65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
попереднього засідання суду
"11" жовтня 2024 р. Справа № 916/5596/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,
дослідивши матеріали справи
за заявою боржника: ОСОБА_1
про неплатоспроможність
у відкритому судовому засіданні
представники сторін та учасників:
боржник: не з'явився;
від заявників: не з'явилися;
керуючий реструктуризацією: не з'явився.
У відповідності до ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 16.09.2024р. оголошувалась перерва до 02.10.2024р. о 14 год. 30 хв.; у судовому засіданні 02.10.2024р. оголошувалась перерва до 07.10.2024 р. о 12 год. 40 хв.; у судовому засіданні 07.10.2024р. оголошено перерву до 11.10.2024р. о 09 год. 40 хв.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2024р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хомич Романа Володимировича.
З метою виявлення всіх кредиторів, 21.05.2024р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №73234 від 22.05.2024р.
Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 20.05.2024р. дата відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №73234 від 22.05.2024р.
Тридцятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 21.06.2024р.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Грошове зобов'язання (борг) згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Ч. 2 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).
Тобто, саме первинними документами або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору щодо заборгованості боржника перед кредитором, підтверджується заборгованість суб'єкта господарювання, її розмір і саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов'язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 № 910/866/20).
Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 № 910/866/20).
Визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (подібний висновок щодо обов'язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі N 917/1739/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 (на яку посилається Скаржник) наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначені договори та інші правочини.
Ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
П. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб'єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об'єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв'язок між суб'єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.
Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб'єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об'єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов'язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.
Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).
Відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов'язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.
Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія.
Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб'єктний склад зобов'язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов'язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
Визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20).
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у цій справі вже досліджував питання щодо того, чи повинен новий кредитор за договором відступлення надавати суду для огляду оригінали документів, що стосуються попередніх відступлень права вимоги та вказав, зокрема, таке.
Відповідно до ст.517 ЦК первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Передача таких документів має на меті перевірку існування у кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків (п.41 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Тому обставина непередачі новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов'язані із невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передачі новому кредитору таких документів не може свідчити про відсутність передачі права вимоги взагалі.
Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, Фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2023р. по справі №905/306/17.
Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Розглянувши матеріали справи, заяви всіх кредиторів з вимогами до боржника, повідомлення про їх розгляд, суд встановив.
1.Акціонерне товариство “Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося із заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 20.06.2024р. (вх. №3-471/24 від 20.06.2024р.), про визнання грошових вимог в розмірі 119 021, 34 грн. основного боргу, а також 6056 грн. судових витрат; включення до реєстру вимог кредиторів.
Заявником у поданій заяві стосовно зміни найменування повідомлено, що 12.08.2022р. на позачергових Загальних зборах Акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи; протоколом позачергових Загальних зборів Акціонерів АТ «Альфа-Банк» за № 2/2022, складеним 18.08.2022р., змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на найменування АТ «Сенс Банк»; відповідні зміни були внесені до Статуту АТ «Альфа-Банк» та викладені у його новій редакції; проведена відповідна державна реєстрація. Вказує, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав та зобов'язань АТ «Альфа-Банк».
Заява про грошові вимоги обґрунтована тим, що 19.05.2021р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено угоду про надання кредиту №501322043 та обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк». Кредит надавався боржнику на наступних умовах: умови споживчого кредиту: тип кредиту “Кредит готівкою»; сума кредиту 68 000,00 грн.; процентна ставка 42,00%, фіксована; строк кредиту 36 міс; умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії: тип кредиту “Відновлювальна кредитна лінія»; сума кредиту до 200 000,00 грн.; відсоткова ставка 26,00%, тип ставки - фіксована; обов'язковий щомісячний мінімальний платіж становить 5% від суми загальної заборгованості, але не менше 50,00 грн.; строк дії картки 3 роки з моменту випуску. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов'язалась повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором. В результаті порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, в останньої перед кредитором АТ «Сенс Банк» виникла заборгованість в сумі 111 021, 94 грн., з яких: 36 863, 11 грн. - тіло кредиту, яке вийшло на прострочення; 53 933, 77 грн. - заборгованість за відсотками; 20 225, 06 грн. - поточне тіло кредиту.
Згідно заяви 19.05.2021р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено угоду про надання кредиту №592470523, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк». Кредит надавався ОСОБА_1 на наступних умовах: умови споживчого кредиту: тип кредиту “Споживчий кредит»; сума кредиту 4998, 90 грн.; процентна ставка 0,01%, фіксована, може бути змінена; строк кредиту 18 міс.; умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії: тип кредиту “Відновлювальна кредитна лінія»; сума кредиту до 200 000,00 грн.; відсоткова ставка 39,99%, тип ставки - фіксована; обов'язковий щомісячний мінімальний платіж становить 5% від суми загальної заборгованості, але не менше 50,00 грн.; строк дії картки 3 роки з моменту випуску. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов'язалась повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором. В результаті порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, в останньої перед кредитором АТ «Сенс Банк» виникла заборгованість в сумі 7 999, 40 грн., з яких: 4548, 98 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 0, 87 грн. - заборгованість за відсотками; 3449, 55 грн. - заборгованість по комісії.
Вказане підтверджується доданими до заяви копіями: виписок по особовим рахункам з 19.05.2021р. по 19.05.2024р.; паспортів споживчого кредиту; анкети-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк»; оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №592470523 та графік платежів від 31.12.2021р.; оферти на укладання угоди про надання кредиту №501322043, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної від 19.05.2021р.
У повідомленні від 19.07.2024р. про розгляд кредиторських вимог керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович зазначає, що первинні документи, а також розрахунки, надані кредитором АТ «Сенс Банк», підтверджують наявність дійсних вимог до боржника ОСОБА_1 ; належними доказами стверджується факт одержання/використання боржником грошових коштів, наданих на умовах споживчого кредитування, а розрахунки відповідають умовам укладених сторонами договорів/угод. Вважає, що наявні підстави для визнання заявлених грошових вимог АТ «СЕНС БАНК» до боржника в розмірі 119 021, 34 грн., що також стверджується боржником, виходячи зі змісту поданих нею процесуальних документів до господарського суду; також підлягає включенню до процесуальних витрат понесених таким кредитором по справі про неплатоспроможність і сума сплаченого ним судового збору у розмірі 6056 грн. за подання заяви про грошові вимоги; пропонує визначити наступну черговість: позачергово (процесуальні витрати): 6056 грн. (судовий збір) 2 черга: 119 021, 34 грн.
Боржник у клопотанні, яке сформоване в системі «Електронний суд» 13.08.2024р. (вх. №30008/24 від 13.08.2024р.), стосовно зобов'язань перед АТ "Сенс Банк" зазначила, що у зв'язку з неналежним виконанням угод (договорів), а також у зв'язку із наявністю діючих грошових зобов'язань на день відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, загальний розмір дійсної та документально підтвердженої грошової заборгованості (грошових вимог) перед АТ «Сенс Банк» складає 119 021, 34 грн., який нею визнається в повному обсязі.
Приймаючи до уваги те, що грошові вимоги АТ “Сенс Банк» до ОСОБА_1 виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (тобто, до 20.05.2024р.), є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, суд їх визнає в сумі 119 021, 34 грн. із задоволенням у другу чергу.
2.Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося із заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 20.06.2024р. (вх. №3-472/24 від 20.06.2024р.) про визнання грошових вимог в сумі 87 714, 14 грн. - кредитна заборгованість та в сумі 6056 грн. - судовий збір; внесення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог.
Заява обґрунтована тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано заяву № 2001758644901 від 08.12.2020 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої боржнику був відкритий поточний рахунок у гривнях НОМЕР_1 та надана кредитна картка. Боржник погодився із запропонованими умовами кредитування, підписав заяву та фактично отримав грошові кошти у розмірі 26 220,00 грн. на споживчі цілі; в подальшому кредитний ліміт було змінено. Відповідно до умов заяви та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі цілі, строком на 12 місяців з можливістю подовження строку кредитування на аналогічний строк. Заявник зазначає, що боржник використав кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку. Станом на 19.05.2024 заборгованість боржника за кредитним договором склала: 53 010, 35 грн., з яких: 28 197, 73 грн. - сума кредиту (тіло), 24 812, 62 грн. - відсотки.
Згідно заяви між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано заяву № 1001823852501 від 01.03.2021 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої боржнику виданий кредит у сумі 20 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № TR.47732485.267270.8810 від 01.03.2021 та випискою з рахунку, строком на 24 місяці, зі сплатою процентів у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%. Боржник використав кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку. Станом на 19.05.2024 заборгованість боржника за кредитним договором склала 16 154, 24 грн., з яких: 8971, 28 грн. - сума кредиту (тіло), 0, 96 грн. - заборгованість по процентам, 7182 грн. - заборгованість по комісії.
Відповідно до заяви між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписано заяву № 1002079446602 від 31.01.2022 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої боржнику виданий кредит у сумі 10 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № TR.55598841.224833.8810 від 31.01.2022 та випискою з рахунку, строком на 24 місяці, зі сплатою процентів у розмірі 0,01% річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%. Боржник використав кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку. Станом на 19.05.2024 заборгованість боржника за кредитним договором склала 18 549, 55 грн., з яких: 9999, 55 грн. - сума кредиту (тіло), 1, 57 грн - заборгованість по процентам, 8548, 43 грн. - заборгованість по комісії.
Заявник вказує, що загальна сума грошових вимог за трьома кредитними договорами станом на 19.05.2024 складає 87 714,14 грн.
Вказане підтверджується доданими до заяви копіями: заяви №2001758644901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 08.12.2020р.; виписок з рахунків; паспортів споживчого кредиту; публічних пропозицій АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб; заяви №1002079446602 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 31.01.2022р.; платіжної інструкції;
У повідомленні від 19.07.2024р. про розгляд кредиторських вимог керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович зазначає, що первинні документи, а також розрахунки, надані кредитором АТ «ПУМБ», підтверджують наявність дійсних вимог до боржника ОСОБА_1 ; належними доказами стверджується факт одержання/використання боржником грошових коштів, наданих на умовах споживчого кредитування, а розрахунки відповідають умовам укладених сторонами договорів/угод. Вважає, що наявні підстави для визнання заявлених грошових вимог АТ «ПУМБ» до боржника в розмірі 87 714, 14 грн., що також стверджується боржником, виходячи зі змісту поданих нею процесуальних документів до господарського суду; також підлягає включенню до процесуальних витрат понесених таким кредитором по справі про неплатоспроможність і сума сплаченого ним судового збору у розмірі 6056 грн. за подання заяви про грошові вимоги; пропонує визначити наступну черговість: позачергово (процесуальні витрати): 6056 грн. (судовий збір) 2 черга: 87 714, 14 грн.
Боржник у клопотанні, яке сформоване в системі «Електронний суд» 13.08.2024р. (вх. №30008/24 від 13.08.2024р.), стосовно зобов'язань перед АТ "ПУМБ" зазначила, що з огляду на розрахунки, надані АТ "ПУМБ", нею визнаються вимоги кредитора в сумі 87 714, 14 грн. в повному обсязі.
Приймаючи до уваги те, що грошові вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (тобто, до 20.05.2024р.), є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, суд їх визнає в сумі 87 714, 14 грн. із задоволенням у другу чергу.
3.Товариство з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр» (далі - ТОВ “Коллект Центр») звернулося із заявою від 04.07.2024р. (вх. №3-499/24 від 08.07.2024р.) про визнання кредиторських вимог в сумі 16 750, 16 грн. та 6056 грн. судового збору та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Заява обґрунтована тим, що 14.07.2021р. між ПАТ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6025515683, за умовами якого боржнику надані кредитні кошти в розмірі 10 936, 14 грн. Згідно п. 1.2. кредитного договору дата видачі кредиту 14.07.2021р., строк на який надається кредити становить 48 днів; відповідно до п. 5 паспорту кредиту стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 9.99 від суми позики за кожен день користування в межах повного строку. Заявник повідомляє, що 07.10.2016р. між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення права вимоги за №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №6025515683. 21.12.2023р. між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №6025515683.
До заяви з грошовими вимогами додано копії: кредитного договору №6025515683 від 14.07.2021р.; паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5515683; повідомлення про відступлення прав вимог; виписки з карткового рахунку; розрахунок заборгованості за кредитним договором №6025515683 від 14.07.2021р.; договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР віл 07.10.2016р.; договору факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023р.; платіжного доручення №0403680000; акту приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023р.; акту приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023р.; виписки з реєстру боржників до договору факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023р.; витяг з реєстру боржників до договору факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023р.
