16 жовтня 2024 року м. Житомир
справа № 240/7676/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головною управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування періоду роботи з 24 травня 2002 року по 03 серпня 2007 року в Державному освітньому закладі початкової професійної освіти «Професійне училище №16» та в Державному освітньому закладі початкової професійної освіти Федеральної служби виконання покарань росії «Професійне училище №248», які знаходились на території російської федерації, до страхового стажу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати з 12 січня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійною віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області йому відмовлено у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу, внаслідок відмови зарахувати період роботи позивача з 24.05.2002 по 03.08.2007 здобутий на території російської федерації.
Позивач зазначає, що вказаний період роботи підтверджується належними та допустимими доказами, а саме, записами у трудовій книжці та архівними довідками.
Також вказує, що набув право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки проживає у с.Майдан-Копищенський Коростенського (Олевського) району Житомирської області, яке належить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення.
Вважаючи, що має право на зарахування вказаного стажу та призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачам за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№28026/24).
Зазначає, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, за відсутності підтверджених даних проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше 3-х років станом на 01.01.1993. На даний час підтвердженими є 2 роки 4 місяці 26 днів.
Щодо не врахування періоду роботи з 24 травня 2002 року по 03 серпня 2007 року в Державному освітньому закладі початкової професійної освіти «Професійне училище №16» та в Державному освітньому закладі початкової професійної освіти Федеральної служби виконання покарань росії «Професійне училище №248» зазначає наступне.
З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до суду відзив на позовну заяву (за вх.№27398/24), у якому також вказує про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, з аналогічних підстав, зазначених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатської області.
Крім того вказує, що до періоду проживання/роботи не зараховано період проходження військової служби з 29.06.1988 по 23.06.1990, відповідно до військового квитка НОМЕР_1 від 29.06.1988, оскільки відсутня інформація щодо місця дислокації військової частини та період навчання з 26.04.1986 по 22.06.1988 в Коростишівському педагогічному училищі, оскільки м. Коростишів відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106 не відноситься до зони радіоактивного забруднення, та документально не підтверджено в зазначені періоди постійне проживання на території зони гарантованого добровільного відселення.
До уваги не взято Акт від 10.01.2024 про встановлення факту проживання за свідченням сусідів, оскільки підтвердження постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення свідченнями свідків не передбачено чинним законодавством.
Документами підтверджено факт постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 - що становить 2 роки 4 місяці 26 днів.
Ухвалою суду від 02.08.2024 залучено до участі у справі, як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
16 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надіслало через систему "Електронний суд", відзив на позовну заяву (за вх.№45960/24), у якому також вказує про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, з аналогічних підстав, зазначених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатської області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_2 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією 10.06.1993.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії № НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки №97 від 11.01.2024, виданої Копищенським старостинським округом Олевської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 з 22.06.1988 по 28.06.1988, з 23.06.1990 по 10.05.2002 та з 31.08.2007 по даний час, зареєстрований та постійно проживає в с.Майдан-Копищенський Коростенського (Олевського) району Житомирської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.
12.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та 18 січня 2024 року прийнято рішення №064050005048 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що документально підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 2 роки 06 місяців.
До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди згідно актом фактичного проживання від 10.01.2024, оскільки він не є підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Також вказано, що не до страхового стаж зараховано періоди роботи з 24 травня 2002 року по 03 серпня 2007 року в Державному освітньому закладі початкової професійної освіти «Професійне училище №16» та в Державному освітньому закладі початкової професійної освіти Федеральної служби виконання покарань росії «Професійне училище №248», оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення, укладеної 13.03.1992.
Листом від 26.01.2024 №0600-0217-8/11815 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з тих підстав, що недостатньо необхідного страхового стажу та періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 с.Майдан-Копищенський Коростенський (Олевський) район, яке відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до довідки Копищенського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області №97 від 11.01.2024, позивач прописаний та проживав у період з 22.06.1988 по 28.06.1988 (7 днів), з 23.06.1990 по 10.05.2002 (станом на 01.01.1993 - 2 роки 6 місяців 9 днів) та з 31.08.2007 по даний час (дата видачі довідки - 11.01.2024) у с.Майдан-Копищенський Коростенського (Олевського) району Житомирської області.
Водночас матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серія НОМЕР_2 , видане 10.06.1993 Житомирською обласною державною адміністрацією.
Частинами 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно з положенням частини 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Таким чином суд вказує, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17.
Крім того у пункті 30 постанови від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також констатував, що Законом № 796-ХІІ та Порядком № 51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «… право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з матеріалами справи позивачу видано посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської (категорія 3) серія НОМЕР_2 , видане 10.06.1993 обласною державною адміністрацією, відповідно до якого позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення.
Отже суд дійшов висновку, що наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи відповідачів про те, що в період з 26.04.1986 по 01.01.1993 позивач не проживав понад 3 роки на території радіоактивного забруднення суд відхиляє, оскільки вказане не спростовує вищевикладених висновків суду.
При цьому суд приймає пояснення позивача про те, що враховуючи тривалість канікул в період навчання, як зазначено в довідці №164/23 від 30.08.2023 та співставлення даних у акті обстеження факту проживання від 10.01.2024, затвердженого старостою Копищенського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області, позивач у період з 21.06.1986 по 31.08.1986 (2 місяці 11 днів), з 27.12.1986 по 11.01.1987 (16 днів), з 20.06.1987 по 31.08.1987 (2 місяці 12 днів), з 26.12.1987 по 10.01.1988 (16 днів), які є часом канікул у процесі навчання, проживав у батьків в с. Майдан-Копищенський Коростенського (Олевського) району Житомирської області.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону №796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
Суд враховує, що також обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2022 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 29 років, а з урахуванням зменшення на 6 років, страховий стаж повинен становити не менше 23 років.
Відповідач у спірному рішенні вказав, що страховий стаж позивача становить 33 роки 07 місяців.
Водночас, до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 24.05.2002 по 03.08.2007 на території рф згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 17.08.1990, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV(далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно з статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Таким чином, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а також заробіток за відповідний період, який підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Матеріали справи свідчать, що згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 17.08.1990 ОСОБА_1 працював:
- в період з 24.05.2002 по 31.12.2005 в Професійному училищі №16 та з 01.01.2005 по 03.08.2007 в Професійному училищі №248.
При цьому, сторонами не оспорюється той факт, що такі училища знаходилися на території російської федерації.
Вказані записи про періоди роботи позивача, засвідчені чітким відтиском печатки вказаних закладів та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися у їх правдивості.
Таким чином, позивачем подано документи для підтвердження стажу його роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.
Щодо доводів відповідачів про неможливість зарахування до страхового стажу позивача вищевказаного періоду роботи в російській федерації зважаючи на те, що російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд вказує наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку, враховуючи обставини що склалися у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 рф на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідач протиправно відмовив у врахуванні при обчисленні страхового стажу позивача періоду роботи його на території рф до моменту повномасштабного вторгнення.
Підсумовуючи наведене, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 24.05.2002 по 03.08.2007, є протиправними.
З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідне зобов"язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 24.05.2002 по 03.08.2007.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №064050005048 від 18.01.2024 та відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Щодо часу з якого слід призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 12.01.2024, дату народження позивача 03.12.1968, суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена з 12.01.2024, з дня звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 12.01.2024.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з"ясовані обставини справи суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (с.Майдан-Копищенський, Коростенський р-н, Житомирська обл.,11010, ідн. номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, буд.7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (пл.Народна, 4, м.Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №064050005048 від 18.01.2024 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.05.2002 по 03.08.2007 та призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 12.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 16 жовтня 2024 року.
Суддя А.В. Горовенко