Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1541/24
3/287/2029/24
17 жовтня 2024 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 06.05.2021 року, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №664606 від 06.07.2024 року вбачається, що 06.07.2024 року, о 07 год. 20 хв., на лісовій дорозі, 7 км., Сновидовицького лісництва Філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки CHEVROLET NIVA, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: порушення координації рухів, порушення мови. Від запропонованого огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності свідків.
16.10.2024 року на запит суду від начальника відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Боровського В. надійшов лист зі змісту якого вбачається, що працівниками поліції не здійснювалася відеофіксація обставин події, що мала місце 06.07.2024 року, оскільки адміністративний протокол складався з показів свідків.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав. Зазначив, що на момент коли працівники поліції під'їхали до лісу він перебував на дереві, оскільки займається бджільництвом. Разом з поліцейськими на місці події перебували також працівники лісової охорони Філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України». Коли ОСОБА_1 підійшов до свого автомобіля, працівники поліції попросили останнього відкрити дверцята транспортного засобу, проте ОСОБА_1 загубив ключі, тому не зміг цього зробити. Між ними зав'язався конфлікт. Стверджує, що працівники поліції не пропонували йому проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте у разі потреби він би його пройшов, оскільки спиртних напоїв не вживав.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що він працює мисливствознавцем Філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України». 06.07.2024 року він перебував у рейді разом з єгерем лісництва. Почувши два постріли, вони сіли у службовий автомобіль та по дорозі побачили автомобіль CHEVROLET NIVA, у салоні транспортного засобу нікого не було. Коли ОСОБА_1 прийшов до автомобіля ОСОБА_2 попросив відкрити автомобіль, проте він відмовився це робити. У зв'язку з наведеним ОСОБА_2 подзвонив на лінію «102» та викликав екіпаж поліції. Працівники поліції вели діалог з ОСОБА_1 , проте про що саме вони розмовляли ОСОБА_2 не відомо. Чи пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння повідомити не може.
Свідок ОСОБА_3 , який є товаришем ОСОБА_1 , у судовому засіданні повідомив, що він 06.07.2024 року поїхав з братом в ліс, по чорниці. По дорозі побачили працівників поліції та лісової охорони, які попросили ОСОБА_3 бути свідком події. Вказує, що ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте як відреагував на вказану пропозицію ОСОБА_1 не знає.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що він працює єгерем Філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України». 06.07.2024 року, перебуваючи в рейді він почув два постріли. Проїхавши деяку відстань, побачив автомобіль CHEVROLET NIVA, який стояв на узбіччі. В салоні автомобіля нікого не було, ОСОБА_1 підійшов через деякий час. Коли приїхали працівники поліції ОСОБА_4 пішов до свого службового автомобіля та перебував у ньому. Про що розмовляли поліцейські з ОСОБА_1 йому не відомо. Чи пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння також не чув.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що він працює інженером охорони із захисту лісу Філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України». 06.07.2024 року він приїхав на місце події разом із працівниками поліції. Про що саме розмовляли працівники поліції з ОСОБА_1 йому достовірно невідомо, проте стверджує, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Чи пропонували ОСОБА_1 пройти зазначений огляд, як на місці так і в найближчому медичному закладі ОСОБА_5 не зміг ствердно відповісти.
Інспектор СРПП ОСОБА_6 , який викликаний в судове засідання для надання пояснень, у судовому засіданні вказав, що саме він складав адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 . Отримавши виклик на службову лінію «102», він разом із напарником вирушили на місце події. Розмова між поліцейськими та ОСОБА_1 тривала недовго, приблизно декілька хвилин. За цей час працівники поліції встигли встановити особу ОСОБА_1 та повідомити останнього про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння. Потім до лісу налетіли бджоли, а тому ОСОБА_1 втік до лісу. При цьому, ОСОБА_6 вказав, що він не встиг запропонувати особі пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за браком часу. Чому він про це зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення пояснити не зміг. Також, інспектор СРПП вказав, що відеофіксація ним не здійснювалася, оскільки вже був кінець наряду та портативний відеореєстратор мав низький рівень заряду.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Кодекс передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або «штрафна»), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні із позицією ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, які передбачені ст.280 КУпАП, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суддя при ухваленні рішення.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення складено стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП .
Склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП складає: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п.2.9 «а» ПДР України); передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п.2.9 «г» ПДР України); відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5ПДР України).
Згідно ч.ч. 1-3, 6, 7 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Слід зазначити, що відеофіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом, оскільки включає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно до ст. 30 Закону України «Про національну поліцію», ст. ст. 251, 266 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Всупереч зазначеним вище вимогам до матеріалів справи не додано диску з відеозаписом події на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, що слугувало б підставою для залучення свідків.
Слід зазначити, що 11.10.2024 року Олевським районним судом Житомирської області подано запит до відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області з проханням надати суду інформацію про те, чи проводилась 06.07.2024 року відеофіксація при пропозиції працівника поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я та у випадку наявності відеозапису надати до суду відповідну копію відеозапису.
Проте, 16.10.2024 року на адресу суду від начальника відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Боровського В. надійшов лист зі змісту якого вбачається, що працівниками поліції не здійснювалася відеофіксація обставин події, що мала місце 06.07.2024 року, оскільки адміністративний протокол складався з показів свідків.
Також, зі змісту рапорту інспектора СРПП відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Нелепа Д.В. вбачається, що відеофіксація обставин події, що мала місце 06.07.2024 року не здійснювалася, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складався з показів свідків пояснення яких додаються до матеріалів справи.
Зокрема, в матеріалах справи міститься копія письмових пояснень ОСОБА_2 від 06.07.2024 року, копія письмових пояснень ОСОБА_4 від 06.07.2024 року, копія письмових пояснень ОСОБА_3 від 06.07.2024 року, копія письмових пояснень ОСОБА_3 від 06.07.2024 року та копія письмових пояснень ОСОБА_5 від 06.07.2024 року.
Слід зазначити, що вказані свідки викликалися до суду з метою надання пояснень по суті справи. Проте, в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вказали про те, що їм невідомо чи пропонували працівники поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, оскільки більшу частину діалогу між поліцейськими та ОСОБА_1 вони не чули. В свою чергу свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що він не знає чи відмовився ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння чи пройшов такий огляд на вимогу працівника поліції. Також, свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні не зміг ствердно відповісти чи пропонували працівники поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.
З огляду на викладене, зі слів вказаних свідків, неможливо достовірно встановити фактпропозиції працівників поліції до ОСОБА_1 про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку та відповідно факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окремо слід звернути увагу, що інспектор СРПП відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Нелеп Д.В., який безпосередньо складав адміністративні матеріали, в судовому засіданні вказав, що він не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Чому він вніс до протоколу про адміністративне правопорушення запис про відмову від проходження огляду пояснити не зміг.
Таким чином, дії інспектора не відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103.
Також, слід зазначити, що до матеріалів справи в якості доказу було надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проте такі не є належними та допустимими доказами у справі за відсутності належним чином зафіксованої відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду технічними засобами відеозапису.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Отже, суд дійшов висновку, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку не доведена належними та допустимими доказами по справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Хоча приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, саме постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеним.
З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Виходячи із вищенаведеного, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 33-35, 130, 221, 245, 247, 251, 266, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар