Справа №766/17433/24
н/п 1-кс/766/8477/24
17 жовтня 2024 року
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, СУ Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_5 про обрання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -
встановила:
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить обрати ОСОБА_6 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтування клопотання.
Відділом розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024230000000089 від 16.01.2024 за підозрою громадянина рф ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за наступних обставин.
З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент рф оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення зс рф, інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, із 19.02.2014 до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією рф проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
Водночас, відповідно до Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, учасниками якої є, зокрема, Україна та російська федерація (далі за текстом - Конвенція), сторони домовилися, що з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто «horsdecombat» унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:
a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
b) захоплення заручників;
c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні (стаття 3 Конвенції).
Відповідно до положень ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
З урахуванням положень стосовно здоров'я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
Згідно зі ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Відповідно до ст. 147 Конвенції заборонено вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю.
Статтею 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій
від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року (далі за текстом - Протокол І або Додатковий протокол І) передбачено, що збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів.
Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
Статтею 44 Протоколу І передбачено, що для сприяння посиленню захисту цивільного населення від наслідків воєнних дій комбатанти зобов'язані відрізняти себе від цивільного населення в той час, коли вони беруть участь у нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу. Однак у зв'язку з тим, що під час збройних конфліктів бувають такі ситуації, коли через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення, він зберігає свій статус комбатанта за умови, що в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю.
Крім того, відповідно до ст. 48 Протоколу І, для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Також, статтею 51 Протоколу І визначено, що цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.
Підпунктом a.1) п. а) ч. 2 ст. 75 Протоколу І визначено, що заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів, як насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема вбивство.
У результаті збройної агресії рф проти України майже вся територія Херсонської області з 24 лютого 2022 року знаходилась під окупацією зс рф. Починаючи з липня місяця до 11 листопада 2022 року, Збройними силами України звільнено (деокуповано) частину території Херсонської області, яка знаходиться на правобережжі річки Дніпро.
Водночас залишаються окупованими території Генічеського та Скадовського районів, а також частково окупованими територія Каховського та Херсонського районів, у тому числі місто ОСОБА_7 , що розташовані на лівобережжі річки Дніпро.
Встановлено, що з 24.02.2022 у повномасштабному вторгненні рф в Україну беруть участь різні військові підрозділи зс рф, зокрема і загін «Херсон» Приватної військової компанії (далі - ПВК) « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
У невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше січня 2024 року, у складі загону «Херсон» ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке входить до складу збройних формувань рф, проходив службу та брав активну участь у військових діях проти України військовослужбовець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відкрито носив автоматичну зброю, формений одяг та спорядження, що приналежні військовим формуванням рф, та був достовірно обізнаним про те, що між рф та Україною відбувається міжнародний збройний конфлікт, тобто відповідно до ст.ст. 43, 44 Протоколу І був комбатантом та зобов'язаним додержуватись норм міжнародного права, застосовуваного в період збройного конфлікту.
10 січня 2024 року вказаний військовослужбовець збройних формувань рф, перебуваючи в окупованому АДРЕСА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, порушуючи ст.ст. 27, 32 Конвенції, ст. 75 Протоколу І вчинив напад на цивільну особу, завдавши їй смерть, за наступних обставин.
Так, 10.01.2024 у період часу з 15.00 до 15.40 год. (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , будучи озброєним автоматичною вогнепальною кульовою зброєю (модель, тип та калібр якої досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, спільно з двома невстановленими досудовим розслідуванням особами, які були одягнені у військову форму зс рф, проходив по АДРЕСА_1 та здійснив декілька неприцільних пострілів у різні боки вулиці. Після цього, побачивши на подвір'ї будинку № 54 цивільну особу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вийшов на звуки пострілів,
ОСОБА_6 з мотивів, які достовірно не встановлені в ході досудового розслідування, переслідуючи прямий умисел, направлений на протиправне позбавлення життя іншої людини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_8 , зробив не менше 6 пострілів з автоматичної вогнепальної кульової зброї (модель, тип та калібр якої досудовим розслідуванням не встановлені), у бік ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_6 разом з двома невстановленими особами покинув місце вчинення злочину.
Внаслідок пострілів, які були здійсненні з автоматичної зброї, ОСОБА_6 умисно спричинив ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вогнепальне кульове наскрізне поранення грудної клітини з ушкодженням серця і лівої легені, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого на місці події.
Потерпілий ОСОБА_8 у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, який не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).
Отже, військовослужбовець загону «Херсон» ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке входить до складу збройних формувань рф, ОСОБА_6 вчинив порушення законів та звичаїв війни у вигляді цілеспрямованого нападу на цивільну особу, поєднаного з її умисним вбивством, чим порушив вимоги ст.ст. 27, 32 Конвенції та п.п. a.1) п. а) ч. 2 ст. 75 Протоколу І.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, тобто у порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаних з умисним вбивством.
