16 жовтня 2024 року № 320/17643/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати незаконним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №57дп-23 від 22.03.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 »;
визнати незаконним та скасувати наказ №2-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 07.04.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення» відносно ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України (або на аналогічній посаді в Офісі Генерального прокурора) з 08.04.2023;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.04.2023 по 28.04.2023 в розмірі 24 004,95грн., з урахуванням збільшення розміру на день прийняття рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.
Відповідачами до суду подані відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечують.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з липня 2013 року працювала в органах прокуратури, 24.01.2014 прийняла присягу працівника прокуратури.
З 21.09.2019 позивач призначена на посаду прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
Наказом Генеральної прокуратури України №4634-вц від 21.12.2019 позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 19.08.2022.
У зв'язку із військовою агресією росії проти України та запровадження воєнного стану позивачка разом з дітьми виїхала 27.04.2022 до Великобританії, де отримала статус особи, що потребує захисту.
Позивачем 17.08.2022 засобами електронної пошти Генеральному прокурору подано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін під час дії воєнного стану строком на 92 календарних дні з 20.08.2022.
Листом від 30.08.2022 №07/1/1-53098ВИХ-22 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача, що його заява від 17.08.2022 фактично надійшла до Офісу Генерального прокурора 24.08.2022, а тому не підлягає задоволенню. Крім того, повідомлено, що положеннями статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що такого виду відпустка надається тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Відповідно до положень розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених наказом Генерального прокурора 12.08.2020 №375, про свою відсутність на роботі прокурор повідомляє безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншими доступними способами. У разі недотримання прокурором цих вимог складається акт про його відсутність на робочому місці.
З огляду на це позивачу необхідно подати письмові пояснення на ім'я Генерального прокурора щодо причин своєї відсутності на робочому місці з 22.08.2022 та докази її поважності.
Позивач 21.11.2022 та 24.11.2022 подала заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів з 21.11.2022 та з 08.12.2022 на період дії воєнного стану в Україні.
Листом від 23.11.2022 №07-23516-19 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача, що відповідно до пункту першого розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених наказом Генерального прокурора 12.08.2020 №375, про свою відсутність на роботі прокурор повідомляє безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншими доступними способами. У разі недотримання прокурором цих вимог складається акт про його відсутність на робочому місці.
Разом з цим, позивач після завершення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 20.08.2022 до роботи не стала, про причини своєї відсутності на робочому місці Офіс Генерального прокурора не проінформувала. Таким чином, з 22.08.2022 складаються акти про відсутність позивача на робочому місці.
Що стосується надання відпустки з 21.11.2022, позивача проінформовано, що її заява надійшла до Офісу Генерального прокурора 21.11.2022, що суперечить вимогам п. 3 розділу Х Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 10.02.2022 №25, а отже, не може бути надана з зазначеної позивачем дати.
Крім того, позивачем не надано документи про поважність причин відсутності на роботі, у зв'язку з чим позивачу необхідно невідкладно з'явитися до Офісу Генерального прокурора для надання пояснень про причини своєї відсутності на робочому місці.
Вказаним листом позивача проінформовано, що у разі неподання підтверджуючих документів про причини своєї відсутності на робочому місці може слугувати підставою для звернення Офісу Генерального прокурора із дисциплінарною скаргою до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Листом від 08.12.2022 №07-23516-19 Офіс Генерального прокурора, зокрема, додатково також повідомив позивача щодо її доводів про неможливість виконання службових обов'язків унаслідок існуючої загрози життю та здоров'ю дітей у зв'язку із ракетними обстрілами міста Києва, що відповідно до статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження органів прокуратури України. Отже, прокурори зобов'язані виконувати службові повноваження, незважаючи на існуючий воєнний стан.
Наразі всі прокурори органів прокуратури, у тому числі прокурори, які мають неповнолітніх дітей, продовжують виконувати функції, покладені на них Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру». Ураховуючи викладене, а також нагальну потребу в забезпеченні належного функціонування Офісу Генерального прокурора обґрунтовані підстави для надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати відсутні.
Начальником Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора 30.11.2022 №07/1/1-1156вих-22 подано до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Рішенням Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 07.12.2022 №07/3/2-734дс-233дп-22 відкрито дисциплінарне провадження стосовно прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 .
