплінарного проступку, стала особиста недисциплінованість та недотримання вимог посадових інструкцій, чинного законодавства України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.
Комісія вважає, що за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22 пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції поліцейського взводу №4 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських», застосувати до поліцейського взводу №4 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капрала поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани» (п.12).
Штормовим полком «Цунамі» прийнято наказ від 28.06.2024 №20-с «Про застосування дисциплінарного стягнення», відповідно до якого дисциплінарною комісією управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на підставі наказу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від 13.06.2024 №186 «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування за фактом невиконання наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських» окремими працівниками батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», у т.ч. поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капралом поліції ОСОБА_1 .
Проаналізувавши матеріали, зібрані під час проведення службового розслідування, встановлено, що у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку.
На підставі висновку службового розслідування від 27.06.2024 №4618/01/59/13-2024вн, керуючись нормами статей 4, 11, 12, 13, 19, 20, 22 та 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Переліком посад керівників Національної поліції України та їх повноважень щодо застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, затвердженим наказом Національної поліції України від 04.10.2018 №929, наказано: «За вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22 пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських», застосувати до поліцейського взводу №4 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капрала поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани» (п.10).
Вважаючи протиправним спірний наказ, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
В першу чергу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
В свою чергу, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Отже, суд відхиляє твердження відповідача, що відповідачем зазначена невірна особа та підкреслює, що суб'єкт владних повноважень не обов'язково має бути юридичною особою.
Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Частиною першою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2).
За вимогами частини першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі -Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Суд зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п'ята статті 13 Дисциплінарного статуту).
Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
У силу пункту 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Пунктами 1, 3, 4 розділу VІI Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За обставинами даної справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді строгої догани слугував висновок службового розслідування, затверджений 27.06.2024 т.в.о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №2.
За висновком службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за порушення пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу II посадової інструкції інспектора взводу № 4 роти № 2 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських», позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани в поліції.
Факт відмови позивачем від виконання правомірного наказу №172дск від 10.06.2024 не заперечується, що розцінене як грубе порушення службової дисципліни.
Таким чином, позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності саме за невиконання наказу керівника.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до частин першої - третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
За змістом частин першої, другої, п'ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
У свою чергу, як зазначено позивачем під час оголошення йому тексту наказу від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських», так і в ході розгляду даної справи, підставою невиконання ним відповідного наказу було нібито незадовільний стан здоровя.
Щодо зауважень позивача про те, що за станом здоров'я він не спроможний виконувати наказ суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 61 Закону № 580 не може бути поліцейським особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Натомість, на виконання статей 50, 61, 65, 77 Закону України «Про Національну поліцію», частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України», статті 70 «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України Міністром внутрішніх справ України видано наказ яким затверджено Положення № 285.
Положення № 285 визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС) (пункт 1 розділу І Положення № 285). станом здоров'я та фізичного
Одним із основних завдань М(ВЛ)К визначення за розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі ЗВО), здобувачів вищої освіти в ЗВО, придатності (непридатності) поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном (підпункт 1 пункту 2 розділу І Положення № 285).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення № 285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, форма якого наведена в додатку 4 до цього Положення (далі Направлення на медичний огляд), оформлюється підрозділами кадрового забезпечення поліції, командуванням головного органу військового управління, оперативно-територіальних об'єднань, з'єднань, військових частин НГУ.
Між тим відповідно до пункту 1 розділу V Положення № 285 лікарська експертиза щодо поліцейського проводиться в порядку, визначеному в розділі III цього Положення, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Лікарська експертиза щодо поліцейського проводиться за складеним підрозділом кадрового забезпечення Направленням на медичний огляд, до якого долучається службова характеристика з місця проходження служби (пункт 2 розділу V Положення № 285).
За наявності в поліцейського поранення (контузії, травми або каліцтва), їх наслідків підрозділ кадрового забезпечення подає до М(ВЛ)К завірену в установленому порядку копію акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1, наведеною в додатку 2 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року № 705, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2020 року за № 1139/35422 (далі - Акт про нещасний випадок). Згідно з Актом про нещасний випадок та відповідною медичною документацією, складеною за результатами лікування особи, яка отримала поранення (контузію, травму або каліцтво), М(ВЛ)К приймає постанову про їх причинний зв'язок (пункти 3-4 розділу V Положення № 285).
У свою чергу відповідачем не проводились розслідування нещасних випадків стосовно позивача.