20.09.2024 відповідно до вимог ст. ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ростов на Дону, російської федерації, громадянина російської федерації (далі - рф), військовослужбовця загону «Херсон» Приватної військової компанії «Редут», який зареєстрований та проживає за адресою: рф, АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
Однак, останньому повідомлення про підозру особисто не вручено, оскільки всіма вжитими можливими слідчими (розшуковими) та іншими процесуальними діями встановити поточне місцезнаходження ОСОБА_6 на території будь-якого населеного пункту, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження, на даний час не видається за можливе, оскільки останній переховується від слідства та суду.
Згідно з вимогами, передбаченими ч. 3 ст. 111, ст. ст. 135, 278 КПК України вжито заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Зокрема, 20.09.2024 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» № 191 від 20.09.2024 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а також повідомлено про необхідність прибуття останнього до СУ ГУНП в Херсонській області, за адресою: АДРЕСА_3 , на 25.09.2024, 26.09.2024 та 27.09.2024 для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.
Утім, ОСОБА_6 на виклики не з'явився та про причини свого неприбуття не повідомив, що свідчить про умисні дії останнього, спрямовані на ухилення від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, а також про переховування останнього на тимчасово окупованій території.
На підтвердження цього, старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Херсонській області капітаном поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні складені рапорти про неявку ОСОБА_6 на визначені дати до СУ ГУНП в Херсонській області за адресою: м. Херсон, вул. Лютеранська, 4.
Крім цього, згідно з відповіддю на доручення старшого слідчого встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на лівобережній частині Херсонської області, яка на даний момент часу є тимчасово окупованою російською федерацією.
Згідно з відомостями, наявними в базі даних «АРКАН» громадянин України ОСОБА_6 в період часу з 24.02.2022 по 01.10.2024 не перетинав державний кордон України.
У зв'язку із викладеним, 30.09.2024 в рамках кримінального провадження підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в розшук, здійснення якого доручено УКР ГУНП в Херсонській області.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 зазначеного вище злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 ; протоколом впізнання особи за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 ; протоколом слідчого експерименту із свідком ОСОБА_11 ; висновком судово - медичної експертизи трупу ОСОБА_8 ; рапортом оперативного підрозділу УСБ України в Херсонській області; протоколом огляду за системою «БЕРКЛІ» телеграм-каналу «ЧП Херсонская область»; проведеним аналізом «OSINT» щодо ідентифікації військовослужбовця зс рф ОСОБА_6 та встановлення його приналежності до військового підрозідлу «Херсон» ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 причетний до інкримінованого йому злочину.
Складена та повідомлена ОСОБА_6 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також, це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» та рішення у справі «Авшар проти Туреччини», де встановлено, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_6 вчинено особливо тяжкий злочин, санкція за які передбачає, зокрема довічне позбавлення волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності останній може й надалі переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а у випадку доведення його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, підозрюваному загрожує реальне позбавлення волі. Наразі підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду, вільно пересувається окупованими рф територіями України, а саме лівобережною частиною Херсонської області, звідки має можливість безперешкодно потрапити до території країни-агресора рф, у тому числі з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини.
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 вчинив злочини проти основ національної безпеки України та проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, у нього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Враховуючи обізнаність останнього про його притягнення до кримінальної відповідальності у даному провадженні, існує ризик знищення ним або за його наказом підпорядкованими озброєними особами виданих ним організаційно-розпорядчих документів, доповідей агентурної роботи схилених до співпраці мешканців району, інших документів (записів), що стосуються віддання наказів про незаконне утримання громадян, що унеможливить їх відшукання у подальшому після звільнення лівобережної частини Херсонської області та використання під час доказування.
3) незаконно впливати на свідків та/або потерпілих у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_6 , як військовослужбовець загону «Херсон» Приватної військової компанії «Редут», може за допомогою погроз застосування фізичного насильства чи вбивства впливати на свідків, потерпілих чи їх родичів з метою схилити останніх до надання неправдивих показів або взагалі в подальшому відмовитись від них.
4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: орган досудового розслідування вважає, підозрюваний має можливість продовжувати вчиняти такі ж кримінальні правопорушення чи інші, оскільки він є військовослужбовцем рф діяльність якого розповсюджувалась на окуповані території Херсонської області (враховуючи, що ця територія продовжує знаходитись під окупацією).
Відповідно до п. 7, ч. 1 ст. 1-1 Закону України від 15.04.2014 № 1207- VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами та доповненнями від 07.05.2022) визначено, що тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 зі змінами, внесеними до нього наказом від 13.07.2023 року № 199, яким визначено перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого входить Херсонська міська територіальна громада (як територія, на якій ведуться (велися) бойові дії), весь Генічеський район Херсонської області та Маріупольський район Донецької області (як тимчасово окуповані російською федерацією території України).
