Справа №295/14681/24
1-в/295/1438/24
17.10.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства вироку суду відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 21.05.2024 за ч. 4 ст. 185, 71 КК України,
01 жовтня 2024 року начальник Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» звернувся в суд із поданням в порядку п.13 ч.1 ст.537, п.1 ч.2 ст.539 КПК України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ) відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник установи в судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його присутності.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду подання повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд подання у його відсутність. Відповідно ст. 539 КПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглядає подання у його відсутність.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_4 у зв'язку з декриміналізацією вчинених ним діянь.
З'ясувавши думку прокурора та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 3886-IX від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.11.2022 року за ч.1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 1 (один) рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.01.2024 відносно ОСОБА_4 скасовано звільнення від відбуття покарання з випробуванням за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.11.2022 року і направлено для відбуття покарання у вигляді 2 років обмеження волі.
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.05.2024 ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст.71 КК України на 5 років 05 місяців позбавлення волі. Початок строку: 10.03.2024. Кінець строку: 10.08.2029.
За вказаним вироком ОСОБА_4 вчинив 2 епізоди крадіжок: 06 лютого 2024 року о 14 год. 49 хв. на суму 493,03 грн., 10 березня 2024 року близько 11:00 год. на суму 708,58 грн.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2024 року становить 3028 грн.
Відповідно, зміна розміру дрібного викрадення чужого майна з 0,2 нмдг до 2 нмдг є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки у тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний в ст.51 КУпАП.
Отже враховуючи, що ОСОБА_4 згідно вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.05.2024 року завдав матеріальної шкоди потерпілим на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за даним вироком, на підставі ч.2 ст. 74 КК України.
Таким чином, подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» в цій частині підлягає задоволенню.
Водночас, згідно вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.11.2022, засуджений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, що є кримінально караним, та має відбувати призначене покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Враховуючи відбутий строк покарання у виді позбавлення волі в період з 10.03.2024 по день фактичного прибуття до установи виконання покарань у виді обмеження волі засудженому слід зарахувати відбутий строк за правилами п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі та направити засудженого для відбуття покарання у вигляді обмеження волі.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 вважається засудженим за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.11.2022, за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд,
Подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» задовольнити.
Привести вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.05.2024, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України на 5 (п'ять) років 5 (п'ять) місяців позбавлення волі, у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.05.2024 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.11.2022 року у виді 2 (двох) років обмеження волі та направити його для подальшого відбуття покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі до місця відбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі.
Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання у виді обмеження волі, покарання відбуте ним у виді позбавлення волі в період з 10.03.2024 по день фактичного прибуття до установи виконання покарань, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1