У разі коли в поліцейського під час проведення лікарської експертизи діагностуються хронічні захворювання, що можуть перешкоджати службі в поліції, та в разі неможливості під час амбулаторного огляду зробити експертний висновок М(ВЛ)К направляє його на стаціонарне обстеження до ЗОЗ МВС відповідно до пункту 12 розділу III цього Положення або на медичний огляд госпітальною М(ВЛ)К за наявності її в 303 МВС. У разі якщо в поліцейського під час обстеження виявлено гостре захворювання, загострення хронічного захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), які потребують лікування та унеможливлюють прийняття однозначного рішення, М(ВЛ)К інформує про це підрозділ кадрового забезпечення. Поліцейському в таких випадках рекомендується пройти необхідне лікування. Рішення М(ВЛ)К приймається після закінчення лікування за його результатами - визначеними наслідками, якщо подальше лікування не призведе до зміни рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) поліцейського до служби (пункти 5-6 розділу V Положення № 285).
Рішення М(ВЛ)К щодо ступеня придатності поліцейських до служби приймається за категорією «Поліцейські» згідно із графою Переліку захворювань у разі переміщення відповідно до посади, на яку він призначається, в інших випадках відповідно до посади, на якій він перебуває на час медичного огляду М(ВЛ)К (пункт 7 розділу V Положення № 285).
Враховуючи викладене, прийняття рішення щодо придатності поліцейського до проходження служби є виключною компетенцією медичної комісії.
Натомість пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 285 установлено, що поліцейські, військовослужбовці НГУ, які впродовж 4 місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання, наслідки поранення (контузії, травми або каліцтва), що мають стійкий чи необоротний характер, направляються підрозділом кадрового забезпечення на лікарську, військово-лікарську експертизи для визначення придатності до подальшого проходження служби.
Таким чином вказаний припис встановлює імперативний обов'язок направляти поліцейського підрозділом кадрового забезпечення на лікарську, військово-лікарську експертизи лише у разі якщо особа впродовж 4 місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання, наслідки поранення (контузії, травми або каліцтва). Захворювання повинно мати стійкий і необоронтий характер.
У свою чергу з боку позивача відсутні будь-які висновки про непридатність до служби в поліції, за результатами проведення ВЛК. До позовної заяви представник позивача не долучив рапорту позивача, де він клопоче про направлення його на ВЛК для встановлення придатності.
Так, в силу виконання своїх службових та функціональних обов'язків, ризикуючи щохвилини своїм здоров'ям та життям позивач повинен бути стресостійким до будь- яких обставин, адже в залежності від його поведінки та спокою в деяких випадках може бути під загрозою не тільки його життя, а ще й життя колег поліцейських, побратимів по службі.
Відповідач зазначає, що щороку ОСОБА_1 проходив обов'язкові профогляди, у тому числі й у психологів та психіатрів де встановлювались рівень його психічного здоров'я та стресостійкість. Щороку результати оглядів позивача були задовільними (незадовільні результати огляду є підставою для направлення поліцейського на військово-лікарську комісію та подальшого вирішення питання щодо службової невідповідності), він визнавався придатним до служби, у тому числі під час стресових ситуацій, які можуть зашкодити життю чи здоров'ю самого поліцейського або громадян. За результатами поведених оглядів, позивачу надавався дозвіл на насіння вогнепальної зброї з набоями до неї, що свідчить про наявність у нього високого рівня особистих якостей, що дозволяють переносити стресові ситуації без неприємних наслідків для особистої діяльності позивача і оточення, а також впевненість у тому, що при застосуванні до нього будь-якого впливу, у тому числі й психологічного, останній без шкідливих наслідків для себе та оточуючих впорається зі стресом та не піддасться на провокації. Крім того, позивач розумів, що йде на службу в штурмову бригаду.
Враховуючи викладене, викладене в позовній заяві факти - не є підставою для невиконання наказу керівництва.
Відтак, вирішуючи питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на наявну характеристику позивача, відсутність раніше застосованих до нього дисциплінарних стягнень, але враховуючи факт вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією проти України у вигляді невиконання наказу керівництва, обґрунтовано та правомірно прийняв наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» який не є самим суворим з стягнень, так як після нього є ще чотири більш суворі стягнення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22).
За змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.
Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач.
Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку відповідача щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача у період дії воєнного стану.
Щодо зауважень позивача про недотримання порядку проведення службового розслідування, то суд враховує наступне.
Так у постанові по справі №825/2328/16 від 22 травня 2020 року Верховний Суд висловив наступну правову позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Таким чином суд доходить висновку, що оскаржувана наказ не підлягає скасуванню, а позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада національної поліції України "Лють"" Управління поліції особливого призначення №2 "Штурмовий полк "Цунамі"" (вул.Ільфа і Петрова,20, м.Одеса, 65104) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.