Відповідно до Висновку Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 15.02.2023 №07/3/2-734дс-233дп-22 Членом Комісії запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Позивачем 06.03.2023 подано Генеральному прокурора заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку із тимчасовою зміною місця проживання внаслідок збройної агресії рф проти України, та існуванням загрози для життя і здоров'я позивача, а також двох її неповнолітніх дітей.
Листом від 09.03.2023 №07-23516-19 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача, що за приписами абз. 2 ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» до завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням.
Ураховуючи викладене, до прийняття відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження остаточного рішення у дисциплінарному провадженні обґрунтовані підстави для підготовки наказу про звільнення з посади відсутні.
Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів 22.03.2023 прийнято рішення №57дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 », яким прокурора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Наказом Генерального прокурора від 07.04.2023 №2-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення» позивача звільнено з посади в органах прокуратури за порушення правил внутрішнього службового розпорядку (п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).
Підставою прийняття вказаного наказу стало рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 22.03.2023 №57дп-23.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідачів, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131-1 Конституції України також визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII).
Цим же Законом врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Згідно із статтями 44, 73, 77 Закону № 1697-VII тільки за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.
Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
Дисциплінарне провадження включає такі етапи: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член органу проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член органу за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Член органу за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу. На засідання запрошуються особа, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце засідання органу, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.
Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини не явки; 3) не з'явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає орган.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ятою статті 47 Закону № 1697-VII).
Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена Комісії подавати заяву про його відвід (частина шоста статті 47 Закону № 1697-VII).
Рішення в дисциплінарному провадженні органом приймає більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення органом за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697- VII).
При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).
Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені в частині першій статті 49 Закону № 1697-VII. До таких стягнень належать: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення КДКП.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі по тексту - Положення КДКП).
За правилами пунктів 61-63 Положення КДКП орган має право приймати рішення, якщо на його засіданні присутні не менше дев'яти членів органу. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу органу, передбаченого Законом. Рішення органу викладаються в письмовій формі.
Орган не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.
У рішенні органу зазначаються дата і місце його прийняття, члени органу, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення, а також порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення, якщо він наданий.
Рішення підписується головуючим та членами органу, які брали участь у засіданні.
Професійна діяльність прокурора має гуртуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.
Так, відповідно до статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливість, неупередженості та об'єктивності.
Частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII визначено, що здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Пунктом 2 розділу ХІІ «Положення про організацію кадрової роботи з кадрами в органах прокуратури України», затвердженого наказом Генерального прокурора від 10.02.2022 №25 передбачено, що рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді на підставі рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймається Генеральним прокурором.
З метою визначення основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс).
Відповідно до статті 1 Кодексу його завданнями є, зокрема, підвищення авторитету органів прокуратури, сприяння зміцненню довіри громадян до них, створення умов для розвитку у прокурорів почуття справедливості, відповідальності й додержання загальнолюдських моральних цінностей.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
При виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Статтею 40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У Кодексі законів про працю України не надається визначення поняття «прогул», проте пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року прогул визначено як відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
З огляду на вимоги Правил та КЗпП України, прогул прокурором вчиняється за наявності сукупності наступних обставин: відсутність на роботі у період часу, визначений правилами внутрішнього службового розпорядку як робочий, більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня; неповідомлення керівника про свою відсутність на робочому місці; відсутність на роботі через службові питання або з інших поважних причин.
Пунктами 1, 2 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Генеральної прокуратури України, затверджених наказом Генерального прокурора України від 30 грудня 2016 року № 419 та погоджених профспілковим комітетом Генеральної прокуратури України 23 грудня 2016 року (далі - Правила), визначено перебування прокурорів у робочий час за межами приміщення Генеральної прокуратури України із службових питань з відома безпосереднього керівника підрозділу, а керівників самостійних структурних підрозділів - першого заступника, заступників Генерального прокурора або Генерального прокурора.
Відповідно до Правил встановлено такий режим в Генеральній прокуратурі України (Офісі Генерального прокурора): початок роботи з 9 години упродовж робочого тижня; перерва на обід з 13 години до 13 години 45 хвилин; кінець робочого дня в понеділок, вівторок, середу та четвер - о 18 годині, у п'ятницю - о 16 годині 45 хвилин.
Прокурори можуть перебувати у робочий час за межами приміщення Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) із службових питань з відома безпосереднього керівника підрозділу, а керівники самостійних структурних підрозділів - Генерального прокурора, його перших заступників та заступників.
