14 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №560/4855/24
адміністративне провадження № К/990/38253/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №560/4855/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
07.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 у вказаній справі.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.05.2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №220450006142 від 29.11.2023 про відмову у призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період його роботи з 23.03.1990 по 05.12.2004 на посаді помічника лікаря епідеміолога Городоцької районної санітарно-епідеміологічної станції. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати подання заяви про призначення пенсії, тобто з 24.11.2023.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про продовження строку на усунення недоліків. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.05.2024 у цій справі повернуто особі, яка її подала.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 19.08.2024 вдруге звернулося до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою від 26.08.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 КАС України, встановлено строк у десять днів з дня вручення вказаної ухвали на усунення недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення.
06.09.2024 Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Скаржник просив суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.05.2024, зазначивши про те, що первинна апеляційна скарга була подана у встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк, однак ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 її було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що апелянт є суб'єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутись до суду з належним чином оформленою апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки. Клопотання заявника, направлене на виконання ухвали про залишення без руху не містило жодних нових доводів на підтвердження наявності поважних причин пропуску процесуального строку, а дублювало доводи, наведені у клопотанні, яке залишено без задоволення.
Варто також зазначити, що строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Крім того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення наявності обставин, що перешкоджали йому реалізувати право на оскарження судового рішення в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, та про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосувавши положення частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України. Правильність застосовування норм процесуального права є очевидним, їх застосування та тлумачення не викликають сумніву, а доводи касаційної скарги не спростовують мотивів суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №560/4855/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець