про відмову у відкритті касаційного провадження
11 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №380/134/23
адміністративне провадження № К/990/38230/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року
у справі №380/134/13
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації, щодо відмови у наданні соціальної допомоги у вигляді субсидії в повному обсязі гарантованої Конституцією;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації виконати вимоги Конституції України щодо соціального захисту населення та провести перерозрахунок субсидії у відповідності фактичним доходам за період 2021-2023 року і виплатити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року, задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження.
Замінено сторону виконавчого провадження - боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - скаржник) 25 вересня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі колегія суддів виходить з наступного.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні соціальної допомоги у вигляді субсидії. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату субсидії у відповідності з фактичними доходами позивача за період 2021-2023 року.
Рішення суду набрало законної сили 04 квітня 2023 року.
На підставі виконавчого листа постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 квітня 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації виконати вимоги Конституції України щодо соціального захисту населення та провести перерахунок субсидії у відповідності фактичним доходам за період 2021-2023 року і виплатити.
05 травня 2024 року Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої і інстанції виходив з того, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, оскільки забезпечує обов'язковість виконання судового рішення, що є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Разом з тим суд першої інстанції зауважив, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" від 16 вересня 2022 року №1041 (далі - постанова КМУ №1041) зобов'язано Пенсійний фонд України продовжувати утримання надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій. Таким чином пенсійний орган компетенційно набув статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше законодавчо були закріплені за Управлінням соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації в частині прав та обов'язків щодо призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Враховуючи положення частини першої статті 379 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність заміни на підставі боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №380/134/23, виданого Львівським окружним адміністративним судом.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
На обґрунтування апеляційної скарги Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області зазначало, що в даному випадку перехід до іншого суб'єкта владних повноважень певних обов'язків, які були предметом судового розгляду, не є процесуальним правонаступництвом в розумінні положень КАС України. Скаржник зазначав, що покладення певних обов'язків на іншого суб'єкта владних повноважень, до якого перейшли функціональні повноваження у спірних правовідносинах можливо лише шляхом пред'явлення іншого позову.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги та залишаючи ухвалу від 03 червня 2024 року без змін, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні у цій справі з огляду на набуття органу пенсійного фонду статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше законодавчо були закріплені за Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації - в частині прав та обов'язків щодо призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначило, що покладення певних обов'язків на іншого суб'єкта владних повноважень, до якого перейшли функціональні повноваження у спірних правовідносинах, можливо лише шляхом пред'явлення іншого позову.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За правилами частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони.
За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.
Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною.
З огляду на пункт 3 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII суд вправі відмовити в заміні сторони виконавчого провадження, якщо є підстави для закінчення виконавчого провадження, зважаючи на неможливість правонаступництва у відносинах із виконання повноважень сторони у виконавчому провадженні.
Питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.
Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб'єкт владних повноважень, якому передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення.
За наведених підстав, у межах розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження, у правовідносинах, по яким у цій справі ухвалено судове рішення, що набуло законної сили і є обов'язковим для виконання, колегія суддів враховує наступне.
У цій справі заміна боржника у виконавчому провадженні зумовлена наслідками прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" від 16 вересня 2022 року №1041, згідно якого Пенсійний фонд України забезпечує з 01 жовтня 2022 виплату та з 01 грудня 2022 призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; продовжує утримувати суми надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міський, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій.
Таким чином, пенсійний орган компетенційно набув статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше законодавчо були закріплені за Управлінням соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації в частині прав та обов'язків щодо призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
За наведених обставин та вказаного правового регулювання, є наявними ознаки публічного правонаступництва, оскільки одночасно із передачею пенсійним органам функцій щодо призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг відбулось передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) та прийняття такої компетенції іншим органом.
Доводи заявника касаційної скарги про необхідність ініціювання позивачем аналогічного позову до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є безпідставними, через те, що спір вже вирішений у судовому порядку, доводам учасників справи надана правова оцінка, а рішення суду набуло законної сили.
Відтак, спірне питання заміни сторони виконавчого провадження постало на стадії виконання судового рішення, а тому виходячи із компетенції Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, саме пенсійний орган має повноваження виконати рішення суду згідно виданого виконавчого листа.
Таке виконання судового рішення не призводить до будь-яких порушень прав та інтересів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оскільки в цих правовідносинах він реалізує свою компетенцію і не повинен ставити під сумнів акт правосуддя, який набрав законної сили.
З урахуванням зазначеного висновку, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі у порядку статей 52, 379 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях статей 52, 379 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статей 52, 379 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалах від 15 листопада 2023 року у справі №600/2579/22-а, від 23 листопада 2023 року у справі №813/1017/18 та від 01 грудня 2023 року у справі №1.380.2019.004772.
Керуючись статтями 52, 328, 333, 379 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №380/134/13 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк
Судді: О.П. Стародуб
В.М. Шарапа