Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/3968/24
Номер провадження 2-а/650/19/24
15 жовтня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді - Хомик І.І.
за участі секретаря - Ткаченко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Олександрівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови. Зазначає, що тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 12 серпня 2024 року виніс постанову № 174 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 ст. 210-1 КУпАП та наклав адміністративне стягнення штраф у розмірі 3400,00 грн.
17 травня 2024 року позивач звернувся до Бериславського центру соціальної допомоги за соціальною допомогою як безробітний та опікун свого недієздатного брата (інваліда І групи). Соціальні працівники центру виявили спробу вручити позивачу повістку до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою оновлення облікових даних. Після пояснення, що у позивача відсутня можливість це зробити як з фінансової причини так і за відсутності можливості знайти людину за доглядом брата та мами похилого пенсійного віку в зоні проведення активних бойових дій, працівник центру відмовився від такої спроби.
Як свідчить протокол № 174 від 12.08.2024 року про адміністративне правопорушення, складений начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 та постанова № 174 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.08.2024 року підписана ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладання на ОСОБА_1 штрафу у сумі 3400 грн тільки за те, що він був оповіщений представниками поліції про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 та за самостійний візит до РТЦК та СП 08 серпня 2024 року, що не відповідає чинному законодавству України.
Позивач не погоджується з вищевказаною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.08.2024 року у справі за даним позовом було відкрите спрощене провадження у справі з повідомленням сторін, призначено розгляд справи по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить вимоги позову задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, надав заперечення на позовну заяву зазначаючи, що ОСОБА_1 не заперечує, що йому було запропоновано отримати повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на «17» травня 2024 року. Однак, він відмовився отримувати повістку, що також ним визнається. Як стверджує позивач, він пояснював соціальним працівникам про неможливість прибуття за повісткою на «17» травня 2024 року. Наявність у позивача поважних причин для неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , так само і наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не дають позивачу як військовозобов'язаному право ігнорувати як вимоги Закону, так і виклики до ІНФОРМАЦІЯ_2 в умовах воєнного стану.
Поведінка позивача свідчить про те, що він свідомо, замість того, щоб добросовісно отримати повістку, попередити про наявність у нього поважних причин для неприбуття у вказану дату, та надати у подальшому доказів наявності цих причин (що могло б свідчити про відсутність в його діях правопорушення та не призвело б до судового розгляду справи), проігнорував вимогу ІНФОРМАЦІЯ_2 та продовжує спроби, з посиланням на процедурні недоліки під час оповіщення, виправдатись та ухилитись від відповідальності.Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши всі обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення та приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 12 серпня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 винесено постанову № 174 від 12.08.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн.
Згідно постанови № 174 від 12.08.2024 року ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки 17.05.2024 року і представниками Бериславських органів місцевого самоврядування було складено акт відмови від отримання повістки на гр. ОСОБА_1 Громадянин ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 2 п. 56 та абз. 15 п. 79 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до органів Національної поліції України був оповіщений представниками поліції про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 та самостійно з'явився 08 серпня 2024 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином відповідно до зазначеного протоколу дії правопорушника кваліфіковано за ч.2 ст. 210-1 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
В чому полягає повторність вчиненого адміністративного правопорушення у протоколі не зазначено, як і не зазначена сама кваліфікуюча ознака «повторно».
Як вбачається з оскаржуваної постанови № 174 від 12.08.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 3400 грн.
Однак санкція вказаної статті, а саме ч.2 ст. 210-1 КУпАП передбачає штраф розміром від п'ятисот до семисот неоподаткованих мінімумів громадян.
Оскільки у вітчизняному процесуальному законі відсутнє визначення розумного сумніву чи доведеності вини поза розумним сумнівом, то для належного розуміння сутності поняття поза розумним сумнівом в Україні насамперед слід керуватися практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), в якій Суд ілюструє європейський стандарт розуміння аналізованого принципу.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008р. у справі Кобець проти України. Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач заперечує свою провину у вчиненні правопорушення, натомість відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З огляду на вище викладене та зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, а суб'єкт владних повноважень належними, допустимими та достатніми доказами не довів протилежного, хоча обов'язок доказування покладається саме на нього, оцінюючи в сукупності наявні докази, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів суду, що при винесені оскаржуваної постанови щодо позивача діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто при винесенні оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, провина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 174 від 12.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн, слід скасувати, а провадженні у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 174 від 12 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина ХОМИК