Про свою відсутність на роботі прокурор повинен повідомити безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншими доступними способами. У разі недотримання прокурором цих вимог складається акт про його відсутність на робочому місці При ненаданні прокурором доказів поважності причини відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім'я Генерального прокурора щодо причин своєї відсутності.
Аналогічні за змістом вимоги містяться і в Правилах внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених наказом Генерального прокурора від 12 серпня 2020 року № 375 та погоджених профспілковим комітетом Офісу Генерального прокурора 04 серпня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 розділу IX Правил недотримання їх вимог є підставою для притягнення прокурора до відповідальності у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, органів прокуратури України. Отже, прокурори зобов'язані виконувати службові повноваження, незважаючи на існуючий воєнний стан.
Також, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2022 року № 440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.
Пунктом 3 цієї Постанови передбачено, що у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.
Інших випадків правомірного перебування працівників державних органів за кордоном у робочий час постанова не містить.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з липня 2013 року працювала в органах прокуратури, 24.01.2014 прийняла присягу працівника прокуратури.
З 21.09.2019 позивачка призначена на посаду прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
Наказом Генеральної прокуратури України №4634-вц від 21.12.2019 позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 19.08.2022.
У зв'язку із військовою агресією росії проти України та запровадження воєнного стану позивач разом з дітьми виїхала 27.04.2022 до Великобританії, де отримала статус особи, що потребує захисту.
Позивачем засобами електронного зв'язку 22.08.2022 направлено Генеральному прокурору заяву від 17.08.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін під час дії воєнного стану строком на 92 календарних дні з 20.08.2022.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, заява позивача від 17.08.2022, яка була направлена 22.08.2022, відповідач отримав 23.08.2022 об 00:54год., та яка була зареєстрована 24.08.2022 за вх. №128749-22.
Листом від 30.08.2022 №07/1/1-53098ВИХ-22 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача, що його заява від 17.08.2022 фактично надійшла до Офісу Генерального прокурора 24.08.2022, а тому не підлягає задоволенню. Крім того, повідомлено, що положеннями статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що такого виду відпустка надається тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Відповідно до положень розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених наказом Генерального прокурора 12.08.2020 №375, про свою відсутність на роботі прокурор повідомляє безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншими доступними способами. У разі недотримання прокурором цих вимог складається акт про його відсутність на робочому місці.
З огляду на це позивачу необхідно подати письмові пояснення на ім'я Генерального прокурора щодо причин своєї відсутності на робочому місці з 22.08.2022 та докази її поважності.
Позивач 21.11.2022 та 24.11.2022 подала заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів з 21.11.2022 та з 08.12.2022 на період дії воєнного стану в Україні.
Листом від 23.11.2022 №07-23516-19 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача, що відповідно до пункту першого розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених наказом Генерального прокурора 12.08.2020 №375, про свою відсутність на роботі прокурор повідомляє безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншими доступними способами. У разі недотримання прокурором цих вимог складається акт про його відсутність на робочому місці.
Разом з цим, позивач після завершення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 20.08.2022 до роботи не стала, про причини своєї відсутності на робочому місці Офіс Генерального прокурора не проінформувала. Таким чином, з 22.08.2022 складаються акти про відсутність позивача на робочому місці.
Що стосується надання відпустки з 21.11.2022, позивача проінформовано, що її заява надійшла до Офісу Генерального прокурора 21.11.2022, що суперечить вимогам п. 3 розділу Х Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 10.02.2022 №25, а отже не може бути надана з зазначеної позивачем дати.
Крім того, позивачем не надано документи про поважність причин відсутності на роботі, у зв'язку з чим позивачу необхідно невідкладно з'явитися до Офісу Генерального прокурора для надання пояснень про причини своєї відсутності на робочому місці.
Вказаним листом позивача проінформовано, що у разі неподання підтверджуючих документів про причини своєї відсутності на робочому місці може слугувати підставою для звернення Офісу Генерального прокурора із дисциплінарною скаргою до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Листом від 08.12.2022 №07-23516-19 Офіс Генерального прокурора, зокрема, додатково також повідомив позивача щодо її доводів про неможливість виконання службових обов'язків унаслідок існуючої загрози життю та здоров'ю дітей у зв'язку із ракетними обстрілами міста Києва, що відповідно до статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження органів прокуратури України. Отже, прокурори зобов'язані виконувати службові повноваження, незважаючи на існуючий воєнний стан.
