справа 278/5596/24
17 жовтня 2024 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Інни Зубчук, розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна,--
ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом згідно із прохальною частиною якого просила суд вирішити питання стосовно визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та здійснити його поділ.
Разом з тим, до матеріалів позовної заяви ОСОБА_4 долучена заява про забезпечення позову в якій позивачка просить суд вжити в межах цього провадження заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, на належне відповідачам нерухоме майно, а саме на: житловий будинок АДРЕСА_1 ; 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 1822084100:03:004:0175. У обґрунтування заяви ОСОБА_1 повідомила, що усе вищевикладене майно входить до предмету спору цієї справи і перебуває у власності відповідачів. Ураховуючи зазначений перебіг подій, відповідачі під час розгляду судом зазначеного цивільного провадження мають змогу відчужити вказане майно на користь третіх осіб, що, у свою чергу, може значною мірою утруднити виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Процесуальним законом дане питання врегульовано наступним чином.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" зазначив, що "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам" (пункт 4).
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Проаналізувавши зміст заяви, поданої позивачкою, суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначені об'єкти нерухомості може у подальшому значною мірою ускладнити виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 153 ЦПК України, суд, --
Заяву задовольнити.
Накласти арешт на:
-- житловий будинок АДРЕСА_1 ;
-- належну ОСОБА_2 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 ;
-- земельну ділянку з кадастровим номером 1822084100:03:004:0175 загальною площею 500 кв.м.
У порядку ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Повне рішення складено 17 жовтня 2024 року.
Суддя Інна Зубчук