ТОВ “Коллект Центр» надано заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 10.08.2024р. (вх. №29831/24 від 12.08.2024р.), в якій зазначено про не врахування керуючим реструктуризацією того факту, що право вимоги за договором № 6025515683, на підставі якого ТОВ «Коллект Центр» звернулось із заявою з грошовими вимогами, до Товариства перейшло на підставі договору факторингу № НІ/11/14-Ф, що був укладений між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Колект Центр» 21.12.2023р., а тому актуальність відомостей, які надані боржником 01.11.2023р., на момент подачі заяви з вимогами ТОВ «Коллент Центр» вже не були актуальні. Заявником повідомлено, про допущення банком технічної помилки при наданні інформації, щодо попередніх відступлень, та у відповідь на їх електронний запит було встановлено, що договір № 6025515683 від 14.07.2021 було відступлено до АТ «Таскомбанк» за договором про відступлення №ТАСЦФР-10-2016, проте з датою його укладання 16.07.2021р., нащо АТ «Таскомбанк» надав реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 16.07.2021р. за кредитним договором № 6025515683, проте станом на момент подачі даної заяви, АТ «Таскомбанк», ще не надало скан-копію самого договору відступлення № ТАСЦФР-10-2016 від 16.07.2021р.
До заяви, сформованої в системі «Електронний суд» 10.08.2024р. (вх. №29831/24 від 12.08.2024р.), додано реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 16.07.2021р.
ТОВ “Коллект Центр» надано письмові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 04.10.2024р. (вх. №36234/24 від 04.10.2024р.), в яких вказано, що право вимоги за кредитним договором №6025515683 від 14.07.2021 було набуто АТ «Таскомбанк» на підставі підписаного між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» реєстру прав вимоги від 16.07.2021р., який є невід'ємною частиною договору про відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. на підставі п. 2.2. договору відступлення, згідно якого Сторони погодили, що Первісний кредитор має право, щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі Права вимоги шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього договору) із зазначенням ціни договору та розміру Заборгованостей Позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього Договору.
Щодо строку дії договору про відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р., пояснює, що у відповідності до п. 9.2. договору договір діє протягом року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, та стосовно пролонгації дії цього договору, пояснює, що у відповідності до п. 9.4. у випадку, якщо за 30 днів до дати закінчення строку дії договору, жодна з Сторін не ініціювала його розірвання-договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, тобто продовження дії цього договору може продовжуватись не виключно до 07.10.2018р., як зазначає арбітражний керуючий, та може продовжуватись до того часу, поки одна зі сторін не виявить бажання розірвати даний договір. Заявник вказує, що крім цього, 14.07.2021р. боржник підписала повідомлення про відступлення прав вимог, в якому її було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором із зазначення номеру та дати договору відступлення, наступного кредитора та повідомлено, що відступлення буде на користь АТ «Таскомбанк», а отже відступлення здійснено не тільки на підставі чинного законодавства, а й з попереднім повідомленням про це боржника. Фактично, відступлення права вимоги за кредитним договором №6025515683 від 14.07.2021р. від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до АТ «Таскомбанк» відбулось 16.07.2021р. на підставі реєстру укладеному між ними, що є невід'ємною частиною договору відступлення, який був підписаний ними раніше. В подальшому, а саме 21.12.2023р. між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 6025515683, що підтверджується актом та витягом з реєстру до договору факторингу № НІ/11/14-Ф.
До письмових пояснень, сформованих в системі «Електронний суд» 04.10.2024р. (вх. №36234/24 від 04.10.2024р.), додано копії: договору про відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р.; реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р.; договору факторингу №НІ/11/14-Ф від 21.12.2023р.; акту від 21.12.2023р.; витягу з реєстру від 21.12.2023р.
У повідомленні від 19.07.2024р. про розгляд кредиторських вимог керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович зазначає про наявність підстав для відмови у визнанні судом вимог ТОВ “Коллект Центр», з огляду на наступне. За даними Українського бюро кредитних історій та відомостями наданими боржником ОСОБА_1 за змістом конкретизованого списку кредиторів (за актуалізованими відомостями станом на 01.11.2023р.), за боржником не обліковуються будь-які суми заборгованості, а також кредитні взаємовідносини з ТОВ «Коллект Центр». Заявник не надає документального підтвердження, що право вимоги за цим кредитом, передано АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р.; право вимоги за цим кредитом, передано ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення права вимоги від 21.12.2023р.
Вказує, що ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (як первинний кредитор) за договором №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. не мала можливості/передумов та і законних підстав для відступлення права вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 , який був укладений у майбутньому (через 5 років). Керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович вказує, що строк дії договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. узгоджений сторонами становить один календарний рік (п.8.2.), водночас автоматично пролонгація (продовження) передбачена на наступний (один) рік, тобто до 07.10.2018р.; інших доказів продовження (пролонгації) строку дії цього договору заявником не надано. Вважає, що наявні підстави для відмови визнанні заявлених грошових вимог ТОВ «Коллект Центр» повністю.
