Справа № 420/16331/24
16 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 30.04.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 виплаченої 30.04.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 30.04.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 виплаченої 30.04.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.04.2024 відповідач на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 у сумі 98745,41 грн. При цьому, в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідач не виплатив на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
(б) Позиція відповідача
10.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач після отримання 30.04.2024 року виплати в сумі 98 745,41 грн., здійсненої на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23, із відповідною заявою до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 не звертався. Таким чином, представник зазначив, що право позивача не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення до суду з цим позовом є передчасним, оскільки відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації.
При цьому, представник звернув увагу, що відповідач є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів 3-го рівня, тобто лише є одержувачем державних коштів за відповідними клопотання частини та підпорядковується головному розпоряднику коштів та відповідно до ст. ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки на утримання персоналу лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.
У відповідності до вимог постанови КМУ від 28.02.2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» видатки відповідача на грошове забезпечення у 2016-2018 роках здійснювались на підставі затвердженого кошторису військової частини НОМЕР_1 . Оскільки вищезазначеними документами Військова частина НОМЕР_1 у 2016-2018 роках бюджетних асигнувань на проведення індексації не було передбачено у повному обсязі, а також у зв'язку з тим, що на протязі даних років додаткові бюджетні асигнування на проведення індексації відповідачу не виділялися, нарахування та виплата в повному обсязі індексації особовому складу військової частини НОМЕР_1 у 2016-2018 роках не проводилась.
Представник звертає увагу, що дії відповідача ставляться в залежність від наявності належного обсягу бюджетного асигнування. За відсутності в достатньому об'ємі бюджетних асигнувань, на що розпорядник коштів нижчого рівня не може вплинути. При цьому, стягнення з бюджету військової частини, який і так є обмежений, ще різного роду не передбачених на це коштів компенсацій, середніх заробітків, призводить до неможливості нараховувати в повному об'ємі ту саму індексації, компенсацію за речове майно, інші види соціальних виплат.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
03.06.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
IV. Обставини, встановлені судом
Позивач з 17.06.2017 проходив військову службу у відповідача та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.03.2020 № 57 позивача з 16.03.2020 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Не погоджуючись із сумою виплаченої індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, а саме з 01.03.2018 по 16.03.2020, позивач звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 у справі № 420/8338/23 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2020 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, та висновків суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі № 420/8338/23 - змінено, викладено третій абзац резолютивної частини рішення у новій редакції: «Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4089 гривень 11 копійок ( чотири тисячі вісімдесят дев'ять гривень одинадцять копійок) в місяць у загальній сумі 100249 гривень 15 копійок (сто тисяч двісті сорок дев'ять гривень п'ятнадцять копійок) за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових 20 винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44»; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі № 420/8338/23 - залишено без змін.
30.04.2024 відповідач на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 у сумі 98745,41 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Згідно з статтями 1- 3 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Як встановив суд, фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 включно, яка зазначена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23 відбулась лише 30.04.2024.
Виходячи з наведеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 30.04.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23.
Щодо доводів відповідача з приводу передчасності вимог позивача без звернення із відповідною заявою щодо виплати компенсації втрати частини доходів, то суд звертає увагу, що відповідно до п.5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 по справі № 560/8194/20.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Таким чином, заявлені позовні вимоги належать до задоволення у повному обсязі.
VI. Судові витрати
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат суд не здійснює.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 30.04.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 виплаченої 30.04.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23.
3.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 30.04.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 виплаченої 30.04.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/8338/23.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Оксана БОЙКО