Наразі всі прокурори органів прокуратури, у тому числі прокурори, які мають неповнолітніх дітей, продовжують виконувати функції, покладені на них Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру». Ураховуючи викладене, а також нагальну потребу в забезпеченні належного функціонування Офісу Генерального прокурора, обґрунтовані підстави для надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати відсутні.
Начальником Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора 30.11.2022 №07/1/1-1156вих-22 подано до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Рішенням Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 07.12.2022 №07/3/2-734дс-233дп-22 відкрито дисциплінарне провадження стосовно прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 .
Відповідно до Висновку Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 15.02.2023 №07/3/2-734дс-233дп-22 Членом Комісії запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Позивачем 06.03.2023 та 22.03.2023 подані Генеральному прокурора заяви про звільнення за власним бажанням у зв'язку із тимчасовою зміною місця проживання внаслідок збройної агресії рф проти України, та існуванням загрози для життя і здоров'я позивача, а також двох її неповнолітніх дітей.
Листом від 09.03.2023 №07-23516-19 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача, що за приписами абз. 2 ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» до завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням.
Ураховуючи викладене, до прийняття відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження остаточного рішення у дисциплінарному провадженні обґрунтовані підстави для підготовки наказу про звільнення з посади відсутні.
Суд відхиляє твердження позивача про порушення відповідачем норм ч. 3 ст. 184 КЗпП України, якими передбачено заборону звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові 20.10.2022 у справі №640/22835/19, положення трудового законодавства, які містить КЗпП України, є загальними для правовідносин, пов'язаних з проходженням публічної служби і, як слушно зазначила позивач, їх можна і потрібно застосовувати у тому випадку, коли спеціальні норми не регулюють певних аспектів правовідносин, які є об'єктом спеціального регулювання. Втім, у вимірі обставин цієї справи потрібно зауважити, що спеціальні норми достатньо чітко й однозначно регулюють питання, пов'язані з припиненням публічної служби (в органах прокуратури) і умовами/правилами переведенням прокурорів на посади в Офісі Генерального прокурора, обласних і регіональних прокуратурах в рамках реформування органів прокуратури, але це регулювання відрізняється від правил загального трудового законодавства. Відсутність у спеціальному законі норм, які передбачають гарантії/пільги при звільненні певним категоріям осіб на кшталт тих, які містить КЗпП України, у цьому випадку не можна вважати прогалиною, яку можна «заповнити» шляхом застосування загальних норм трудового законодавства. Так само помилково буде вважати, що загальні норми трудового законодавства (у контексті цієї справи мовиться про гарантії/пільги при звільненні) можуть превалювати над нормами спеціального закону (Закону №113-ІХ), які передбачають інакший підхід до прийняття рішень щодо проходження/припинення публічної служби. У цьому зв'язку можна додати, що положення КЗпП України щодо гарантій при прийнятті на роботу і заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей (стаття 184) не впливають на висловлену Верховним Судом позицію щодо застосування до правовідносин, пов'язаних з реформою органів прокуратури, впровадженої Законом №113-ІХ, положень пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону (у поєднанні з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII).
Вказана правова позиція також викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №240/17743/20, від 27.05.2022 у справі №520/6591/2020 та від 27.06.2022 у справі №420/2859/21.
Крім того, слід зазначити, що позивача звільнено з посади прокурора за порушення правил внутрішнього службового розпорядку, а саме невиходу на роботу 22, 23, 26, 29, 30, 31 серпня 2022 року, 01, 02, 05, 06, 07, 08, 09, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 вересня 2022 року, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 11, 12, 13, 14, 17, 18, 19, 24, 25, 26, 27, 28, 31 жовтня 2022 року, 01, 02, 03, 04, 07, 08, 09, 10, 1 1, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22 листопада 2022 року, про що відповідачем складено відповідні акти.
Разом з тим, ОСОБА_1 доказів перебування її у відпустці чи на лікарняному до суду не надала.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 43 Закону України Про прокуратуру прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: порушення правил внутрішнього службового розпорядку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №57дп-23 від 22.03.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 » прийнято Комісією на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно та своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №57дп-23 від 22.03.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідування сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 », має бути відмовлено.
Також не можуть бути задоволеними позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №2-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 07.04.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення» відносно ОСОБА_1 ; поновлення позивача на посаді прокурора з 08.04.2023 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними вимогами від первинної у задоволенні якої судом відмовлено.
Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір та у зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.