Боржник у клопотанні, яке сформоване в системі «Електронний суд» 13.08.2024р. (вх. №30008/24 від 13.08.2024р.), стосовно зобов'язань перед ТОВ "Коллект Центр" зазначила, що з відомої їй інформації, право вимоги за кредитним договором від 14.07.2021р. за №6025515683 було передано АТ "Таскомбанк" за договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. Вважає, що немає підстав вважати, що ТОВ "Коллект Центр" є належним кредитором.
Судом встановлено наступне.
14.07.2021р. між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6025515683, п. 1.1. якого передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно п.п. 1.2., 1.3. вказаного договору кредит надається позичальнику на наступних умовах: тип кредиту - кредит, сума кредиту - 10 936, 14 грн., строк, на який надається кредит - 48. Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту №5515683, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.2. зазначеного договору цей договір, паспорт кредиту №5515683 та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 16.06.2021р. складають єдиний кредитний договір.
У повідомленні про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» повідомлено, що права вимоги за кредитним договором №6025515683 від 14.07.2021р. будуть відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р.; про факт відступлення прав вимоги на користь набувача буде повідомлено шляхом направлення СМС-повідомлення на номер мобільного телефону, що було вказано в анкеті позичальника при оформленні кредитного договору.
ТОВ «Коллект Центр» надано договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р., укладений між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР», п. 2.1. якого передбачено що у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
П. 2.2. вказаного договору передбачено, що сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі Права вимоги шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього договору) із зазначенням ціни договору та розміру Заборгованостей Позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього Договору.
У реєстрі прав вимоги від 16.07.2021р. до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. зазначено ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 6025515683 від 14.07.2021р., сума заборгованості - 10 964, 59 грн.
Тобто, ТОВ «Коллект Центр» надано реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. та реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 16.07.2021р., що свідчить про суперечність процесуальної поведінки заявника, надання ним реєстрів, які суперечать один одному, та не є належними та допустимими доказами у встановленому ГПК України порядку.
Крім того, суд зазначає, що визначальним у процесі встановлення факту переуступки вимоги є те, що переуступлена може бути лише дійсна вимога, а не та, що виникає у майбутньому.
21.12.2023р. між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір факторингу №HI/11/14-Ф, п. 2.1.якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимог, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до визначень термінів, що вживаються у цьому договорі (п.1.1 договору факторингу): «первісні кредитори» - означає юридичних осіб, які уклали з позичальниками кредитні договори, у тому числі ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень»; «кредитні договори» - означає договори, укладені між позичальниками та клієнтом, а також договори право вимоги за якими перейшли до клієнта від первісних кредиторів, разом з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами та договорами про внесення змін до них, у відповідності до яких клієнт та/або первісний кредитор надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених кредитними договорами, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції та ніші платежі, сплата яких передбачена умовами кредитних договорів.
Відповідно до п. 2.2. вказаного договору фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта прав вимоги та набуття фактором прав вимоги на борг.
П. 2.3. зазначеного договору передбачено, що відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати фактором згідно п. 3.1. цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 2.4. вказаного договору в день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги боргу до позичальників, клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно Реєстру прав вимог в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №3 до цього договору, на підставі Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог в електронному вигляді (Додаток №4).
Відповідно до п. 2.6. зазначеного договору сторони підтверджують, що на дату укладання цього договору їм не відомі будь-які обставини, що свідчать про недійсність прав вимоги, кредитних договорів, окрім тих відомостей про які зазначено у реєстрі прав вимоги.
П.п. 3.1., 3.3. вказаного договору передбачено, що фактор зобов'язаний в день укладення сторонами цього договору сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 564 047, 38 грн. Сторони домовились, що сума боргу, яка відступається клієнтом фактору за цим договором, станом на дату відступлення прав вимоги становить 18 801 579, 36 грн.
Згідно п. 3.4. зазначеного договору розмір оплати послуг фактора за надання клієнту фінансування за цим договором становить 100 грн.
Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №HI/11/14-Ф АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги боргу до позичальників, у тому числі за кредитним договором №6025515683 від 14.07.2021р., загальна сума боргу 16 750, 16 грн., первісний кредитор - ЦФР.
Актом прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №HI/11/14-Ф від 21.12.2023р. клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Прав Вимоги кількістю 1995 шт., після чого з урахуванням п. 2.1. договору факторингу №HI/11/14-Ф від 21.12.2023р., від клієнта до фактора переходять права вимоги боргу від позичальників і фактор став кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх боргів на загальну суму заборгованості 18 801 579, 36 грн.
Актом прийому-передачі інформації згідно реєстру прав вимоги в електронному вигляді за договором факторингу №HI/11/14-Ф від 21.12.2023р., укладений на виконання п. 2.4. вказаного договору, реєстр прав вимоги в електронному вигляді наданий на електронному носії, у розмірі 905 Кбайт; відповідно до цього реєстру прав вимоги клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги до позичальниках в кількості 1995 шт.; загальна сума заборгованості 18 801 579, 36 грн.
21.12.2023р. фактор на виконання умов договору факторингу перерахував клієнту суму в розмірі 564 047, 38 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0403680000 від 21.12.2023р.
Із змісту наданого боржником конкретизованого списку кредиторів вбачається, що остання має заборгованість у загальному розмірі 10 936, 14 грн. перед ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» на підставі кредитного договору №6025515683 від 14.07.2021р.
В обґрунтування своєї заяви ТОВ «Коллект Центр» посилається на те, що право вимоги за кредитним договором №6025515638 від 14.07.2021р., укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 , перейшло до АТ «Таскомбанк» згідно договору відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016р. від 07.10.2016р. та фактично відбулось 16.07.2021р. на підставі реєстру, укладеному між ними, що є невідємною частиною договору відступлення, який був підписаний ними раніше, а 21.12.2023р. АТ «Таскомбанк» за договором відступлення права вимоги №НІ/11-14-Ф відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за вказаним кредитним договором.
Враховуючи викладене, перевірці підлягає вся низка договорів, що передували укладенню договору від 21.12.2023р. №НІ/11-14-Ф між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект Центр».
Судом встановлено, що кредитний договір був укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 14.07.2021р., тоді як договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016р. датований 07.10.2016р.
Тобто, ТОВ «Коллект Центр» надано реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. та реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 16.07.2021р., що свідчить про суперечність процесуальної поведінки заявника, надання ним реєстрів, які суперечать один одному, та не є належними та допустимими доказами у встановленому ГПК України порядку.
Крім того, суд зазначає, що визначальним у процесі встановлення факту переуступки вимоги є те, що переуступлена може бути лише дійсна вимога, а не та, що виникає у майбутньому.
Враховуючи те, що ТОВ «Коллект Центр» не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені вимоги, суд відхиляє заявлені грошовиі вимоги до ОСОБА_1 у повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд визначає розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 45, 113, 122, ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд
1.Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства “Сенс Банк» до ОСОБА_1 в сумі 119 021, 34 грн. із задоволенням у другу чергу.
2.Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 в сумі 87 714, 14 грн. із задоволенням у другу чергу.
3.Відхилити повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 в сумі 16 750, 16 грн. із задоволенням у другу чергу.
4.Визначити розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів:
Вимоги першої черги:
Акціонерне товариство “Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) - 6056 грн.
Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; код ЄДРПОУ 14282829) - 6056 грн.
Вимоги другої черги:
Акціонерне товариство “Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) - 119 021, 34 грн.
Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; код ЄДРПОУ 14282829) - 87 714, 14 грн.
Розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) - 16 750, 16 грн.
5.Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.
6.Призначити судове засідання на "20" листопада 2024 р. о 14:00.
Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29, зал судового засідання №9 (четвертий поверх) тел. 0(482)307-966.
7.Викликати керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Хомич Романа Володимировича у судове засідання.
8.Повідомити боржника, Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк», Акціонерне товариство “Сенс Банк» про призначення судового засідання на 20.11.2024р. о 14 год. 00 хв.
9.Зобов'язати надати:
керуючого реструктуризацією: звіт про процедуру; рішення щодо подальшої процедури у справі; докази організації зборів кредиторів; план реструктуризації; докази проведення інвентаризації.
Встановити строк керуючому реструктуризації арбітражному керуючому Хомич Роману Володимировичу для подання витребуваних судом документів, останнім днем строку прийняття судом яких засобами поштового зв'язку або через офіційну електронну адресу суду із відповідним цифровим підписом є 18.11.2024р. включно.
Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили 11 жовтня 2024р. та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повну ухвалу складено та підписано 16 жовтня 2024р.
Копію ухвали надіслати на електронну адресу: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), арбітражного керуючого Хомич Р.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), АТ “Перший Український Міжнародний Банк» (info@fuib.com), ТОВ “Коллект Центр» (collect_center27@ukr.net), АТ “Сенс Банк» (ccd@sensebank.com.ua).
Суддя Л.І. Грабован