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, на наявність підстав для тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, крім вищевказаних ризиків, вказують наступні обставини, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, максимальна санкція якого передбачає, зокрема довічне позбавлення волі; підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем підрозділу держави-агресора та у разі перебування на волі матиме можливість продовжити вчиняти злочини, або уникнути кримінальної відповідальності шляхом виїзду на територію країни-агресора, впливати на свідків та потерпілих.
Таким чином, вищевказані зібрані у ході досудового розслідування на даний час докази в умовах воєнного стану та додатково підтверджені фактичні дані про обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказані обставини, також, свідчать про те, що зазначеним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Доводи сторін у судовому засіданні:
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити за підставами, викладеними у клопотанні.
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що застосування вказаного запобіжного заходу не має жодного процесуального значення. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Мотивація суду:
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з вимогами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді триманні під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який за законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчим суддею встановлено, що Відділом розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024230000000089 від 16.01.2024 за підозрою громадянина рф ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, а саме: жорстоке поводження з цивільним населенням, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Обставини правопорушення детально викладені у клопотанні.
20.09.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України. Повідомлення вручено у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень.
Під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12024230000000089 здобуто докази, якими обґрунтовується підозра ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, які досліджено у судовому засіданні та під час прийняття слідчим суддею процесуального рішення.
Наразі слідством достовірно встановлено, що підозрюваний зареєстрований та проживає за адресою: рф, АДРЕСА_2 , та умисно переховується на тимчасово окупованій території України та території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором (російська федерація), що не виключає можливості переміщення підозрюваного в інші держави.
Постановами слідчого від 30.09.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в державний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено УКР ГУНП в Херсонській області.
Щодо ризиків, то прокурором зазначено про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від слідства та суду є обґрунтованим, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 неодноразово викликався органами досудового розслідування у передбачений КПК України спосіб (про що свідчать відповідні оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального Прокурора України), однак до місця розташування органу, яке проводить слідство у даному кримінальному провадженні, не з'являвся, причини його неявки слідству не відомі. Крім того, слідчими органами та прокурором повідомлено слідчому судді, що ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: рф, АДРЕСА_2 , і на сьогодні перебуває на тимчасово окупованій території України та території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором (російська федерація). Зазначене свідчить про переховування його від органів слідства та суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то вказаний ризик слідчим заявлено формально без зазначення жодної речі чи документа, який може знищити підозрюваний, а також у який спосіб та яким чином вони можуть бути знищені чи спотворені вказані речі, зважаючи на перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України, а також маючи громадянство рф та зареєстроване місце проживання на території держави-агресора. Ймовірність добровільного його прибуття на підконтрольну Україні територію є вкрай низькою. З урахуванням характеру кримінальних правопорушень та дій, проведених у певному часі із речами та документами у кримінальному провадженні, всі речі та документи перебувають у розпорядженні слідчого.
Щодо впливу на свідків, то вказаний ризик прокурором не обґрунтований і в судовому засіданні даний ризик не знайшов свого підтвердження. На обґрунтування вказаного ризику у клопотанні зазначено, що підозрюваного «може за допомогою погроз застосування фізичного насильства чи вбивства впливати на свідків з метою схилити останніх до надання неправдивих показів або взагалі в подальшому відмовитись від них». Допитані під час проведення досудового слідства свідки, перебувають на підконтрольній Україні території, а виїзд підозрюваного на підконтрольну територію є малоймовірним, навіть гіпотетичним припущенням слідчого та прокурора, а відповідно й ризик впливу на свідків відсутній.
Натомість слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення підозрюваним іншого правопорушення, оскільки факт перебування підозрюваного на окупованій території, будучи військовослужбовцем держави-агресора та вчинивши особливо тяжкий військовий злочин проти цивільного населення, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне ув'язнення, а також на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, може свідчити про бажання останнього продовжувати ухилятися від слідства і суду та вчиняти інші злочини проти національної безпеки та проти народу України, або інші правопорушення, пов'язані із службою та діяльністю підозрюваного.
Частиною 6 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У відповідності з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, слідчим суддею встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, у слідчого судді є дані від слідства та прокурора про те, що підозрюваний перебуває на окупованій території України, а також на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, а також підозрюваного постановою слідчого оголошено у міжнародний розшук, слідчий суддя прийшла до висновку, що підозрюваному ОСОБА_6 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який відповідає особі, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Наведені обставини свідчать, що заявлені ризики та суспільна небезпека відносно підозрюваного існують, тому відсутні передумови для застосування підозрюваному менш суворого виду запобіжного заходу.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи, що у суду є дані від слідства та прокурора про те, що підозрюваний перебуває на окупованій території України, а також на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Частиною 6 статті 193 КПК України, визначено, що після затримання особи, не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 170, 183, 193, 197, 314-317, 369, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановила:
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання підозрюваного ОСОБА_6 терміново доставити його до місця кримінального провадження - Відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки, вжити заходів для розгляду питання про застосування слідчим суддею, судом обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1