Справа № 204/10217/24
Провадження № 1-кс/204/2617/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
18 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю підозрюваного ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Пришиб Михайлівського району Запорізької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, востанє:
- 05.08.2024 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном на 1 рік,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
18 жовтня 2024 року слідча СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Слідчим відділенням Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041680001027 від 22.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 185, 186 КК України, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності (крадіжку). Так, ОСОБА_4 , 18.08.2024 приблизно о 21:00 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , з корисливих мотивів, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 , де мешкають його знайомі, та знаючи, що ключі від квартири мешканці залишають в електрощитовій, розташованій поряд з квартирою, дістав ключ з електрощитової, після чого відчинивши вхідні двері, проник до квартири. Після чого, перебуваючи у вказаній квартирі, де діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, таємно, в умовах воєнного стану, запровадженого з 05:30 год. 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого в послідуючому продовжений, з тумбочки, яка розташована в спальній кімнаті, викрав належний ОСОБА_6 ноутбук марки SAMSUNG Galaxy ChromebookGo 340XDA-KAU, вартістю 6396,67грн., та портативну колонку марки Harman/Kardon GO PLAY Wiriless Black, чорного кольору, вартістю 2800 грн. Після чого, ОСОБА_4 утримуючи при собі вищезазначене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 9196,67 грн. З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану. У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт. Пришиб Михайлівського району Запорізької області, громадянин України, який має середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні нікого не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (центр для переселенців «Добробут»), раніше судимий: 03.08.2017 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ч. 1, 2 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 07.04.2015-6 місяців позбавлення волі, остаточний строк до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців; 05.08.2024 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном на 1 рік. 23.08.2024 року ОСОБА_4 , в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Підозра відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: рапортом про виявлене кримінальне правопорушення; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення (або таке, що готується); протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.08.2024; протоколом зняття показань технічних засобів, що мають функції відеозапису від 23.08.2024; протоколом огляду відеозапису від 23.08.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.08.2024; висновком судової товарознавчої експертизи №4103/24 від 23.08.2024; іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування в їх сукупності. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування. Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України. Аналізуючи зібрані докази, орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність фактів та відомостей, які вказують на те, що саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причетний до скоєння вищевказаного злочину. Також, проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, досудове розслідування приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше судимий за майнові злочини. 05.08.2024 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном на 1 рік, тому є підстава вважати, що ОСОБА_4 є особою, яка зневажливо ставиться до норм чинного кримінального процесуального законодавства України, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, суспільну небезпеку дій підозрюваного, вчинених в умовах воєнного стану, досудове розслідування приходить до висновку, що в разі застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_4 таких як: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, існує реальна загроза переховування його від органів досудового розслідування та суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, не призведуть до забезпечення нормальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України. Згідно з вимогами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо підозрюваного у вчинені тяжкого злочину визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку органу досудового розслідування та прокурора застава навіть у розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, та свідчить про те, що ОСОБА_4 має можливість сплатити посильну для нього розмір застави, із врахуванням його майнового стану. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання та просила його задовольнити.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити, так як має двох дітей та хоче працювати.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у даному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Всі зазначені ризики знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, наявність яких встановлена у судовому засіданні.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, відсутність постійного місця роботи, вчинення злочину у період іспитового строку, перебування у розшуку після оголошення підозри, також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням цього слідчий суддя вважає, що достатньою сумою застави необхідно визначити 100 000 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 1 листопада 2024 року.
Визначити заставу у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до СВ ВП № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, та до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвалу направити до СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1