Справа № 203/5809/24
Провадження № 1-кс/0203/3529/2024
17 жовтня 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
вивчивши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016, яка полягає у нерозгляді клопотання, в порядку ст. 220 КПК України,-
До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від ДУ «Дніпропетровська установи виконання покарань (№4)» надійшла вищезазначена скарга засудженого ОСОБА_2 , в якій скаржник просить зобов'язати слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, виконати вимоги ст. 220 КПК України, а саме розглянути його клопотання та винести вмотивовану постанову.
В обґрунтування скарги заявник зазначає, що ним було направлено на адресу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві клопотання від 09.09.2024 за вих.№ 1784 про те, що у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 неправильно визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, які слід змінити ч.2 ст. 365 на ч.2 ст. 127 КК України. Проте, у визначені ст. 220 КПК України строки, клопотання у вказаному кримінальному провадженні розглянуто не було, чим порушені його права як потерпілого.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 14.10.2024, судову справу №203/5809/24, провадження №1-кс/0203/3529/2024, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 , яка передана канцелярією суду - 15.10.2024.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, дійшов висновку про те, що подану скаргу необхідно повернути скаржнику, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При цьому, у відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Тобто, виходячи з положень ст.ст. 22, 26 КПК України, на особу, яка подає скаргу покладається обов'язок доведення перед слідчим суддею факту того, що скаргу подала особа, яка має на це право; скарга підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана у встановлений строк та на дію чи бездіяльність, що підлягають оскарженню до слідчого судді.
Розгляд клопотань сторони кримінального провадження під час досудового розслідування відбувається в порядку, передбаченому ст.220 КПК України, а саме, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Відповідно до ч.2 ст.220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситися мотивована постанова, копія якої вручається особі, котра заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об'єктивних причин - направляється йому.
Виходячи зі змісту положень ст. 220 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язаний розглянути клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника в строк не більше трьох днів з моменту подання, однак таке клопотання повинно стосуватися не будь-яких дій, а саме процесуальних дій, які: передбачені КПК України; направлені на виконання завдань кримінального провадження при проведенні досудового слідства; відносяться до компетенції слідчого.
Таким чином, не розгляд клопотання в порядку та строки, встановлені ст.220 КПК України, визнається, як один із видів бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування у встановлений ч.1 ст.304 КПК України десятиденний строк з моменту вчинення бездіяльності.
З поданої скарги вбачається, що скаржником оскаржується бездіяльність слідчого, що полягає у нерозгляді в порядку та строки, встановлені ст.220 КПК України, його клопотання від 09.09.2024 за вих.№1784 про те, що у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 неправильно визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, слід змінити ч.2 ст. 365 на ч.2 ст. 127 КК України.
Проте, звертаючись до слідчого судді зі скаргою заявник не надає підтверджень надіслання, отримання Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, вказаного клопотання.
Неподання заявником до скарги належних доказів, з урахуванням вимог ст.ст. 7, 22, 26 КПК щодо диспозитивності кримінального провадження, унеможливлює визначення слідчим суддею питання щодо додержання встановлених ст.304 КПК України строків звернення суб'єкта з відповідної скаргою, що має істотне значення при вирішенні питання про прийняття скарги до розгляду.
Окрім того, згідно ст. 10 КПК не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. З вказаних принципів КПК вбачається відсутність обов'язку суду на збирання доказів з власної ініціативи, обов'язок надання доказів на підтвердження обставин на які посилаються сторони покладається на них, зокрема і в частині долучення до скарги відомостей про отримання Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, вказаного клопотання.
Так, слідчий суддя позбавлений можливості встановити, коли саме направлено, отримано Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, вказане клопотання, тобто дату, з якої слід відраховувати строк, передбачений ч.1 ст.304 КПК України для звернення до слідчого судді зі скаргою.
Слідчий суддя на стадії прийняття скарги до свого провадження позбавлений можливості перевірити доводи скаржника шляхом витребування відповідних документів, оскільки це не передбачено діючим КПК України.
Перекладання обов'язку доведення дотримання скаржником строку на слідчого суддю чинним КПК України не передбачено.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Слідчий суддя при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Вказана стаття має на меті оптимізацію кримінального процесу в частині оскарження рішень слідчого чи прокурора, оскільки обмежує право оскарження певними часовими рамками, визначає підстави для повернення скарги або відмови у відкритті провадження.
З огляду на викладене, виходячи із доданих до скарги документів, керуючись принципами змагальності сторін, свободи в поданні скаржником до суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та диспозитивності, встановленими ст.ст. 22, 26 КПК України, - скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Також, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє його права повторного звернення до слідчого судді, в порядку, передбаченому КПК України.
Керуючись статтями 22, 26, 220, 303, 304, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
ухвалиВ:
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016, яка полягає у нерозгляді клопотання, в порядку ст. 220 КПК України - повернути скаржнику.
Відповідно до ч. 7 ст. 304 КПК України, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, встановленому КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1