Справа № 214/230/24
3/214/440/24
Іменем України
11 березня 2024 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Відділення поліції №4 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Євпаторія АР Крим, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №996153 від 16.12.2023 року, 16 грудня 2023 року, о 13 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , у віконці у будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала торгівлю алкогольними напоями, а саме горілкою без марок акцизного податку та не маючи ліцензії на її реалізацію, чим порушила ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та тим самим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 156 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, заяв не надала.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення.
Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 156 КУпАП торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів та охорони здоров'я населення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами у заборонених законодавством місцях, а також полягає у здійсненні торгівлі, тобто процесу обміну товарами і грошима.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності в цих галузях; будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.
Правові норми ст. 156 КУпАП за змістом є бланкетними нормами, які називають або описують правопорушення, а для повного визначення ознак правопорушення відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює вказану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 16 грудня 2023 року, о 13 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , у віконці у будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала торгівлю алкогольними напоями, а саме горілкою без марок акцизного податку та не маючи ліцензії на її реалізацію, чим порушила ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, до матеріалів справи, окрім протоколу, додано рапорт, протокол огляду та вилучення від 16.12.2023 року, копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , копія фотознімку вікна, за склом якого викладені пачки з тютюновими виробами та квитанція про вилучення горілчаних виробів.
Між тим, судом установлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено об'єктивну сторону адміністративного правопорушення з урахуванням особливостей диспозиції ч. 3 ст. 156 КУпАП, позаяк такий не містить відомостей за якою ціною проводилась реалізація алкоголю, не зазначено особу, якій його було реалізовано, ємкість, кількість, вартість, не зафіксовано факту продажу та отримання грошей. Також відсутні відомості щодо грошових коштів, вилучених внаслідок реалізації та їх місцезнаходження, оскільки санкція статті передбачає як конфіскацію предметів торгівлі, так і виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Фотознімок, долучений до матеріалів справи, не має жодних належних позначень, на ньому відсутні відомості, до якого саме протоколу він додається, відсутня інформація про дату, місце та час його виготовлення, не зображено самого приміщення, не зазначено анкетних даних, посади, спеціального звання посадової особи, яка зробила фотознімок.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Отже, враховуючи всі сумніви щодо доведеності вини особи, у відношенні якої складено протокол про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що викладені в протоколі обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, не підтверджуються належними, допустимими доказами, не відображають всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, мають недоліки, тому протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини у розумінні ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Враховуючи, що у суду відсутні докази, які у своїй сукупності беззаперечно доводили б винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП та дійсність самого факту вчинення нею такого правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 268, 283-285 КУпАП, -
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 156 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Горілчані вироби об'ємом 26 л., які відповідно до квитанції №179 передані до камери збереження речових доказів Відділення поліції №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Попов.