11 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №120/18497/23
адміністративне провадження № К/990/32025/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року
у справі №120/18497/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, в якому просив визнати протиправними діяння відповідача:
1. Надання недостовірної інформації у Листі відповідача від 06 червня 2023 року про те, що я звертався з запитом від 15 серпня 2023 року і такий запит було переслано за належністю.
2. Ненадання запитуваної інформації в п. 2 мого запиту від 06 листопада 2023 року - які саме органи (установи) державної влади чи їх особи порушували мої права і свободи людини.
3. Ненадання запитуваної інформації в п. 3 запиту - які саме мої права і свободи людини були порушені суб'єктами та коли саме.
4. Надання на пункт 4 запиту не повної інформації в законний строк (не повідомив про складання 17 січня 2023 року протоколу про адміністративне правопорушення відносно голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області).
5. Ненадання запитуваної інформації в п.5 запиту (чи є інші окремі громадяни України чи іноземці, за інформацією Уповноваженого з прав людини, кількість державних органів як порушників їх прав людини за вказаний період більша ніж у моєму випадку їх порушення.
6. Надання на п. 7 запиту недостовірної інформації про те, що працівники Секретаріату Уповноваженого з прав людини не порушували законодавство при розгляді моїх звернень щодо порушення моїх прав людини і громадянина.
зобов'язати відповідача:
Надати достовірну інформацію зазначену у листі відповідача від 06 червня 2023 року про те, з яким я звертався з запитом (точна дата), який було в подальшому відправлено за належністю.
Надати достовірну та повну інформацію запитувану в п. 2 запиту від 06 листопада 2023 року - які саме органи (установи) державної влади чи їх особи порушували мої права і свободи людини; п. 3 запиту - які саме мої права і свободи людини були порушені суб'єктами та коли саме; п. 5 запиту (чи є інші окремі громадяни України чи іноземці, за інформацією Уповноваженого з прав людини за вказаний період більша ніж у моєму випадку їх порушення); п. 7 запиту (про порушення працівниками Секретаріату Уповноваженого з прав людини законодавства при розгляді моїх звернень щодо порушення моїх прав людини і громадянина).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо надання недостовірної інформації (допущення технічної помилки у даті запиту) у листі від 06 червня 2023 року за №31204.4/К-20042.3/22/45.3 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року.
Зобов'язано Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини надати достовірну інформацію зазначену у Листі від 06 червня 2023 року за №31204.4/К-20042.3/22/45.3, в частині того, з яким саме запитом (уточнити дату запиту) звертався ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, який листом Управління від 12 січня 2023 року було переслано за належністю до Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції.
В задоволенні решти вимог позову, - відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року в частині визнання протиправним (допущення технічної помилки у даті запиту) змінити - виключити дану частину з другого речення резолютивної частини, а в частині відмови в задоволенні решти позову скасувати, позов в цій частині задовольнити.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року змінено. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:
"Визнати протиправними дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо надання недостовірної інформації у листі від 06 червня 2023 року за №31204.4/К-20042.3/22/45.3 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року."
В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу скаржника залишено без руху у з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі або надання доказів які свідчать про майновий стан позивача за попередній календарний рік.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду скаржник подав до суду заяву з метою реалізації права на доступ до суду. У вказаній заяві позивач на підтвердження перевищення судового збору по справі 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік, надав суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 16 серпня 2024 року з прихованими конфіденційними персональними даними. Позивач вказував, що ніяких доходів чи виплат, вказаних у вказаній довідці у розмірі 48000 грн від регіонального сервісного центру в Херсонській області чи від інших осіб не отримував. Враховуючи наведене, скаржник просив відкрити касаційне провадження, витребувати запитувану інформацію, яка підтвердить обставини не отримання ним доходу в розмірі 48000 грн, а у разі недостатності інформації, просив Суд продовжити строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про витребування інформації. Клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі.
Так, в ухвалі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року надано оцінку відомостям з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року.
Суд встановив, що з наданої позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року позивачу нараховано дохід у розмірі 68100,00 грн та виплачено 63075,00 грн.
В ухвалі від 05 вересня 2024 року Верховний Суд вказав, що позивач звернувся до суду у 2023 році у поданому позові заявлено вимогу немайнового характеру. Враховуючи вимоги частини третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судом визначено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 1717,76 грн.
Враховуючи, що 5 відсотків розміру річного доходу позивача - 3153.75 грн, тобто не перевищує розмір судового збору за подання касаційної скарги, Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали від 05 вересня 2024 року та від 19 вересня 2024 року скаржник звернувся з заявою (з метою реалізації права на доступ до суду), в якій просить витребувати запитувану ним, але не надану інформацію у ТСЦ 6541, яка за твердженням позивача підтвердить його доводи щодо неотримання доходу 48000 грн в 2023 році. Також просить: звільнити від сплати судового збору, як вказано в касаційній скарзі; дослідити докази цієї заяви; надати додатковий час або відстрочити сплату судового збору до ухвалення (остаточного в розумінні Конвенції з прав людини ) рішення у справі.
Проаналізувавши подану ОСОБА_1 заяву, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Стосовно наданих скаржником відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року, то Суд не бере такі відомості до уваги, оскільки Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ (далі Закон №3674-VІ) чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Щодо наявності/відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору та відстрочення сплати судового збору на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року Суд повторно зазначає наступне.
Як вбачається з вищезазначених відомостей, позивачу нараховано дохід у розмірі 68100,00 грн та виплачено 63075,00 грн.
В ухвалі від 05 вересня 2024 року Верховний Суд вказав, що позивач звернувся до суду у 2023 році у поданому позові заявлено вимогу немайнового характеру. Враховуючи вимоги частини третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судом визначено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 1717,76 грн.
Відповідно, 5 відсотків розміру річного доходу позивача 3153.75 грн, що не перевищує розмір судового збору за подання касаційної скарги.
Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на касаційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності касаційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 330 КАС України, в тому числі і в частині сплати судового збору. Так, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частиною п'ятою статті 330 КАС України спеціально обумовлено, що якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Коло осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати, визначено законом.
Позивач не належить до осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати за законом.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №3674-VІ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
На підставі положень частини 2 цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника, що законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 09 вересня 2019 (справа №215/5482/17), є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість якого пов'язується з майновим станом особи.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
У постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 та інш. Верховний Суд констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону №3674-VІ є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в клопотанні, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві.
З огляду на наведене, Суд знову ж таки вказує, що особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення такої сплати є правом суду та саме на заявника покладається обов'язок доведення того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору, Судом повторно не встановлено підстав для задоволення клопотання скаржника про витребування інформації у ТСЦ 6541.
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене скаржником клопотання задоволенню не підлягає.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.
Станом на день постановлення цієї ухвали інших заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги від скаржника до суду не надходило.
Тобто, у встановлений строк скаржником недоліки, які були підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
За таких обставин за правилами пункту 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги особі, яка її подала.
Керуючись частиною 4 статті 169, статтею 330, частиною 7 статті 332 КАС України,
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про витребування інформації.
2. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та відстроченні сплати судового збору.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №120/18497/23 - повернути особі, яка її подала.
4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Л.О. Єресько Н.М. Мартинюк