Справа № 204/4234/24
Провадження № 2-о/204/121/24
02 жовтня 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
заявника ОСОБА_1 , представниці заявника - адвокатки Мисечко К.О., представника заінтересованої особи Пополітова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, керуючись ст.ст.5, 10-11, 60, 76-80, 89, 129, 141, 213-215, 258, 265, 293, 315-319, 353 ЦПК України, -
26 квітня 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, визначивши заінтересованою особою Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (а. с. 3-4).
В обґрунтування заяви, з урахуванням нової редакції, зазначено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську. З 17.07.1981 року по 10.12.1983 року та з 11.11.1988 року по 10.04.1991 рік він був прописаний та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 07.07.2006 року по 06.05.2009 рік відбував покарання у місцях позбавлення волі. Починаючи з 24 серпня 1991 року і по сьогоднішній день заявник нікуди не виїжджав за межі країни. На даний час постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та тимчасово перебуває на обліку в громадській організації «ДОРОГА ЖИТТЯ ДНІПРО». Оскільки заявник втратив паспорт радянського зразка та своєчасно не оформив паспорт громадянина у країни, в нього виникло багато проблем з документами. З приводу оформлення паспорта громадянина України він письмово звернувся до Відділу № 6 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, на що отримав відповідь від 12.01.2024 року, в якій було зазначено, що йому необхідно звернутись до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання за станом на 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент мого народження чи під час мого постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Тому заявник звернувся з даною заявою до суду. Рішення суду про встановлення факту мого постійного проживання на території України необхідне для отримання паспорту громадянина України у Відділі № 6 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 27 травня 2024 року у справі відкрито окреме провадження та призначено судове засідання на 11 годину 40 хвилин 20 червня 2024 року (а. с. 28), яка надіслана учасникам справи 27 травня 2024 року за вихідним № 13734/24-вих/2-о/204/121/24 (а. с. 29).
20 червня 2024 року представник заінтересованої особи надав суду письмові пояснення, в яких вказує, що за зверненням заявника йому було надано відповідь про необхідність надати судове рішення про встановлення факту постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року в неповнолітньому віці разом з матір'ю. Зазначає, що заявник, згідно заяви та додатків до неї, не надав документів які б свідчили про проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року (а. с. 34-37).
В судовому засіданні заявник та його представниця вимоги підтримали, прохали суд встановити факт постійного проживання на території України заявника станом на 24 серпня 1991 року.
В судовому засіданні представник заінтересованої особи - ОСОБА_2 , поклався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, перевіривши фактичні обставини справи наданими заявником письмовими доказами, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, про що складено актовий запис № 1103 та, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видано 04 вересня 1980 року (а. с. 26)
ОСОБА_1 був взятий на облік Красногвардійським ТЦК 28 листопада 1988 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 виданий 28 листопада 1988 року (а. с. 23-25).
З 07 липня 2006 року по 06 травня 2009 рік ОСОБА_1 відбував покарання у місцях позбавлення волі, у минулому мав судимість 09 березня 2005 року строком на 1 рік, що підтверджується копією довідки форми Б Серії 00 № 00690 від 06 травня 2009 року, виданою Державним департаментом України з питань виконання покарання (а. с. 21-22).
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2009 року ОСОБА_1 було умовно-достроково звільнено з місця відбування покарання, не відбутий строк 1 рік 2 місяці 08 днів (а. с. 20).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в громадській організації «ДОРОГА ЖИТТЯ ДНІПРО» та з його злів проживає в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 337 про прийняття на обслуговування в громадську організацію «ДОРОГА ЖИТТЯ ДНІПРО» від 27 липня 2022 року виданою головою проекту громадської організації ОСОБА_3 (а. с. 10) та копією посвідчення про взяття на облік (а. с. 19).
З 17 липня 1981 року по 10 грудня 1983 року та з 11 листопада 1988 року по 10 квітня 1991 року ОСОБА_1 дійсно мешкає у АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки № 781 виданої начальником КЖЕП ДМР Кравченком 19 травня 2006 року (а. с. 47).
З довідки по архівній карточці №415-14631 від 22 серпня 2024 року, виданої ДУ «Дніпровська установа виконання покарання (№4)» ДУ ДУВП (№4) МЮУ, вбачається, що ОСОБА_1 затриманий 20 січня 1990 року СВ Красногвардійським РВ УМВС України у Дніпропетровській області за ст. 81 ч. 3 (редакція 1960 року) КК України, 24 січня 1990 року прибув до Дніпровського СІЗО. 13 лютого 1991 року був засуджений Красногвардійський районним судом м. Дніпропетровська за ст. ст. 17-81, ч. 3, 81, ч. 3 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, початок строку 20 січня 1990 року, кінець строку 20 липня 1993 року (а. с. 51-52).
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України.
Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27 березня 2001 № 215 «Питання організації виконання ЗУ «Про громадянство України». Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв'язків тощо.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України або які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає, що станом на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно постійно перебував на території, яка стала територією України, оскільки з 20 січня 1990 року по 20 липня 1993 року заявник був засуджений до позбавлення волі до 3 років 6 місяців та перебував у місцях позбавлення волі, а тому, станом на 24 серпня 1991 року, межі території, яка стала територією України, не покидав.
Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд доходить переконливого висновку про підтвердження достатніми, належними та допустимими доказами факту постійного проживання/перебування заявника на території України на момент 24 серпня 1991 року.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що встановлення факту постійного проживання на території України станом на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року необхідно заявнику для подальшого звернення до відповідних органів Державної міграційної служби України з метою отримання паспорта громадянина України, суд доходить висновку про наявність підстав для встановлення зазначеного факту у судовому порядку та про задоволення заяви ОСОБА_1 встановленням того факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав/перебував на території України на момент 24 серпня 1991 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 293, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7; ЄДРПОУ 37806243), про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.
Встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно перебував на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна