16 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/284/22 (904/2092/23)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2024
у справі № 904/284/22 (904/2092/23)
за позовом ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича
до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України,
про визнання протиправними та скасування рішення,
Ліквідатор Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражний керуючий Сидорчук Іван Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення Слобожанської селищної ради №1948-19/VIII від 10.11.2022 прийняте на 19-й сесії VIII скликання.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2023 у справі №904/284/22 (904/2092/23) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ліквідатором Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражним керуючим Сидорчуком Іваном Сергійовичем подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2023 у справі № 904/284/22 (904/2092/23) та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2023 у справі №904/284/22 (904/2092/23) скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасувано рішення Слобожанської селищної ради №1948-19/VIII від 10.11.2022 прийняте на 19-й сесії VIII скликання «Про затвердження акту обстеження безхазяйного нерухомого майна та взяття його на облік до Переліку комунальної власності Слобожанської селищної територіальної громади». Стягнуто з Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Слобожанське, вул. Володимира Сухомлинського, буд. 56-Б; код ЄДРПОУ 04525024) на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39-А; код ЄДРПОУ 01035093) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн.
До Верховного Суду від Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2024 у справі №904/284/22 (904/2092/23), а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2023 у справі №904/284/22 (904/2092/23) залишити в силі. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження вказаного судового рішення.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/284/22 (904/2092/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження.
Проте, суд зауважує, що скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.
Крім того, відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з позовною заявою).
Згідно підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 р. становить 2684,00 грн.
Враховуючи вимоги касаційної скарги та предмет спору, за подання касаційної скарги Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області сума судового збору становить 5368,00 грн (2 684,00 грн *200%).
Водночас Верховний Суд зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку. У зв'язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 4294,40 грн (5368,00 грн х 0,8).
Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник має сплатити судовий збір в сумі 4294,40 грн.
Проте, скаржником за платіжною інструкцією №799 від 08.10.2024 сплачено лише 3028,00 грн тобто на 1266,40 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 1266,40 грн.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,
- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),
- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету - 22030102,
- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
1. Касаційну скаргу Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2024 у справі №904/284/22 (904/2092/23) залишити без руху.
2. Надати Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 1266,40 грн.
4. Роз'яснити Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков