15 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №160/4720/24
адміністративне провадження №К/990/36386/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Уханенка С.А., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 160/4720/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Первинної професійної спілки «ПРАВОЗАХИСНИКИ КРАЇНИ», про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, ГУ НП в Дніпропетровській області), Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 09 лютого 2024 року № 138 о/с в частині звільнення з посади старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора штабу полку поліції особливого призначення ГУ НП в Дніпропетровській області та переведення його для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 № 136 о/с в частині призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора штабу штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»;
- поновити на службі в поліції на посаді інспектора штабу полку поліції особливого призначення ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- стягнути з ГУ НП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10 лютого 2024 року по дату винесення судового рішення;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора штабу полку поліції особливого призначення ГУ НП в Дніпропетровській області;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ГУ НП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10 лютого 2024 року по дату винесення судового рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року залучено до участі у справі третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Первинну професійну спілку «ПРАВОЗАХИСНИКИ КРАЇНИ».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року в адміністративній справі № 160/4720/24 залишено без змін.
25 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 160/4720/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 160/4720/24.
Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 160/4720/24 залишено без змін.
Втім, скаржником не визначено предметом касаційного оскарження постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі № 160/4720/24.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За таких обставин скаржнику необхідно надати до суду касаційної інстанції уточнену касаційної скарги із визначенням предмету касаційного оскарження у цій справі.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та виняткового значення для скаржника не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування загальних підстав у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції та зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини другої статті 353 КАС України.
Так, частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема:
- суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
- суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
- суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд касаційної інстанції зазначає, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 2 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.
В обґрунтування пункту 3 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд першої інстанції відхилив клопотання про витребування доказів.
Так, якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі скаржник має довести, що судом першої інстанції протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Позивачем не доведено, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, а усі доводи побудовані лише на незгоді із прийнятими судовими рішеннями та переоцінкою доказів у справі, що не є належним обґрунтуванням такої підстави касаційного оскарження.
При цьому, доказів звернення до суду першої інстанції з клопотаннями про витребування доказів позивач до матеріалів касаційної скарги не долучив.
Оскаржуючи судові рішення у справі, скаржник також посилається на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України та зазначає, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
У вимірі доводів касаційної скарги необхідно зауважити про те, що у редакції до 08 лютого 2020 року пунктом 8 частини третьої статті 353 КАС України було передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Водночас Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, зазначений пункт був виключений із частини третьої статті 353 КАС України, яка визначає обов'язкові підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права.
Отже, з 08 лютого 2020 року розгляд справи судами попередніх інстанцій за правилами спрощеного позовного провадження не є обов'язковою підставою для скасування судом касаційної інстанції судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Разом з тим, така підстава залишилася у пункті 2 частини другої статті 353 КАС України, норма якої визначає, що оскаржувані судові рішення можуть бути скасовані з направленням справи на новий розгляд у разі порушення судами норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, підстави касаційного оскарження за пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України мають бути обґрунтовані скаржником у касаційній скарзі із посиланням на порушення судами норм процесуального права та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, який унеможливив встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
З огляду на зазначене, вищевказані доводи скаржника, не є належним обґрунтуванням підстав скасування судових рішень, визначених пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із визначенням предмету касаційного оскарження та його підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 160/4720/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Первинної професійної спілки «ПРАВОЗАХИСНИКИ КРАЇНИ», про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із визначенням предмету касаційного оскарження та його підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
С.А. Уханенко
О.А. Губська
Судді Верховного Суду