11 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 320/34788/23
адміністративне провадження № К/990/44062/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №320/34788/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправними дій, скасування наказу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року
(головуючий суддя: Колеснікова І.С.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року
(головуючий суддя: Аліменко В.О., судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.).
І. Історія справи
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 березня 2020 року №1307/к «Про звільнення» та поновити на роботі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, у якій позивач просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій, при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було враховано, що правові підстави цього позову ОСОБА_1 обґрунтовує новими доказами, які не були дослідженні при розгляді та вирішення судової справи №640/24557/20.
Верховний Суд ухвалою від 9 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
II. Мотиви Верховного Суду
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
З матеріалів справи, а саме зі змісту позовної заяви, вбачається, що у цій справі позивач просить суд:
визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 березня 2020 року №1307/к «Про звільнення» та поновити на роботі.
Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У силу частини другої статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
На виконання вимог частини першої статті 171 КАС України, окружний суд здійснив перевірку наявності обставин, зокрема, для відмови у відкритті провадження у цій справі.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Як встановлено окружним судом, в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №640/24557/20, предметом розгляду якої були позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у затримці виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суду Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №826/2778/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді;
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо видання наказу від 27 березня 2020 року №1307/к «Про звільнення» про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту з 30 березня 2020 року за відсутності зазначеної посади у структурі підрозділу та штатному розпису;
- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 березня 2020 року №1307/к "Про звільнення" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади з припиненням державної служби, як незаконний з часу його видання;
- поновити ОСОБА_1 на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року у справі №640/24557/20, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
За таких умов окружний суд констатував, що предметом позову в адміністративній справі №640/24557/20, як і у цій справі, є питання правомірності винесення відповідачем наказу від 27 березня 2020 року №1307/к «Про звільнення».
Тож, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що вже існує судове рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що виключає можливість повторного відкриття провадження в аналогічній адміністративній справі, а тому встановив правові підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує те, що його звільнення вже було предметом судового розгляду у справі №640/24557/20, проте зауважує, що у спірних правовідносинах зявились нові докази, які мають суттєве значення для правильності вирішення спору, та не були враховані (і не могли бути враховані) судом при розгляді справи №640/24557/20.
До таких доказів позивач відносить:
1) витяг з наказу Міністерства юстиції України від 6 червня 2014 року №1018/к «Про внесення змін до структури та штатної чисельності працівників апарату Міністерства юстиції України», надісланий позивачу Міністерством юстиції України із супровідним листом від 22 вересня 2023 року №125082/П1-Я-3979/14.9;
2) витяги зі штатних розписів апарату Міністерства юстиції України від 14 червня 2014 року і від 18 червня 2014 року;
3) табель обліку використання робочого часу за лютий та березень 2020 року, надіслані позивачу Міністерством юстиції України із супровідним листом від 29 серпня 2023 року №113789/П1-Я-3445/14.9.
Перш за все варто зауважити, що умовами застосування підстави для відмови у відкритті провадження за пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони мають співпадати) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.
Слід зазначити, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року в справі №540/1050/20.
Тобто, у касаційній скарзі позивач доводить, що підстави цього позову інші, оскільки у справі зявились нові докази, які суд при первісному розгляді справи про звільнення позивача, не досліджував.
Інститут нових доказів у адміністративному процесі споріднений із інститутом нововиявлених обставин, хоча і суттєво відрізняється від нього.
Очевидною ознакою нових доказів є власне їхня «новизна», тобто існування (виникнення) у часі пізніше, аніж відбувався судових розгляд попереднього провадження.
Натомість нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами.
Сутності розуміння інституту перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами, полягає у тому, що він є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Як зазначалось вище, переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов'язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.
Отже, інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
У противагу цьому, в адміністративному процесі існує також й інститут нових доказів, тобто таких, які зявились після ухвалення судового рішення у судовій справі.
Такі нові докази, як вже зазначалось, не є нововиявленими, а тому не будуть підставою для перегляду справи за частиною другою статті 361 КАС України. Натомість такі докази можуть слугувати підставою для подання нового позову до адміністративного суду, адже змінюють підстави позову.
З огляду на обставини цієї справи, судам першої та апеляційної інстанції варто було б дослідити правову природу наведених позивачем доказів та встановити чи дійсно наведеним позивачем доказам, які він вважає новими та такими, які змінюють підстави цього позову у порівнянні до справи №640/24557/20, не була надана оцінка в межах справи №640/24557/20. Знову ж таки, на цій стадії судового провадження суд не досліджує докази, тому надати цю оцінку та дійти висновку про (не)зміну правових підстав цього позову суд буде мати процесуальну можливість після вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про необхідність відмови у відкритті провадження за пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.
У ході судового розгляду цього позову, судам необхідно дослідити правові підстави цього позову з урахуванням доказів, які позивач вважає новими й такими, які мають суттєве значення для правильності вирішення спору, й на основі їхнього аналізу у сукупності з іншими доказами та обставинами справи надати відповідь, чи дійсно змінились правові підстави цього позову, у порівнянні з позовом у справі №640/24557/20, що неможливо здійснити на стадії відкриття провадження у справі.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, внаслідок чого зроблено необґрунтований на цій стадії провадження висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі.
За правилами частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №320/34788/23 скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………………
……………………………………
……………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду