16.10.2024 м.Дніпро Справа № 908/3835/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередко А.Є.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 (суддя Зінченко Н.Г.)
у справі № 908/3835/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 104 924,00 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Запоріжжяелектропостачання" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 104 924,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 379 від 01.08.2021 в частині оплати спожитої електричної енергії за період з 01.02.2022 по 01.06.2023 у сумі 104 924,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 у справі № 908/3835/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" 32 817,55 грн заборгованості та 839,49 грн судового збору за подання позову. Відмовлено у задоволенні решти вимог.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановив споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022 році у сумі 32 817,55 грн, а відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 72 106,45 грн заборгованості нарахованої за спожиту електричну енергію з березня 2022 по травень 2023, господарський суд виходив, зокрема, з того, що неможливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялась споживачу на територію, що відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у м. Пологи Запорізької області.
Частково не погодившись з вказаним рішенням ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" подало апеляційну скаргу, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині.
За твердженням апелянта жодним із нормативно-правових актів в сфері ринку електричної енергії на період оголошеного воєнного стану не передбачено заборони на постачання товарів чи послуг на території Запорізької області, які тимчасово окуповані.
Водночас, наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" затверджено положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.
Враховуючи наведене та те, що позивачем надано суду докази обсягів споживання відповідачем електроенергії в спірних періодах, в яких зазначено показники електролічильника (попередні та поточні) та, відповідно, визначено обсяг споживання в кВт/год, при цьому відповідачем доказів споживання електроенергії у менших обсягах до матеріалів справи не було надано, то за твердженням скаржника, позовні вимоги підлягали задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
09.06.2024 до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
Розглядаючи апеляційну скаргу колегією суддів було встановлено наступне.
Верховний Суд ухвалою від 27.03.2024 справу № 908/1162/23 передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 131 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст. 2 Закону. Колегія суддів у справі № 908/1162/23 вважала, що положення статей 13 та 131 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини 1 цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.
Спірні правовідносини у справі № 908/1162/23 стосуються стягнення заборгованості за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії з підприємства, розміщеного у місті Мелітополь (яке було окуповане з 25.02.2022), та яке з серпня 2022 року здійснювало свою діяльність на території міста Запоріжжя.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою ТОВ "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відмовляючи в частині вимог позову суд першої інстанції, зокрема, виходив з мотивів недоведеності факту постачання електроенергії саме відповідачу на територію, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у м. Пологи Запорізької області.
Водночас апелянт в апеляційній скарзі вказував, що статус тимчасово окупованої території визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку і на даний час відсутній затверджений нормативно-правовий акт (документ) Кабінету Міністрів України щодо визначення статусу тимчасово окупованої території у встановленому порядку.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За умовами пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною 1, пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи предмет та підстави позову у цій справі, підстави апеляційного оскарження та доводи скаржника, а також висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що висновок у справі № 908/1162/23 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принцип пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинити апеляційне провадження у справі до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 908/1162/23.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 233, 234 ГПК України, суд,-
Зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 у справі № 908/3835/23 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя О.Г.Іванов
Суддя А.Є.Чередко