15 жовтня 2024 рокусправа № 380/16788/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 3), в якому, з урахуванням нової редакції позовної заяви, просить:
визнати протиправними та скасувати рішення від 28.05.2024 року №133950014856 та рішення від 25.06.2024 року №133950014856 про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати зарахувати до страхового стажу період військової служби з 28.01.1993 по 23.12.1998 в російській федерації та призначити з 10.03.2024 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вказаного періоду.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що органом Пенсійного фонду протиправно не зараховано їй до страхового стажу спірні періоди роботи, оскільки вважає, що підстави такого не зарахування, зазначені відповідачами 1, 2 у спірних рішеннях не відповідають ані нормам національного законодавства, ані чинним на момент набуття позивачем спірного стажу положенням міжнародних договорів (угод), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вважає, що її сукупний страховий стаж роботи становить більше 34 роки, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач 1 подав суду відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у ньому та зазначає в тому числі, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача, до страхового стажу не зараховано період військової служби в російській федерації з 28.01.1993 по 23.12.1998, оскільки така служба в російській федерації враховується по 31.12.1991. Зазначає, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а відтак у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Відповідач 3 подав суду відзив на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у ньому та з аналогічних мотивів наведених у відзиві відповідача 1.
Ухвалою суду від 16.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.08.1981 року видно, що позивач, зокрема серед іншого, з 28.01.1993 по 23.12.1998 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Також, проходження військової служби позивача у військовій частині НОМЕР_2 підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 , який наявний в матеріалах справи.
З метою реалізації свого права на призначення пенсії у зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням/перерахунокм пенсії від 21.05.2024.
За принципом екстериторіальності дану заяву позивача передано для розгляду до Головного управління пенсійного фонду України України в Одеській області за результатом якої прийнято рішення від 28.05.2024 №133950014856 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу останнього.
В подальшому позивач повторно звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунку пенсії від 18.06.2024.
За принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення від 25.06.2024 №133950014856 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення 60 років 03 місяці 9 днів. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону №1058 - 31 рік. Страховий стаж згідно наданих документів 30 років 08 місяців 01 день. До страхового стажу не зараховано період військової служби в російській федерації з 28.01.1993 по 23.12.1998, оскільки така служба в російській федерації враховується по 31.12.1991. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Не погодившись з такими рішеннями відповідачів 1, 2, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Змістом спірних правовідносин є рішення органів Пенсійного фонду України від 28.05.2024 року та від 25.06.2024 року за №133950014856 про відмову у призначенні пенсії.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
За змістом положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до п.20 цього Порядку, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що стаж роботи позивача підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 28.08.1981 року, яка є основним документом у відповідності до ст.62 Закону №1788-ХІІ.
Окрім того, вищезазначений стаж позивача підтверджується її воєнним білетом серії НОМЕР_3 , який наявний в матеріалах справи.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача і його воєнного білета серії НОМЕР_3 в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем у спірних рішеннях обставини, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні значеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Щодо припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з чим до страхового стажу позивачу не зараховано період військової служби в російській федерації з 28.01.1993 по 23.12.1998, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992 року).
Згідно зі ст.1 Угоди від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 року встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав - учасниць угоди.
В силу положень ст.6 Угоди від 13.03.1992 року, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до ст.11 зазначеної Угоди від 13.03.1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Поряд з тим, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м.Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.
Згідно з п.2 ст.13 Угоди від 13.03.1992 року, пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 року у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 року у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 року у справі №345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії.
Між тим, на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказана вище Угода від 13.03.1992 року були чинною для України, тому підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Крім того, статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як вже вище зазначено, відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач з 28.01.1993 по 23.12.1998 проходив військову службу.
Відтак, судом встановлено, що трудова книжка наявна в матеріалах справи містить відомості щодо роботи (проходження військової служби) позивача, а також військовим квитком підтверджено безпосередню зайнятість позивача у війсковій частині.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Відтак, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного страхового (пільгового) стажу за час роботи, зазначеного у трудовій книжці та у військовому квитку, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначені пенсії за віком.
Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такий критерій правомірності відповідачами дотриманий не був.
З огляду на викладене, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають критерію обгрунтованості.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу період військової служби з 28.01.1993 по 23.12.1998 в російській федерації та призначити з 10.03.2024 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вказаного періоду, є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення в цій частині.
Суд відзначає, що дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періоду військової служби та призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання за заявою ОСОБА_1 , яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, який приймав спірне рішення за поточною датою 25.06.2024 року.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Що стосується судових витрат, у вигляді судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як осіб, що приймали оскаржувані рішення.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.05.2024 року №133950014856 та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.06.2024 року №133950014856 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (адреса: 40009, м.Суми, вул.Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) період військової служби з 28.01.1993 по 23.12.1998 в російській федерації та призначити з 10.03.2024 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (адреса: 40009, м.Суми, вул.Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович